Справа № 2-217/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2011

Сихівський районний суд м.Львова

в складі:головуючої – судді                     Бойко О.М.

при секретарі                               Гулі А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго” про визнання неправомірним застосування двоставкового тарифу, зобов»язання до виконання рішення та застосування примусового вживання наслідків нікчемного правочину,-

в с т а н о в и в:

позивачі звернулись до суду з позовом, в якому просять визнати неправомірним застосування підприємством ЛМКП "Львівтеплоенерго" двоставкового тарифу, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради, при нарахуванні плати за теплову енергію, вироблену теплоелектроцентраллю ТЕЦ-1, зобов`язати відповідача здійснити перерахунок за період з жовтня 2005р. по даний час та повернути надлишково сплачені кошти, які були нараховані згідно тарифів, що були встановлені всупереч вимогам чинного законодавства, та не були затверджені відповідними постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України. В обгрунтування позовних вимог покликаються на те, що проживають у квартирах №79, 96 та 34 по вул.Вернадського, 38 в м.Львові, здійснюють оплату послуг теплопостачання. Вважають, що відповідач необгрунтовано застосовує двоставковий тариф, встановлений виконкомом Львівської міської ради, який грубо суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки згідно зі ст.ст.17, 20 Закону України "Про теплопостачання" регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється теплоелектроцентралями (ТЕЦ) здійснюється виключно Національної комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) і не належить до компетенції органів місцевого самоврядування. Покликається, що відповідно до п.1 Поряку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого Постановою КМУ №955 від 10.07.2006р., двоставковий тариф не застосовується для формування тарифів на виробництво теплової енергії теплоелектроцентралями (ТЕЦ), а також, що ухвалою сесії Львівської міської ради №572 від 22.02.2007р. двоставковий тариф у м.Львові було скасовано і з 2007р. у м.Львові мав бути відновлений сезонний тариф на теплову енергію. ТЕЦ-1 є підприємством, яке здійснює комбіноване виробництво (когенерацію) теплової і електричної енергії, відносини у цій сфері регулюються Законом України "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерації) та використання скидного енергопотенціалу". До виключних повноважень НКРЕ України належить встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється теплоелектроцентралями та іншими когенераційними установками з комбінованим виробництвом електричної енергії. Затвердження тарифів на теплову енергію, вироблену теплоелектроцентралями, до повноважень органів місцевого самоврядування не належить.

В подальшому позивачі змінили та доповнили позовні вимоги, просять припинити дію, що порушує право та визнати неправомірним застосування двоставкового тарифу, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради, при нарахуванні плати за теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралі ТЕЦ-1, зобов»язати учасників процесу до неухильного виконання рішення Господарського суду Львівської області від 17.05.2010р. у справі №27/16 та застосувати примусове вживання наслідків нікчемного правочину до «Єдиного договору на надання житлово-комунальних послуг»між ТзОВ ЖЕП «Стимул-Сихів»та кожним із позивачів.

Представник позивачів в судовому засіданні позов підтримав, дав пояснення аналогічні змісту позовної заяви, просить позов задоволити.

Представник відповідача ЛМКП «Львівтеплоенерго»позов не визнала та пояснила, що ТЕЦ-1 є структурним підрозділом ЛМКП "Львівтеплоенерго". Відповідно до ст.28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлення в порядку і в межах визначених законодавством тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності відносяться до власних повноважень виконавчих органів міської ради. Оскільки ТЕЦ-1 є структурним підрозділом ЛМКП "Львівтеплоенерго" і, відповідно, не має напряму укладених угод зі споживачами теплової енергії, а також в тариф на теплову енергію, відпущену з колекторів ТЕЦ, не включаються витрати пов`язані з транспортуванням і постачанням теплової енергії до споживачів, тому витрати, закладені в тариф на відпуск теплової енергії ТЕЦ-1, включаються до змінної складової тарифів, а витрати, пов`язані з її транспортуванням - до постійної частини тарифів на реалізовану теплову енергію ЛМКП "Львівтеплоенерго". Вважає позов безпідставним та просить в його задоволенні відмовити.

Представник відповідача виконавчого комітету Львівської міської ради в судовому засіданні проти позову заперечила та пояснила, що до повноважень виконавчого комітету Львівської міської ради згідно ухвали Львівської міської ради від 19.10.2006р. №219 "Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради" належить встановлення у порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності міста. Виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення щодо тарифів на теплову енергію, тарифів на підігрів води та послуги з централізованого опалення, зокрема, рішення виконкому ЛМР від 20.10.2006р. №1189 "Про двоставковий тариф на теплову енергію, тариф на підігрів води та послуги з централізованого опалення і з підігріву води" (доповнення згідно з рішенням від 03.11.2006р. №1304, зміни згідно з рішенням від 23.03.2007р. №140), рішення виконкому ЛМР від 02.09.2008р. №930 "Про затвердження тарифів на теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання, враховуючи економічно обгрунтовані витрати на їх виробництво, транспортування та постачання" (зміни згідно з рішенням від 14.11.2008р. №1255, від 29.12.2008р. №1433, від 13.02.2009р. №107, від 22.05.2009р. №345). Вказані рішення виконкому ЛМР прийнято в межах повноважень, відповідно до норм чинного законодавства, вони жодним чином не порушують прав позивачів. При розрахунку тарифів бралося до уваги встановлений НКРЕ тариф на виробництво теплової енергії. Крім того, 10.11.2011р. на пленарному засіданні сесії Львівської міської ради прийнято ухвалу «Про скасування рішень виконавчого комітету №1189 від 20.10.2006р., №365 від 08.06.2007р. № 930 від 02.09.2008р.», до якої міським головою внесені зауваження та зупинено її дію. З приводу єдиного договору то такий згідно рішення виконкому Львівської міської ради №1651 від 26.11.2010р. втратив чинність. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи Національної комісії регулювання електроенергети України в судове засіданні не з”явився, подав письмові пояснення на позов, в яких зазначив, що відповідно до ст.20 Закону України "Про теплопостачання" тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. До повноважень НКРЕ щодо формування тарифів у сфері теплопостачання належить лише регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії. Інші складові тарифу та теплову енергію для споживача, а саме: тарифи на виробництво (крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії), транспортування та постачання теплової енергії, затверджуються органами місцевого самоврядування, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (ст.20 Закону). Згідно з п.8 Порядку розрахунку тарифів на електричну та теплову енергію, що виробляється на ТЕЦ, ТЕС, АЕС, затвердженого постановою НКРЕ від 12.10.2005р. №896, витрати, пов`язані з транспортуванням та постачанням енергії, до розрахунків тарифів на виробництво електричної та теплової енергії не включаються Отже, для споживачів ЛМКП "Львівтеплоенерго" Комісія регулює лише тариф на виробництво теплової енергії, виробленої на ТЕЦ-1, що є однією зі складових тарифу на теплопостачання. Просить розглядати справу у відсутності представника.

Представник третьої особи ТзОВ ЖЕП "Стимул Сихів" в судовому засіданні проти позову не заперечив, при вирішенні такого покладається на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач ОСОБА_2 - в квартирі АДРЕСА_1, позивач ОСОБА_3 –в квартирі АДРЕСА_2, їм надавались послуги з централізованого опалення та ними здійснювалась оплата таких послуг. Зазначені обставини стверджується представленими суду квитанціями та не оспорюється сторонами.

Відповідно до затвердженої структури підприємства в складі ЛМКП є ТЕЦ-1 з комбінованим виробництвом електричної і теплової енергії. ЛМКП володіє ліцензіями на виробництво теплової енергії на ТЕЦ-1 (АБ №147934), на виробництво електричної енергії (АБ №220502) та постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом (АБ №220503).

Згідно преамбули Закону України "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерації) та використання скидного енергопотенціалу" від 05.04.2005р. №2509-IV (набрав чинності з 11.05.2005р.) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності суб'єктів відносин у сфері енергозбереження щодо використання когенераційних установок, регулює відносини, пов'язані з особливостями виробництва, передачі і постачання електричної та теплової енергії від когенераційних установок.

З положень ст.1 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 № 2633-IV (набрав чинності з 06.07.2005р.) вбачається, що тариф (ціна) на теплову енергію - це грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання;

Відповідно до ст.13 Закону України №2633 до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить, зокрема, встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Відповідно до ст.20 Закону України №2633 тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється теплоелектроцентралями, іншими установками з комбінованим виробництвом електричної і теплової енергії, здійснюється Національною комісією регулювання електроенергетики України з урахуванням того, що ціни на теплову енергію від теплоелектроцентралей, установок з комбінованим виробництвом електричної і теплової енергії не повинні перевищувати ціни на теплову енергію від інших теплогенеруючих об'єктів на відповідній території.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №138 від 15.02.2005 "Про впорядкування тарифів на теплову енергію та послуги з теплопостачання" (з наступними змінами згідно рішень від 06.05.2005р. №410, від 23.12.2005р. №1445) на звернення Львівських міських комунальних підприємств "Львівтеплоенерго, "Залізничтеплоенерго", затверджено методику розрахунку кількості теплової енергії на підігрів води у зимовий та літній періоди, встановлено тарифи на теплову енергію (втратив чинність згідно рішення від 20.10.2006р. №1189).

Згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1189 від 20.10.2006р. "Про двоставковий тариф на теплову енергію, тариф на підігрів води та послуги з централізованого опалення і з підігріву води" (з наступними змінами та доповненням відповідно до рішень від 23.03.2007р. №140, від 03.11.2006р. №1304), на підставі звернення ЛМКП "Львівтеплоенерго", ЛКП "Залізничнетеплоенерго", встановлено тарифи на теплову енергію та на надання послуг з централізованого опалення і з підігріву води, затверджено методику розрахунку кількості теплової енергії, спожитої на підігрів води у зимовий та літній періоди, згідно з додатком 6 (втратив чинність згідно рішення від 02.09.2008р. №930).

Відповідно до примітки до додатку 1 даного рішення встановлено, що тарифи на теплову енергію включають витрати на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 930 від 02.09.2008р. "Про затвердження тарифів на теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання, враховуючи економічно обґрунтовані витрати на їх виробництво, транспортування та постачання" (з наступними змінами згідно рішень від 14.11.2008р. №1255, від 29.12.2008р. №1433) встановлено тарифи на теплову енергію для централізованого опалення та гарячого водопостачання згідно з додатком (на даний час дане рішення є чинним).

Згідно з приміткою до додатку 1 даного рішення тарифи на теплову енергію включають витрати на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води; собівартість 1 Гкал виробництва, транспортування та постачання теплової енергії та послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення: ЛМКП "Львівтеплоенерго" - 195,56 грн., ЛМКП "Залізничнетеплоенерго" - 198,66 грн.

Згідно Правил розрахунків двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 08.09.2000р. №191, рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальними організаціями за двоставковими тарифами приймається місцевими органами виконавчої влади та самоврядування (п.1.2 Правил).

Постановами НКРЕ від 28.02.2008р., від 24.07.2008р., від 25.12.2008р., 12.02.2009р. затверджувалися (змінювалися) тарифи ЛМКП "Львівтеплоенерго" на виробництво теплової енергії з розрахунку 1 Гкал без ПДВ.

10.11.2011р. Львівською міською радою прийнято ухвалу, якою скасовано рішення виконавчого комітету від 20.10.2006р. №1189, від 08.06.2007р. №365, від 02.09.2008р. №930. Проте, міським головою м.Львова до вказаної ухвали внесено зауваження та зупинено її дію.

Таким чином, тарифи на послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання для відповідача були встановлені рішеннями виконавчого комітету Львівської міської ради, станом на день розгляду справи дані рішення є чинними, у встановленому порядку не скасовані, а згідно ст.144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування є обов'язковими до виконання на відповідній території.

          Вимога позивачів про зобов»язання до виконання рішення господарського суду Львівської області від 17.05.2010р. не підлягає до задоволення з огляду на наступні обставини.

          Статтею 129 Конституції України визначені основні принципи судочинства, одним із яких є обов»язковість рішення суду (п.9 ч.1).

Відповідно до ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Закон України «Про виконавче провадження»регулює відносини пов»язані з виконанням судових рішень, в т.ч. визначає і процедуру примусового їх виконання, відповідальність за його невиконання. Крім того, невиконання судового рішення може тягнути за собою і кримінальну відповідальність, передбачену ст.382 КК України

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З огляду на те, що існує процедура виконання судових рішень, визначена Законом, суд не вбачає підстав для судового захисту шляхом зобов»язання до виконання судового рішення в порядку цивільного судочинства, а тому в задоволені позову в цій частині слід відмовити.

Вимога позивачів про застосування примусового вживання наслідків нікчемного правочину до «Єдиного договору на надання житлово-комунальних послуг», укладеного із кожним із позивачів не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

          Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України нікчемним є правочин недійсність якого встановлена законом (наприклад, частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 Цивільного кодексу України, тощо). В силу ст.216 ЦК України недійсний (нікчемний) правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Позивачем в обґрунтування заявленої вимоги зазначено, що недійсність цього правочину передбачена ст.215, 216 ЦК України, однак, зазначені норми безпосередньо не встановлюють недійсності правочинів, а визначають загальні поняття недійсності (нікчемності) правочинів та їх правові наслідки. Також позивачами заявлено вимоги про судовий захист, однак, у спосіб не передбачений ні ст.16 ЦПК України, ні іншим законом –примусове вживання наслідків нікчемності правочину. Зазначена вимога позивачами не уточнена, відтак, судом не встановлено підстав для задоволення зазначеної вимоги .

Крім того, відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 26.11.20110р. № 1651 з 01.12.2010р. втратило чинність рішення №1370 від 12.12.2008р. «Про затвердження Єдиного договору про надання житлово-комунальних послуг», відтак, положення такого договору не підлягають виконанню жодною із сторін.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст. ст.15, 16, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 13, 20 Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерації) та використання скидного енергопотенціалу»та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго” про визнання неправомірним застосування двоставкового тарифу, зобов»язання до виконання рішення та застосування примусового вживання наслідків нікчемного правочину - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом 10 днів після його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення протягом 10 днів з часу отримання його копії.

Головуюча: