Справа № 2-4140/2009 року
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 травня 2009 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого-судді – Сватаненко В.І.
за участю секретаря – Забегловська Ю.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП фірми „Міол” „Про визнання угоди дійсною”, -
ВСТАНОВИВ:
Предметом спору є вантажний причеп НОМЕР_1 „Одиссей” для легкового автомобіля, ідентифікаційний номер шасі НОМЕР_2, 1992 року виготовлення.
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання угоди дійсною, по якому просить суд визнати угоду від 8.08.2008 року, укладену між позивачем та відповідачем, щодо купівлі-продажу вантажного причепу НОМЕР_1 „Одиссей” для легкового автомобіля, ідентифікаційний номер шасі НОМЕР_2, 1992 року виготовлення та визнати за позивачем право власності на вказаний вантажний причеп, посилаючись на те, що він за договором купівлі-продажу, укладеним в простій письмовій формі, купив у відповідача зазначений причеп, але нотаріально вказаний договір не був посвідчений, у зв’язку з чим у теперішній час позивачу не представляється можливим зареєструвати причеп на своє ім’я.
Відповідач під час попереднього судового засідання позов визнав, з заявленими доводами погодився та не заперечував проти їх задоволення.
Суд, вислухавши думку, доводи та пояснення сторін по справі, ознайомившись з матеріалами справи та наданими доказами, вважає позов підлягаючим задоволенню з наступних встановлених обставин по справі.
Правовідносини між сторонами по справі є цивільно правовими та урегульовані положеннями ЦК України у редакції 2003 року, яка діє на момент виникнення правовідносин та ухвалення рішення по справі.
Згідно наряд-розпорядження № 890 щодо зазначеного причепу виданий Автоскладальним заводом м. Одеси 27.08.1992 року МП „Міол” через довірену особу – ОСОБА_3 отримало причеп у власність (а.с.9).
Платіжне доручення № 136 від 24.07.1992 року видано на платника МП „Міол”, що свідчить про те, що власником зазначеного причепу є МП „Міол”, що також вбачається з відповіді ГУМВС України в Одеській області від 26.12.2008 року (а.с.7).
ОСОБА_3, будучи директором МП „Міол”, в межах своїх повноважень 8.08.2008 року уклав з позивачем договір купівлі-продажу зазначеного причепу у простій письмовій формі, за яким позивач придбав причеп та став його власником (а.с.11).
Судом приймається до увагу не оскаржена і ніким не визнана не дійсною угода – договір купівлі-продажу.
Крім того, відповідно до пояснень сторін відповідач продав спірний причеп позивачу, який повністю виплатив вартість вказаного причепу у розмірі 2400 грн.
Відповідно до висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Одеській області № 19821 від 19.12.2008 року на дослідному причепі ідентифікаційний номер шасі відповідає технології заводу-виробника, слідів знищення або зміни символів на момент дослідження не має (а.с.12).
Дані, не спростовані ніким докази, свідчать про те, що позивач є сумлінним набувачем зазначеного причепу, тому що при його купівлі сплатив продавцю його вартість та став користуватись причепом.
Необхідність задоволення позовних вимог щодо визнання угоди дійсною та визнання за позивачем права власності обґрунтовані нормами закону та роз’ясненнями, даними з цього приводу у постановах Пленуму Верховного Суду України.
Вимоги позивача підлягають судовому захисту на підставі роз’яснень, даних у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року /із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року/ „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності”, де сказане, що, судам слід мати на увазі, що судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання недійсними угод про відчуження майна та дійсними - у випадках, передбачених ч. 2 ст. 47 ЦК України /нині тотожня за змістом ч. 2 ст. 220 ЦК України/.
Згідно до вимог законодавства України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Ці вимоги викладені у роз’ясненнях, які дані у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 року /із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25.12.1992 року № 15 від 25.05.1998 року/ „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” наступним чином: „З підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, (в тому числі при придбанні на біржових торгах) міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч.2 ст.47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною”.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони дійшли згоди по всіх істотних умовах договору купівлі-продажу й виконали умови договору.
Відповідно до діючого законодавства власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Позивач, звернувшись правомірно в суд з даним позовом оплатив передбачену Декретом Кабінету Міністрів «Про держмито» державний збір у розмірі 1 % від суми переданої їм продавцеві (а.с.1,2).
В Україні діє принцип верховенства права. Судове рішення є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права.
Суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Судове рішення по справі є актом, яким підтверджується наявність або відсутність спірних правовідносин, його конкретний зміст і в такий спосіб спірні правовідносини перетворюються в безспірні, підлягаючими примусовому виконанню.
Судове рішення – це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 130, 209, 212, 213, 214, 215, 223, 294 ЦПК України, ст. 47 ЦК України ( 1963 ), ст. ст. 15, 16, ЦК України у редакції 2003 року, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ПП фірми „Міол” „Про визнання угоди дійсною” задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 8.08.2008 року, по якому ПП „Міол” в особі директора ОСОБА_3 продало, а ОСОБА_1 купив вантажний причеп НОМЕР_1 „Одиссей” для легкового автомобіля, ідентифікаційний номер шасі НОМЕР_2, 1992 року виготовлення.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на вантажний причеп НОМЕР_1 „Одиссей” для легкового автомобіля, ідентифікаційний номер шасі НОМЕР_2, 1992 року виготовлення.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: