Справа № 2-а-2247/11

Провадження №

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2011 м. Вижниця

Суддя Вижницького районного суду Чернівецької області Пилип’юк І.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Вижницькому районі, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Вижницькому районі Чернівецької області. Просила визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування надбавки «дитині війни» та зобов’язати провести нарахування і виплатити за періоди з 28.08.2010 року по 05.04.2011 року з урахуванням проведених виплат.

Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 квітня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Вижницькому районі Чернівецької області, про визнання дій неправомірними, зобов'язання нарахування та проведення виплат підвищення до пенсії відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, в частині позовних вимог з 28.08.2010 року по 04.10.2010 року - залишено без розгляду.

Представник відповідача в установлений термін надав до суду заперечення на позов де зазначив, що дії УПФ у Вижницькому районі повністю відповідають чинному законодавству України, відповідач діяв у межах своїх повноважень і у спосіб, встановлений чинним законодавством, а вимоги позивача не можуть бути задоволені, так як вони не ґрунтуються і не відповідають вимогам чинного законодавства України. Просить відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.

Відповідно до ч.4 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Судом встановлено, що позивач народилася 13.04.1935 року і відповідно до вимог ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року, набула статусу «дитини війни», що підтверджується відповідним посвідченням та відповідно надає право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом.

Предметом спору у даній адміністративній справі є право позивача на отримання передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які полягають у бездіяльності суб’єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» пільг.

Виходячи з норм ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст.ст. 21, 22, 87 Бюджетного кодексу України, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Вижницькому районі Чернівецької області.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 01.01.2006р. дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» змінено, встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту»).

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. у справі №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законами України «Про державний бюджет України на 2009 рік», «Про державний бюджет України на 2010 рік» та «Про державний бюджет на 2011 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась та зміни до неї не вносилися.

Відповідно до статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», в разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України №15-рп/2000 від 14.12.2000р., в якому міститься роз’яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність та з урахуванням застосування шестимісячного строку звернення до суду з позовом, Суд вважає, що з 05.10.2010 р. позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Виплати надбавки до мінімальної пенсії за віком за своїм характером є бюджетними виплатами, з огляду на що, зобов’язання по їх виплатам повинно обмежуватися певним бюджетним періодом.

З огляду на зазначене, Суд вважає, що в даному випадку є протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення позивачу виплат надбавки до мінімальної пенсії за віком в розмірі 30 відсотків, саме в період з 05 жовтня 2010 року по 05 квітня 2011 року.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки на момент розгляду даної справи в суді відсутній факт порушення пенсійних прав позивача в майбутньому, а тому в цій частині необхідно відмовити.

Частиною 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Однак, наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальної допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни».

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, які, як встановлено, не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, Суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

З вищезазначених підстав, Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність коштів, оскільки він не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення подальшого виконання своїх зобов'язань.

Посилання відповідача в запереченні на невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для звільнення від виконання покладеного державою обов’язку, отже, не можуть бути і підставою для відмови в задоволенні позову та визнанні правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити частково: визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 05 жовтня 2010 року по 05 квітня 2011 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням проведених виплат.

На підставі ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, керуючись ст.ст. 6, 9, 11, 14, 17, 70, 71, 86, 94, 158-163, 183-2 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 05 жовтня 2010 року по 05 квітня 2011 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком - неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1, підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 05 жовтня 2010 року по 05 квітня 2011 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, державне мито в сумі 1.70 грн.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною і виконується негайно.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вижницький районний суд Чернівецької області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: І. В. Пилип'юк