Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
28 травня 2009 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого - судді: Буцяка З.І.
суддів: Демянчук С.В., Хилевича С.В.,
при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.
за участю представників ОСОБА_1. - ОСОБА_4. та адвоката ОСОБА_5.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 23 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Рівненська міська рада; про визнання третейської угоди недійсною та скасування рішення третейського суду,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2007 року до суду звернулася ОСОБА_1. через свого представника - адвоката ОСОБА_5. із позовом до ОСОБА_2. і ОСОБА_3., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача,: Рівненська міська рада; про визнання недійсною третейської угоди та скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Рівненській товарній біржі від 10 травня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_3. до ОСОБА_2. про визнання свідоцтва про право власності недійсним та визнання права власності на житловий будинок.
Позов мотивовано тим, що житловий будинок АДРЕСА_1придбано ОСОБА_1. і ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу під час шлюбу, а тому цей об'єкт нерухомого майна є спільною сумісною власністю подружжя.
Оскільки ОСОБА_1. не було відомо про укладення між ОСОБА_2 і ОСОБА_3договорів, предметом яких був спірний житловий будинок і земельна ділянка, тому вважала, що укладена третейська угода, прямо суперечачи матеріальному закону та порушуючи її майнові права, в силу вимог Цивільного кодексу України та Закону України «Про третейські суди» є недійсною.
Ухвалене третейським судом рішення вважала незаконним, позаяк ним вирішено спір, який стосується сімейних правовідносин, який не є підвідомчим зазначеному суду.
Рішенням Рівненського міського суду від 23 лютого 2009 року позов ОСОБА_1. задоволено частково: скасовано рішення постійно діючого третейського суду при Рівненській товарній біржі від 10 травня 2007 року в частині
• визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1, укладеному 15 травня 2002 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2;
• скасування державного акта на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, НОМЕР_1 від 20 жовтня 2003 року, що виданий на ім'я ОСОБА_2. Рівненською міською радою, з моменту видачі;
Справа №22-672-09 Головуючий у суді 1 інстанції: Бердій М.А.
Категорія: 57 Суддя-доповідач у апеляційному суді: Хилевич С.В.
• визнання права власності на земельну ділянку площею 0, 2297 га по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3..
У решті позовних вимог - відмовлено.
Цим рішенням місцевого суду вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з законністю та обґрунтованістю рішення, ОСОБА_1. подала апеляційну скаргу, де покликалася на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.
На обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що спірний житловий будинок придбано нею та ОСОБА_2, знаходячись у шлюбі, а тому він є спільним сумісним майном подружжя. Спір, який виникає з сімейних правовідносин, підлягає розгляду виключно судом загальної юрисдикції.
Вважала, що оспорювана третейська угода, укладена мід ОСОБА_2 і ОСОБА_3., направлена на штучне усунення її від участі у розгляді справи третейським судом і позбавлення її права власності в майні подружжя.
На її думку, висновок суду про те, що спірне майно набуте не під час шлюбу, а внаслідок невиконання ОСОБА_2 зобов'язань за договором доручення, суперечить обставинам справи, оскільки договори купівлі-продажу укладалися на момент перебування сторін у шлюбі. Питання грошових коштів, за які придбавалось майно, не було предметом судового розгляду.
Викладаючи доводи апеляційної скарги, посилалась на те, що ані рішення третейського суду, ані оскаржуване рішення місцевого суду не містять правових підстав для визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним.
За наслідками апеляційного розгляду просила скасувати рішення Рівненського міського суду від 23 лютого 2009 року в частині відмови ОСОБА_1. у позові та ухвалити нове рішення, яким
• визнати третейську угоду між ОСОБА_2 і ОСОБА_3від 15 березня 2007 року недійсною;
• скасувати рішення постійно діючого третейського суду при Рівненській товарній біржі від 10 травня 2007 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладеному 15 травня 2002 року між ОСОБА_6і ОСОБА_2, та визнання права власності на вказаний будинок за ОСОБА_3..
У решті рішення - в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1, укладеному 15 травня 2002 року між ОСОБА_6і ОСОБА_2; скасування державного акта на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, НОМЕР_1 від 20.10.2003 року, виданого Рівненською міською радою на ім'я ОСОБА_2.; визнання права власності на земельну ділянку площею 0, 2297 га по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3- апелянтом не оскаржувалось.
У судовому засіданні представники ОСОБА_1., підтримавши подану апеляційну скаргу, надали пояснення в межах її доводів.
ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3., представники ОСОБА_2., бувши повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились; про причини своєї відсутності апеляційний суд не повідомили.
Представник ОСОБА_3. - адвокат ОСОБА_7. подав апеляційному суду листа з проханням розглянути справу за його відсутності, долучивши письмові пояснення по суті апеляційної скарги.
Рівненська міська рада просила апеляційний суд розглянути справу за відсутності представника цього органу місцевого самоврядування.
Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її задоволення, виходячи з такого.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із непідвідомчості третейському суду спорів про визнання дійсними чи недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок з одночасним визнанням права власності набувачів за такими договорами та справ про скасування державних актів на право власності на земельну ділянку.
Водночас, відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з їх недоведеності.
Між тим, колегія суддів апеляційного суду не може погодитися із висновками про відмову в позові, виходячи з такого.
Згідно із ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи безспірно вбачається, що 7 березня 2002 року між ОСОБА_1. і ОСОБА_2 укладено шлюб, зареєстрований Рівненським міським відділом РАГС, про що в книзі реєстрації актів громадянського стану зроблено відповідний актовий запис №266 (а.с. 6). 15 травня 2002 року ОСОБА_2 придбано у ОСОБА_6житловий будинок АДРЕСА_1на підставі договору купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу (а.с. 10).
Відповідно до ст. 22 КЗпШС України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Таким чином, зазначений житловий будинок слід вважати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що 6 березня 2002 року між ОСОБА_3і ОСОБА_2 укладено договір доручення, за умовами якого ОСОБА_3. довірила ОСОБА_2укласти угоду купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1. На виконання договору ОСОБА_3. передала ОСОБА_2грошові кошти сумою у 280 000 гривень.
Також встановлено, що 15 березня 2007 року між ОСОБА_3і ОСОБА_2 укладено третейську угоду про передачу спору про виконання зазначеного договору доручення на вирішення Постійно діючого третейського суду при Рівненській товарній біржі. 23 квітня 2007 року ОСОБА_3подано до вказаного третейського суду позов, адресований до ОСОБА_2..
10 травня 2007 року Постійно діючим третейським судом при Рівненській товарній біржі ухвалено рішення, яким позов задоволено і визнано недійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, що укладений 15 травня 2002 року між ОСОБА_6і ОСОБА_2,; скасовано свідоцтво про право власності на цей будинок за №1225479 від 27 травня 2003 року, що видане на ім'я ОСОБА_2. Рівненським МБТІ, з моменту реєстрації; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1, що укладений 15 травня 2002 року між ОСОБА_6. і ОСОБА_2; скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 20 жовтня 2003 року за вказаною адресою, що виданий на ім'я ОСОБА_2. Рівненською міською радою, з моменту видачі; визнано право власності за ОСОБА_3на спірний будинок і на спірну земельну ділянку.
Як вбачається з матеріалів справи, міський суд при вирішенні справи та ухваленні рішення частково погодився із доводами ОСОБА_1. про визнання третейської угоди недійсною і скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Рівненській товарній біржі від 10 травня 2007 року. При цьому він не звернув уваги на такі обставини.
Згідно із п.п. 4 і 7 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» третейським судом не підвідомчі спори, які виникають із сімейних правовідносин (крім спорів, що виникають з шлюбних контрактів) та спори, які відповідно до закону підлягають вирішенню судами загальної юрисдикції.
За правилами ст. 15 ЦПК України, розгляд справ, що виникають із сімейних правовідносин, віднесено до компетенції загальних судів щодо розгляду цивільних справ.
Як встановлено колегією суддів апеляційного суду, спірне майно - житловий будинок та земельна ділянка - придбані ОСОБА_2 за час перебування у шлюбі із ОСОБА_1. і є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, тобто сторін. Оскільки третейська угода укладена на вирішення спору, який не підвідомчий третейському суду, тому цей спір не підлягає розгляду третейськими судами.
Отже, вказану угоду слід вважати недійсною.
Пунктами 1 і 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди» передбачено право оскарження і скасування рішення третейського суду з підстав, коли справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону та у разі визнання компетентним судом третейської угоди недійсною.
Виходячи з наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.
Враховуючи порушення судом першої інстанції норм матеріального права, рішення, що оскаржується в частині визнання третейської угоди недійсною, скасування рішення постійно діючого третейського суду при Рівненській товарній біржі в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та визнання права власності на вказаний будинок, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового про задоволення позовних вимог.
На підставі ст. 22 КЗпШС України, п.п. 4, 7 ст. 6, п.п. 1, 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди», керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, ст. п. 4 ч. 1 ст. 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 лютого 2009 року в частині відмови ОСОБА_1 у позові про визнання недійсною третейської угоди, укладеної між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 15 березня 2007 року,; скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Рівненській товарній біржі від 10 травня 2007 року щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, що укладений 15 травня 2002 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_2, та визнання права власності на зазначений будинок за ОСОБА_3 - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати недійсною третейську угоду, укладену 15 березня 2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Рівненській товарній біржі від 10 травня 2007 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, що укладений 15 травня 2002 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_2, та визнання права власності на цей будинок за ОСОБА_3.
У решті - рішення залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення апеляційного суду до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: