ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-101/08А

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2008 року                                 

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді                                                              Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання                                    Колтун Ю.М.

з участю позивача  ОСОБА_1.

представників:

від відповідача -ОСОБА_2. - юрисконсульт (довіреність за №2085 від 11.08.2008 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Львівського ордена Червоної Зірки інституту Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного  про стягнення заборгованості ,   

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1. звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівського інституту Сухопутних військ України про стягнення заборгованості як компенсації за речове майно в розмірі 2612,00 грн.

    Позивач подав заяву, якою виправив описку допущену в позовній заяві та просить відповідачем у справі вважати Львівський ордена Червоної Зірки інститут Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Позовну заяву мотивує тим, що  позивач  проходив службу у Збройних Силах України .З моменту  звільнення з ним не було проведено повного розрахунку  - не було виплачено грошової компенсації за речове майно.

    В судовому засіданні  позивач підтримав позовні вимоги, покликаючись на викладені в заяві мотиви. Просить позов задовольнити.

    В запереченні на позовну заяву за №2088 від 11.08.2008 року відповідач вважає, що позивач не має права на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, оскільки Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» від 28.12.2007 року за №107-VІ виключено п.2 ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який регулював саме це питання.  Також, відповідач вважає, що у відповідності до вимог Закону України «Про деякі міри по економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року позивач не має права на отримання такої компенсації.

    Представник відповідача в судовому засіданні дав аналогічні пояснення просить в задоволенні позову відмовити.

    Заслухавши думку  учасників процесу, дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши обставини справи, суд виходив з наступного.

    Згідно представленої суду довідки за №23 від 28.03.2008 року  позивач проходив службу у 186 ветеринарній лабораторії Західного оперативного командування з 15.05.1988 року по 23.06.2005 року.  

Відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року  №2011-XII, в редакції чинній на момент закінчення проходження військової служби позивачем,   держава гарантує забезпечення військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі; військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Таким чином, на час звільнення позивач, згідно зазначеної норми, мав право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно. При цьому, судом не можуть братись до уваги посилання відповідача на Закон України «Про деякі міри по економії бюджетних коштів», оскільки таким лише зупинено дію згаданої статті  не врегульовано правовідносин з приводу наявності у позивача права.

Згідно ч.1 ст.9-1 згаданого Закону, чинної на момент звернення ОСОБА_1до суду, продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до вимог ч.2 цієї ж статті, яка є чинною з врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів; порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 27 та 28 Положення «Про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» , затвердженого  Постановою Кабінету Міністрів України № 1444 від 28 жовтня 2004 року, з наступними змінами та доповненнями, передбачено відповідно, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення; зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації;  військовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за нестримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту. Зазначене положення поширюється саме на військовослужбовців, які були звільнені, і до яких відноситься позивач.

Згідно довідки  від 11.01.2007 року  позивач недоотримав речове майно на суму 2612 грн. 06 коп.   Відтак, позов підлягає  задоволенню у   розмірі вказаному в позовній заяві - 2612 грн. 00 коп.  

Суд також звертає увагу і на те, що сторони не наполягали на застосуванні строків звернення до адміністративного суду.

За таких обставин позов є підставний та обґрунтований, а тому підлягає до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

                                                  ПОСТАНОВИВ:

1.   1.     Позов задовольнити.

2.   2.     Стягнути з Львівського ордена Червоної Зірки інституту Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Гвардійська, 32 (код ЄДРПОУ 08410370) на користьОСОБА_1, що мешкає за адресою АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2612 грн. 00 коп. компенсації за неотримане речове майно.

3.   3.     Стягнути з Державного бюджету України на користьОСОБА_1, що мешкає за адресою АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 26 грн. 12 коп. сплаченого судового збору.

4.   4.     Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5.   5.     Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                   В.Я.Мартинюк