Справа № 2-763/2009 року

                        Р І Ш Е Н Н Я

                      І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

28 січня 2009 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді – Сватаненко В.І.

за участю секретаря – Забегловської Ю.Г.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, відповідачів – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 „Про встановлення меж земельної ділянки”, -

                            ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про встановлення меж земельної ділянки, по якому просить суд визнати безпідставним неузгодження меж земельної ділянки відповідачами і встановити межі між земельною ділянкою по вул. Подвойського, 31 у м. Одесі, що знаходиться в користуванні позивача, та земельною ділянкою по вул. Подвойського, 31-А у м. Одесі, що знаходиться у користуванні відповідачів по фактичному землекористуванню (точки 1024-1034-1036-1068-1012-1013-1011), згідно до геодезичної підоснови М1:500, виконаної КП «3КБ при УЗР» 06.09.2007 року: від провулку б/н на захід по осі металевої огорожі - 10,59 м., поворот на південь по осі металевої огорожі - 11,06 м., поворот на схід - 0,9 м., поворот на південь по осі дерев'яної огорожі та по зовнішній стороні стіни металевої споруди - 11,84 м., поворот на схід по зовнішній стороні стіни металевої споруди – 2,15 м., далі по осі дерев'яної огорожі і зовнішній стороні стіни кам'яної не житлової споруди до провулку б/н – 6,28 м., посилаючись на наступне.

Позивач є донькою ОСОБА_7, якому у 1974 році правлінням колгоспу ім.. К.Лібкнехта була видалена земельна ділянка площею 0,10 га. по вул. Подвойського, 31.

У 1991 році батько позивача помер, у зв’язку з чим у 1992 році право власності на колгоспний двір було переоформлена на позивача.

На колгоспному дворі за вказаною адресою знаходиться два житлові будинки: житловий будинок під літ. „А”, який зданий до експлуатації, та житловий будинок, який самовільно збудований, під літ. „Б”, який був безоплатно вилучений судом та переданий до  фонду місцевої ради. У 1992 році домоволодіння № 31 по вул. Подвойського у м. Одесі було розділено на два самостійні житлові будинки: житловий будинок під літ. „А”, розташований на земельній ділянці площею 644 кв.м., який належить позивачу по справі, та житловий будинок під літ. „Б” по вул. Подвойського,31а, що належав виконавчому комітету.

Відповідачі по справі проживали у зазначеному будинку під літ. „Б” по вул. Подвойського, 31а у м. Одесі та потім його приватизували. Межі земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок відповідачів були встановлені в натурі, спорів не було.

Після виконання геодезичних вимірів було встановлено, що земельна ділянка, яка знаходиться у користуванні позивача становить площу у розмірі 656 кв.м.

Представник позивача суду пояснив, що у теперішній час позивач має намір приватизувати зазначену вище земельну ділянку, для чого її межі необхідно погодити з суміжними землекористувачами – сусідами, які всі, крім відповідачів, надали свою письмову згоду.

Представник відповідачів позовні вимоги позивача не визнав, з заявленими доводами не погодився, заперечував проти їх задоволення, мотивуючи це тим, що не встановлено: за рахунок кого сталось збільшення розміру площі земельної ділянки позивача.

Суд, вислухавши думку, пояснення та доводи сторін по справі, ознайомившись та дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає за можливе позов позивача про встановлення меж земельної ділянки задовольнити.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими, стосуються земельних спорів та урегульовані положеннями ЦК України та ЗК України.

Судом встановлені такі обставини по справі:

Житловий будинок № 31 по вул. Подвойського у м. Одесі належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності на жилий будинок від 05.11.1992 року (а.с.9).

Земельна ділянка площею 0,10 га. була виділена батькові позивача - ОСОБА_7 для будівництва житлового будинку протоколом № 1 від 05.01.1974 року засідання правління колгоспу ім. К. Лібкнехта Овідіопольського району Одеської області, про що свідчить довідка Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми „НИВА” (а.с.5).

01.09.1991 року батько позивача помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, видане Жовтневим відділом ЗАГС м. Одеси, актовий запис № 7199  від 04.09.1991 року (а.с.6).  

Після смерті батька позивача, згідно до рішення правління колгоспу ім. К. Лібкнехта Овідіопольського району Одеської області від 27.03.1992 року право власності на колгоспний двір було переоформлено на позивача - ОСОБА_3Я, про що свідчить відповідний витяг з протоколу засідання правління колгоспу (а.с.7).

На колгоспному дворі знаходилося два житлових будинки: зданий до експлуатації житловий будинок літ. «А» та самовільно побудований житловий будинок літ. «Б», який був безоплатно вилучений судом в фонд місцевої ради.

Згідно до рішення виконавчого комітету Київської районної ради від 15.10.1992 року домоволодіння № 31 по вул. Подвойського у м. Одесі було розділено на два самостійних будинки: житловий будинок літ. «А» по вул. Подвойського, 31, розташований на земельній ділянці 644 кв.м., якій належить позивачу на праві власності, та жилий будинок літ. «Б» по вул. Подвойського, 31а, що належав виконавчому комітету Київської районної ради (а.с.8).

Відповідачі проживають в житловому будинку літ. «Б» по вул. Подвойського, 31а, який їм належить на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22.06.2004 року (а.с.33), виданого Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради згідно з розпорядженням органу приватизації № 177667 від 22.06.2004 року (а.с.34).

Як було встановлено під час судового розгляду справи та ніким із сторін не спростовувалось, розподільча межа земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок позивача, були встановлені в натурі, ніяких  претензій щодо її меж з боку сусідніх землекористувачів не заявлялось, спорів не було.

Після виконання точних геодезичних вимірів було встановлено, що площа земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні позивача, складає 656 кв.м.

Так відповідно до геодезичної підоснови М1:500, виконаної КП «3КБ при УЗР» 06.09.2007 року межі між земельною ділянкою по вул. Подвойського, 31 у м. Одесі, що знаходиться в користуванні позивача, та земельною ділянкою по вул. Подвойського, 31-А у м. Одесі, що знаходиться у користуванні відповідачів по фактичному землекористуванню (точки 1024-1034-1036-1068-1012-1013-1011): від провулку б/н на захід по осі металевої огорожі - 10,59 м., поворот на південь по осі металевої огорожі - 11,06 м., поворот на схід - 0,9 м., поворот на південь по осі дерев'яної огорожі та по зовнішній стороні стіни металевої споруди - 11,84 м., поворот на схід по зовнішній стороні стіни металевої споруди – 2,15 м., далі по осі дерев'яної огорожі і зовнішній стороні стіни кам'яної не житлової споруди до провулку б/н – 6,28 м. (а.с.19-20).

Відповідно до п. 6 Постанови Верховної ради України „Про земельну реформ” позивач як громадянин, що має у користуванні земельну ділянку, повинний оформити право власності або право користування землею, у зв’язку з чим 12.07.2007 року позивач звернувся до Одеської міської ради з заявою про передачу йому у приватну власність земельної ділянки площею 0,0656 га., яка знаходиться у його фактичному користуванні по вул. Подвойського, 31 у м. Одесі.

Згідно до вимог ст. 198 ЗК України кадастрова зйомка включає погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, через що позивач звернувся до суміжних землекористувачів з проханням погодити межі його земельної ділянки, які дали на це письмову згоду, що вбачається з наданих копії заяв сусідів, які знаходяться у матеріалах справи (а.с.16-18), але відповідачі по справі, будучи суміжними сусідами позивача відповідної згоди не дають та відмовляються у погодженні меж земельної ділянки.

Відповідно до ст. 8 Конституції України й п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” - в Україні діє принцип верховенства права.

Згідно до ч. 2, 3 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання або оспорювання.

Стаття 126 ЗК України закріплює, що документом, який посвідчує право на земельну ділянку є державний акт.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю фізичних та юридичних осіб гарантується  у конституційному порядку, це право набувається і реалізується громадянами та юридичними особами виключно відповідно до закону.

Згідно вимог  ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, переходить право власності на земельну ділянку, на якій він розміщений, а якщо житловий будинок розміщений на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі його відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій він розміщений, та частиною ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

Право позивача на приватизацію земельної ділянки також передбачено вимогами ст. 118 Земельного кодексу України, відповідно до якої г ромадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про звернення громадян" від 02.10.1996 року, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування з заявою або клопотанням, щодо реалізації своїх особистих прав та законних інтересів.

Відповідно до ст. 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 2.2, 3.1 Положення про порядок надання земельних ділянок у користування, передачу їх у власність, оформлення права власності (користування) на землю фізичних осіб, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 29.07.1999 року для оформлення земельної ділянки у приватну власність необхідно отримання згоди суміжних землекористувачів.

Як регламентовано пунктом 1 Декрету Кабінету міністрів України від 26 грудня 1992 року, органи місцевого самоврядування повинні забезпечити передачу громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель.

Розглядаючи справу повно, всебічно, об’єктивно та неупереджено, судом приймається до уваги незгода суміжних землекористувачів – відповідачів по справі, з пояснень представника яких вбачається, що відповідачі не дають своєї згоди позивачу на приватизацію зазначеної земельної ділянки, оскільки ним була захоплена частина їх земельної ділянки, тобто вибула з їх власності необґрунтовано, але така незгода не може враховуватись судом та визнаватись поважною відмовою, оскільки судом було встановлено, доведено, що тверді межі земельної ділянки встановлені в натурі, спільні межі визначені, між земельними ділянками сторін встановлена огорожа з моменту поділу домоволодінні на два самостійних, ніяких спорів щодо встановлених меж між сторонами ніколи не було, а також межа між земельною ділянкою, що знаходиться у користуванні позивача, та земельною ділянкою, що знаходиться в користуванні відповідачів проходить таким чином: від провулку б/н на захід по осі металевої огорожі – 10,59 м., поворот на південь по осі металевої огорожі - 11,06 м., поворот на схід - 0,9 м., поворот на південь по осі дерев'яної огорожі та по зовнішній стороні стіні металевої споруди - 11,84 м., поворот на схід по зовнішній стороні стіни металевої споруди - 2,15 м., далі по осі дерев'яної огорожі і зовнішній стороні стіни кам'яної не житлової споруди до провулку б/н - 6,28 м.

Через викладене обставина, на яку посилаються відповідачі, відноситься до інших правовідносин, які не впливають на право позивача щодо приватизації його земельної ділянки.

Суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача заявлені правомірно, відповідно до діючого законодавства України та без його порушень, вони не порушують законних інтересів та прав відповідачів по справі, які у свою чергу не звертались з претензіями щодо межевої огорожі позивача, а найголовніше, маючи право та можливість спростувати доводи позивача, надаючи належні докази на доведення своєї незгоди на узгодження меж земельної ділянки, цього не зробили, не надали відповідні докази, яки б могли спростувати доводи позивача та обґрунтувати їх незгоду на приватизацію.

Одночасно, суд дає правову оцінку тієї обставини, що у відповідності до ст. 116 ЗК України однією з підстав набуття права на землю являється приватизація земельної ділянки, яка перебуває у користуванні громадянина.

Судове рішення є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові  наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судове рішення по справі є актом, яким підтверджується наявність або відсутність спірних правовідносин, його конкретний зміст і в такий спосіб спірні правовідносини перетворюються в безспірні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212, 213, 214, 215, 223, 294 ЦПК України ст. ст. 15, 16, 391 ЦК України, 120, 158 ЗК України, суд, -

                            В И Р І Ш И В :

Позов  ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 „Про встановлення меж земельної ділянки ” задовольнити.

Визнати неправомірною відмову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в узгодженні розподільчої межі земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Подвойського, 31-31а, що знаходяться у користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 по фактично встановленій межі та згідно топографічної зйомки: від провулку б/н на захід по осі металевої огорожі – 10,59 м., поворот на південь по осі металевої огорожі – 11,06 м., поворот на схід – 0,90 м., поворот на південь по осі дерев’яної огорожі та по зовнішній стороні стіни металевої споруди – 2,15 м., далі по осі дерев’яної огорожі і зовнішній стороні стіни кам’яної не житлової споруди до провулку б/н – 6,28 м.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

      Суддя: