Справа № 2-568/2009 року

                              РІШЕННЯ

                                      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2009 року

Київський районний суд м. Одеси  у складі :

головуючого судді: Сватаненко В.І.,

за участю секретаря: Забегловської Ю.Г.,

за участю представника позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 „Про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом”, -

                        В С Т А Н О В И В :

Предметом спору є спадкове майно у вигляді 1/10 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності у порядку спадкування за законом, по якому просить суд визнати за ним – позивачем право власності на вказані частки домоволодіння у порядку спадкування за законом після смерті його брата - ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, та після смерті його матері - ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5, посилаючись на наступне.

Відповідач по справі є сином позивача.

Позивач по справі є сином ОСОБА_5 та рідним братом ОСОБА_4, яким на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 1997 року належала 1/10 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.

 У 2007 році брат позивача помер, після чого відкрилась спадщина на належну йому 1/2 частину1/10 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, спадкоємцем якої за законом є його та позивача мати, яка спадщину після смерті сина прийняла фактично та через хворобу, не встигши прийняти та оформити належним чином спадщину, у 2008 році теж померла, після чого відкрилась спадщина на вказану частину домоволодіння, спадкоємцем за законом якої є позивач – син спадкодавця.

Позивач після смерті своєї матері звернувся до нотаріальної контори для прийняття спадщини, але відповідач – син позивача заперечував проти оформлення прийняття спадщини тільки на позивача.

У ході судового розгляду справи позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач про час, дату та місце судового засідання сповіщався належним чином, однак до суду не з”явився, надавши судові письмове клопотання, по якому просив суд справу розглянути за його відсутності, чим висловив свою згоду на задоволення позовних вимог позивача (а.с.35).    

Суд, вислухавши думку, пояснення та доводи позивача та представника позивача, ознайомившись та дослідивши матеріали справи, надані та витребуванні докази, вважає позов про визнання права власності у порядку спадкування за законом підлягаючим задоволенню.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані ЦК України, зокрема положеннями Книги шостої ЦК України – Спадкове право та ст. 1261 ЦК України – Перша черга спадкоємців за законом.

Позивач по справі – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_5, про що свідчить свідоцтво про народження від 16.03.1959 року, актовий запис № 446, видане Приморським бюро ЗАГС м. Одеси (а.с.11).

Рідним братом позивача та сином ОСОБА_5 є ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить свідоцтво про народження від 22.09.1971 року, актовий запис № 2181, видане Київським бюро ЗАГС м. Одеси (а.с.22).

На підставі свідоцтва про право власності на житло, видане Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів 26.08.1997 року (а.с.33), згідно з розпорядженням органу приватизації № 99750 від 26.08.1997 року (а.с.15), матері позивача та його рідному брату на праві спільної часткової власності належала 1/10 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог ст. 182 ЦК України право власності на вказані частки домоволодіння, що належать матері позивача та його рідному брату зареєстроване у Комунальному підприємстві „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості", що підтверджується відповідним штампом на свідоцтві про право власності на житло.

 З відповіді Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості" від 13.01.2009 року вбачається, що зазначена квартира з 12.11.1997 року по теперішній час зареєстрована за матір’ю позивача та його рідним братом (а.с.32).

З паспорту громадянина України позивача, виданого 23.03.1999 року Київським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області вбачається, а також з довідки виписки з домової книги про склад сім’ї та прописку, вбачається, що позивач по справі з 2003 року зареєстрований та проживає за адресою вказаних часток домоволодіння (а.с.5-9, 16).  

ІНФОРМАЦІЯ_3 рідний брат позивача помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 12.10.2007 року, виданим Першим відділом РАЦС Приморського районного управління юстиції м. Одеси, актовий запис № 8924 (а.с.23).

Внаслідок смерті матері брата позивача в день його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить, зокрема, право власності на належну йому 1/2 частину 1/10 частин зазначеного домоволодіння, спадкоємцем за законом якої була його та позивача мати, яка фактично прийняла спадщину, але через хворобу не встигла звернутись до нотаріальної контори для належного прийняття та оформлення спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_4 мати позивача померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 27.05.2008 року, виданим Першим відділом РАЦС Приморського районного управління юстиції м. Одеси, актовий запис № 4574 (а.с.24).

Внаслідок смерті матері позивача в день її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить, зокрема, право власності на належну їй 1/2 частину 1/10 частин зазначеного домоволодіння та 1/2 частину даних часток у домоволодінні, які вона фактично прийняла після смерті свого сина, спадкоємцем за законом якої є її син - позивач, який фактично прийняв спадщину та звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері, у той час як більше з відповідною заявою ніхто крім нього до нотаріальної контори не звертався, що вбачається з відповіді Третьої одеської державної нотаріальної контори від 15.01.2009 року, з якої також вбачається, що після смерті брата позивача теж ніхто не звертався з заявою про прийняття спадщини (а.с.34).

У судовому засіданні встановлено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, що відповідно до встановленого адміністративно-територіального поділу відноситься до території Київського району м. Одеси.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом право на спадкування за законом почергово одержують інші особи, визначені статтями 1261-1265 ЦК України.

У ході судового розгляду справи було встановлено, що за свого життя матір’ю позивача не було складено заповіту /спадкового договору/.

З урахуванням вищенаведеного, у даному разі право на спадкування за законом почергово одержують особи, визначені статтями 1261-1265 ЦК України. Зокрема, відповідно до положень ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

За вказаних обставин як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, позивач має вважатися таким, що прийняв спадщину, оскільки протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від спадщини, та у теперішній час продовжує проживати у спірній квартирі, сплачуючи усі комунальні послуги та сплату за квартиру у повному обсязі та своєчасно, що підтверджується відповідними квитанціями, копії яких були надані на огляд судові до матеріалів справи представником позивача під час розгляду справи (а.с.18-21).

З урахуванням наведеного, суд має підстави для визнання права на спадкування за позивачем. Саме останній має визнаватись спадкоємцем, що успадковує спірну квартиру, при цьому судом береться до уваги й та обставина, що передбачені законом підстави для усунення позивача від права на спадкування /ст. 1224 ЦК України/ відсутні.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, а відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права. Одним із способів захисту цивільних прав є, зокрема, визнання права.

Суд звертає увагу й на той факт, що позивач, звернувшись правомірно в суд з даним позовом сплатив, передбачену Декретом Кабінету Міністрів „Про держмито”, державний збір у вигляді державного мита та збору на інформаційно-технічне забезпечення (а.с.1,2).

Відповідно до ст. 8 Конституції України й п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” - в Україні діє принцип верховенства права.

Так, судове рішення є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права.

Суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

 Судове рішення по справі є актом, яким підтверджується наявність або відсутність спірних правовідносин, його конкретний зміст і в такий спосіб спірні правовідносини перетворюються в безспірні, підлягаючими примусовому виконанню.

Судове рішення – це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.

Суд, розглянувши справу повно, всебічно, об’єктивно, неупереджено, дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача заявлені правомірно, відповідно до діючого законодавства України та без його порушень, вони не порушують законних інтересів та прав сторін по справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212, 213, 214, 215, 223, 294 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 328, 1223, 1261, 1265, 1268, 1270, 1277 ЦК України у редакції 2003 року, суд, -

                          В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 „Про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом ”  задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/10 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: