ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №2а-1079/08
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2008 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.
з участю представників сторін:
від позивача : ОСОБА_1 - представник (довіреність від 18.08.2008 року),
від відповідача : не з'явився,
розглянувши справу у відкритому судовому засіданні в м. Львові за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації про стягнення невиплаченої і недоплаченої щорічної разової грошової допомоги,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної адміністрації про стягнення невиплаченої і недоплаченої щорічної разової грошової допомоги в сумі 9 160 грн. 00 коп.
Позивач в позовній заяві вважає, що йому всупереч вимог ч.1 ст.2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та п.3 ст.22 Конституції України разова грошова допомога учаснику війни виплачувалась не в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з викладених підстав, просить його задоволити.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду спору, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення за №3579580, а тому справа розглядається за відсутності згаданого представника.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями та від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1народження, є інвалідом війни І групи, про що має відповідне посвідчення серіїНОМЕР_1.
Згідно з положеннями ч. 5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ, в редакції від 9 липня 2007 року - щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Згідно з частиною 1 статті 17-1 цього ж Закону - щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
А тому, позивач у відповідності до згаданої статті правомірно визначив відповідача у даній справі, оскільки звернувся саме до того органу, на який законодавством покладено обов'язок виплачувати щорічну разову грошову допомогу.
В позовній заяві, позивач вважає, що у 2005-2007 роках грошова допомога йому виплачена не в повному обсязі, а саме - у 2005 році - 400 грн. 00 коп.(ст.34 Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік») ; у 2006 році - 400 грн. 00 коп.(ст.30 Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік») ; у 2007 року - 450 грн. 00 коп. (ст.29 Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік»).
Такі дії відповідача обумовлені тим, що законами України про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювалися інші, ніж встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», розміри щорічної одноразової грошової допомоги.
Суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
Згідно рішення Конституційного Суду України про соціальні гарантії громадян від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнана такою що не відповідає Конституції України, зокрема, стаття 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлювалася щорічна разова грошова допомога, зокрема, учасникам війни в розмірі 450 грн. 00 коп., не відповідає Конституції України, тобто є неконституційною.
В пункті 4 цього рішення, Конституційний Суд України додатково зазначив, що його рішення має преюдиціальне значення, а саме - обставини, викладені в ньому, не потребують додаткового доказування при прийняті рішень судами.
У відповідності до вимог ч.4 ст.17-1 згаданого Закону, особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Згідно вимог ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з наступними змінами та доповненнями, для осіб, що втратили працездатність, розмір прожиткового мінімуму, який у відповідності до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" тотожній з мінімальним розміром пенсії за віком, станом на день виплати згаданої разової допомоги становить 410 грн. 06 коп.
При цьому, позивачем розрахунок одноразової щорічної допомоги робився з врахуванням мінімального розміру пенсії за віком в сумі 410 грн. 00 коп., а не - 410 грн. 06 коп., як передбачено наведеними нормами.
Таким чином, сума разової грошової допомоги, яка підлягала виплаті позивачу за 2007 рік становить 4 100 грн. 60 коп.
Враховуючи наведені обставини, зокрема, те, що згаданим рішенням Конституційного Суду України визнана неконституційною стаття 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлювалася інша, значно менша, щорічна разова грошова допомога, суд вважає дії відповідача по невиплаті разової щорічної грошової допомоги в повному обсязі за 2007 рік протиправними, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню в частині стягнення 3650 грн. 60 коп., з врахуванням здійсненої виплати в сумі 450 грн. 00 коп.
Що стосується вимог позивача про виплату разової грошової допомоги за 2005-2006 рік, то суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
При цьому, суд звертає увагу на те, що єдиним органом до повноважень якого належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність), зокрема, законів та інших правових актів Верховної Ради України, у відповідності до вимог ст.150 Основного Закону та ст.13 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року №422/96-ВР, з наступними змінами та доповненнями, є Конституційний Суд України.
А відтак, у суду відсутні правові підстави не застосовувати положення Законів України «Про державний бюджет на 2005 рік», «Про державний бюджет на 2006 рік», якими визначена інша разова грошова допомога, оскільки такі не визнані неконституційними.
З огляду на викладене, позовні вимоги є підставними та обґрунтованими в частині стягнення з відповідача 3650 грн. 60 коп. , а тому в цій частині підлягають до задоволення. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі не належить стягувати зі сторін спору.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в:
1. 1. Позов задовольнити частково.
2. 2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області (код ЗКПО 03194163), що знаходиться за адресою Львівська область, м.Яворів, вул.Шевченка,8, на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) , що мешкає за адресою АДРЕСА_1, 3650 грн. 60 коп. разової щорічної допомоги учаснику інваліду війни.
3. 3. В іншій частині в позові відмовити.
4. 4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
5. 5. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.Я.Мартинюк