Справа № 2-2787/200 року

                          Р І Ш Е Н Н Я

                                І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

9 квітня 2009 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді – Сватаненко В.І.

за участю секретаря – Забегловської Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 „Про виділ частки з житлового будинку, визнання права власності та припинення спільної часткової власності”, -  

                        ВСТАНОВИВ:

Предметом спору є виділ частки з домоволодіння в самостійний житловий будинок загальною площею 112,3 кв.м., житловою площею 60,4 кв.м., з надвірними господарськими спорудами, розташований на земельній ділянці площею 770,44 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про виділ частки з житлового будинку, визнання права власності та припинення спільної часткової власності, по якому просить суд виділити 9/25 частин будинку, належні позивачу, в окремий об’єкт нерухомості, визнати за ним – позивачем право власності на зазначений житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та припинити спільну часткову власність, посилаючись на те, що він є власником вказаних частин будинку, які являються фактично окремим будинком, тобто між позивачем та відповідачем власність розділена в натурі.

 Відповідач визнав позов у повному обсязі.

Суд, вислухавши доводи, думку та пояснення сторін по справі, ознайомившись та дослідивши матеріали справи, надані докази, вважає позовні вимоги позивача підлягаючими задоволенню, на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України у редакції 2003 року, які діяла на момент виникнення правовідносин, а також діє на момент ухвалення рішення по справі.

Судом встановлені наступні фактичні обставини по справі.

Позивач отримав успадкував після смерті його матері, згідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.04.1998 року 9/25 частин житлового будинку і надвірних господарських споруд, розташованих на земельній ділянці площею 1568 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).

Через те, що на самовільно збудовані матір'ю позивача приміщення у вказаному житловому будинку свідоцтво про право на спадщину не видавалось, позивач був вимушений звернутись до суду у 2007 році.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26.10.2007 року за позивачем визнано право власності на реконструйований житловий будинок, загальною площею 112,3 кв.м., навіс літ. «а», а саме 9/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.8-9).

Право власності позивача на вказаний будинок зареєстровано у Комунальному підприємстві „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості” 12.12.2007 року, про що свідчить відповідний витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

З наведеного випливає, що за позивачем визнано право власності на всі приміщення, після реконструкції, без зміни часток між співвласниками, що передбачається ст. 357 ЦК України.

Фактично ж між позивачем та співвласником будинку, власність розділена не тільки в натурі, а виділена в два самостійні об'єкти нерухомості і часткова власність існує тільки формально.

У фактичному користуванні позивача перебуває житловий будинок позначений на технічному паспорті, виготовленому у КП „ОМБТІ та РОН” 07.09.2004 року, під літерами «К1», «К2» з надвірними господарськими спорудами під позначками: «92» - гараж, «93» - літня кухня, «95» - сарай, а в відповідача житловий будинок під літ. «К» (а.с.10-12).

З урахуванням викладеного, доведено, що ще у 2004 році при проведенні поточної інвентаризації спеціалісти МБТІ встановили існування двох самостійних будинків, частково зблокованих будинків. Будинки мають самостійні дахи, окремі стіни.

Як було встановлено та ніким не спростовувалось земельна ділянка позивача та відповідача розділена кам'яним забором, позначеним на технічному паспорті позначками «99-101.103».

Згідно до каталогу меж землекористування і відомості вирахування площ займана позивачем площа земельної ділянки складає 770.44 кв.м. (а.с.13).

Рішенням Одеської міської ради від 10.07.2008 року „Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у м. Одесі”, для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських споруд, під п. 123 вказане прізвище позивача, та адреса: АДРЕСА_1 (а.с.14), однак управління земельних ресурсів Одеської міської ради наполягає на приватизації всієї земельної ділянки, на якому розташоване домоволодіння АДРЕСА_1, а не тієї частки, якою позивач фактично користується і, яка знаходиться у його постійному, багаторічному користуванні.

Співвласник будинку, не бажає займатись приватизацією земельної ділянки, через відсутність часу та коштів, що спричинило погіршення стосунків відповідача та позивача, та остаточно ускладнило мирне вирішення проблеми.

Суд вважає доведеним, що між співвласниками домоволодіння – позивачем та відповідачем склався порядок користування земельною ділянкою, підписані нотаріальні угоди про межі, згідно до яких в користуванні, позивача знаходиться земельна ділянка площею 770,44 кв.м., у відповідача - площею 797,56 кв.м.

Відповідач надав нотаріальну заяву, якою надав згоду на приватизацію позивачем його земельної ділянки (а.с.18,19).

Згідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути, зокрема, фізичні особи.

Статтею 364 ЦК України, передбачене право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. При цьому, частиною 3 вказаної статті передбачається можливість виділення у натурі частки з нерухомого спільного майна шляхом укладання договору про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна за участю всіх співвласників та за їх згодою (ч. 1 ст. 358 ЦК України).

З метою всебічного та досконалого розгляду спору, судом приймається до уваги наданий висновок Приватного підприємства „Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень” від 06.04.2009 року, з якого вбачається можливість виділу 9/25 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 в окремий житловий будинок - у самостійний об’єкт нерухомості, якій відповідає вимогам ДБН, санітарним та пожежним вимогам (а.с.32-40).

Спорів з іншими сусідами, суміжними землекористувачами – відповідачами не має.

Відповідно до листа поштамт-центру поштового зв’язку Одеської дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” є можливим присвоїти приватній житловій будівлі, що належить позивачу, окрему поштову адресу – АДРЕСА_1

З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що права та інтереси позивача підлягають захистові, шляхом виділу частини будинку в окремий житловий будинок, визнання права власності на самостійний житловий будинок за позивачем та припинення спільної часткової власності між позивачем та відповідачем.

 Судом було встановлено у ході судового розгляду належні позивачу частки у домоволодінні представляють собою ізольований будинок, з окремим входом, розташований на ізольованій земельній ділянці.

Зазначений будинок відповідає діючим санітарним, протипожежним та будівельним нормам та правил. Будинок обладнано системами водо-, електро-, газопостачання та приладами обліку.

Відповідно до положень Тимчасового Положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від  28.01.2003 року за № 6/5, оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані, або реконструйовані об’єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об’єкта і введення його в експлуатацію.

Як вбачається з положень ст. 1 Закону України „Про містобудування” власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Суд приймає до уваги  той факт, що позивач, звернувшись правомірно в суд з даним позовом сплатив, передбачену Декретом Кабінету Міністрів „Про держмито”, державний збір у вигляді державного мита та збору на інформаційно-технічне забезпечення (а.с.1,2).

Позивач по справі не має можливості в повному обсязі використовувати свої права власника, оскільки не може отримати правовстановлюючі документи, і розпорядитись власністю на свій розсуд.

Відповідно до вимог закону, Україна, як держава, законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності.

Судовий захист цивільних прав та інтересів, шляхом визнання відповідного права, гарантується ст. 16 ЦК України, з якої вбачається, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можє бути - визнання права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212, 213, 214, 215, 223, 294 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 357 364 ЦК України, суд, -  

                                                              В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 „Про виділ частки з житлового будинку, визнання права власності та припинення спільної часткової власності” задовольнити.

Виділити належні ОСОБА_1 9/25 частини із домоволодіння АДРЕСА_1 в окремий об’єкт нерухомості та визнати за ОСОБА_1 право власності на самостійний житловий будинок загальною площею 112,3 кв.м., житловою – 60,4 кв.м. з надвірними господарчими спорудами, розташований на земельній ділянці площею 770,44 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.

Припинити спільну часткову власність ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

      Суддя: