ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.05.2009  року                                                            Справа № 16/62

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Бойченка К.І.

суддів                                                  Єжової С.С.

                                                     Зуєвич А.М.

секретар

судового засідання:                      Шабадаш Д.С.

за участю представників:

від позивача:                               -Мошковська Є.М., представник за дов. б/н від 02.10.08;

від відповідача:                                -повноважний представник не прибув;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу:                     Товариства з обмеженою відповідальністю

 „СВ-Продукт”, м. Луганськ

на рішення          

господарського суду           Луганської області

від                                         16.04.09

по справі                               №16/62 (суддя –Шеліхіна Р.М.)

за позовом                               Дочірнього підприємства „Лакталіс-Україна”, м. Київ

до відповідача                    Товариства з обмеженою відповідальністю

 „СВ-Продукт”, м. Луганськ

про                                         стягнення 822818 грн. 52 коп.

В С Т А Н О В И В:

          У березні 2009 року Дочірнє підприємство „Лакталіс-Україна”, м. Київ (далі за текстом –ДП „Лакталіс-Україна”, позивач), звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою від 23.02.09 №230-ю з вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „СВ-Продукт”, м. Луганськ (далі за текстом –ТОВ             „СВ-Продукт”, відповідач), заборгованості за договором купівлі-продажу від 01.12.07 №1119/08”Ф” у сумі 733819 грн. 38 коп., пені у сумі 44427 грн. 68 коп., 3% річних у сумі 5553 грн. 46 коп. та інфляційних нарахувань  у сумі 39018 грн. 00 коп.

          Рішенням господарського суду Луганської області від 16.04.09 у даній справі позов задоволений у повному обсязі, а саме: з відповідача на користь позивача стягнуто борг у сумі 733819 грн. 38 коп., пеню у сумі 44427 грн. 68 коп., інфляційні нарахування у сумі      39018 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 5553 грн. 46 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 8228 грн. 19 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.          

          Дане рішення мотивоване наступним:

-положеннями  ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. ст. 610, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України;

-між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу товарів від 01.12.07 №1119/08 “Ф”, на підставі якого позивач (продавець) зобов’язався передати відповідачу (покупцю) товар в асортименті, в строки та по ціні, вказаних у товарно-транспортних накладних, що є невід’ємною частиною договору, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити куплений товар через 11 календарних днів з дня виписки Товарно-транспортної накладної на продукцію (п.3.3 договору); додатковою угодою №1 “Д” сторони встановили ціни та знижки на товар (а.с.21); за своєю правовою природою вказаний договір є договором купівлі-продажу з відстрочкою платежу і відповідає інституту правових норм глави 54 Цивільного кодексу України;

-на виконання умов вказаного договору позивач продав відповідачу товар –продукти харчування, що підтверджено матеріалами справи –товарно-транспортними накладними та актами про приймання товару на склад покупця (відповідача) з відмітками відповідача про отримання продукції (а.с.30-86), але відповідач не розрахувався у повному обсязі з позивачем за отриманий товар –частково оплачено тільки ТТН від 20.10.08 №ФЦ-07855 (а.с.30), у зв’язку з чим за ним утворився борг у сумі 733819 грн. 38 коп.;

-суб'єкти господарювання  та  інші учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

-відповідач не має права відмовлятися від виконання умов укладеного з позивачем договору купівлі-продажу товарів від 01.12.07 №1119/08 “Ф”, на підставі якого відповідач зобов’язаний оплатити куплений товар;

-договором купівлі-продажу товарів від 01.12.07 №1119/08 “Ф”, укладеним сторонами по справі, визначено порядок виконання відповідачем оплати товару, і відповідно до       ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України - строку права вимоги у позивача;

-матеріалами справи підтверджено належним чином факт продажу продукції  позивачем і отримання цієї продукції відповідачем за договором купівлі-продажу товарів від 01.12.07 №1119/08 “Ф” на суму 811392 грн. 56 коп. та заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 733819 грн. 38 коп., оскільки відповідач не виконав на цю суму свої зобов’язання за вказаним договором, чим порушив його умови;

-стягнення пені в сумі 44427 грн. 68 коп. за період з 01.11.08 по 23.02.09 на підставі умов п. 7.2 договору за прострочення оплати купленого товару цілком обґрунтовані умовами укладеного сторонами договору купівлі-продажу товарів від 01.12.07 №1119/08 “Ф” і вимогами закону –ст. 232 Господарського  кодексу України та ст. 629 Цивільного кодексу України, згідно яких відповідач зобов’язаний сплатити неустойку у вигляді пені при порушенні строків оплати товару у відповідності до умов договору, а договір є обов’язковим до виконання сторонами;

-за прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті продукції відповідач зобов’язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, тому вимогу про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 39018грн. 00 коп. та 3 % річних в сумі 5553 грн. 46 коп. слід задовольнити на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України.

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 16.04.09 у справі №16/62, відповідач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 24.04.09 б/н, у якій просить скасувати згадане рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на наступне:

-господарським судом Луганської області при винесенні оскаржуваного у даній справі рішення були порушені норми ст. 2, ч. 4 ст. 6 Закону України „Про судоустрій України” і позбавлено відповідача можливості взяти участь у розгляді справи та захистити свої права та законні інтереси;

-відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства, крім іншого, є законність, а також забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду;

-15 квітня 2009 року відповідачем до господарського суду Луганської області було подано клопотання із проханням про відкладення розгляду справи за причини тяжкої хвороби представника відповідача, яким було підготовлено всі необхідні матеріали та пояснення відповідача по справі та який має необхідні профільні знання та відповідну кваліфікацію, із зазначенням фактичної неможливості заміни вказаного представника відповідача на іншого. Судом першої інстанції це клопотання, на думку відповідача, безпідставно було залишено без задоволення, оскільки докази обставин, вказаних відповідачем у клопотанні, як підстава для відкладення розгляду справи судом першої інстанції не були витребувані і, крім того, документи щодо хвороби людини отримуються після одужання хворого. Ані положення ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, ані положення ст. 86 Господарського процесуального кодексу України не визначають, що в разі, якщо в ухвалі суду не міститься визначення, що явка сторін у судове засідання є обов’язковою, то автоматично явка сторін визнається необов’язковою, а в ухвалі суду першої інстанції від 30.03.09 не було визначено, що явка сторін не є обов’язковою;

-відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції мав змогу (в межах строку відведеного для розгляду справи) відкласти розгляд справи для надання відповідачу можливості захистити свої права та законні інтереси згідно із наданими йому законодавством України правами;

-судом першої інстанції не було вжито всіх можливих заходів щодо забезпечення захисту гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів відповідача, відповідно до чого місцевий господарський суд замість забезпечення захисту гарантованих Конституцією та законами України прав відповідача –фактично позбавив останнього наданого та гарантованого законодавством України права на повноцінну участь у розгляді даної справи.

Позивач 26.05.09 подав до Луганського апеляційного господарського суду відзив  від 15.05.09 №300-ю, в якому висловив непогодження з доводами відповідача, викладеними у його апеляційній скарзі, та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване у даній справі рішення господарського суду Луганської області –без змін.

Повноважний представник відповідача у судове засідання, яке відбулося 26.05.09, не прибув, не скористався своїм правом бути присутнім у засіданні суду, хоча усі сторони у даній справі були повідомлені Луганським апеляційним господарським судом про час, дату та місце цього судового засідання належним чином, про що свідчать матеріали даної справи, в тому числі повідомлення про вручення поштових відправлень.

          Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 29.04.09 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „СВ-Продукт”, м. Луганськ,  від 24.04.09 б/н на рішення господарського суду Луганської області від 16.04.09 у справі №16/62 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Бойченко К.І., суддя –Єжова С.С., суддя –Зуєвич А.М.

Згідно з ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

          Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.   

          Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення та доводи   представника позивача у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи і встановлено господарським судом Луганської області, сторони 01.12.07 уклали договір купівлі-продажу №1119/08 „Ф” (далі за текстом - договір).

За умовами п. 1.1 договору ДП „Лакталіс-Україна”, як продавець,  зобов’язувалось продати, а ТОВ „СВ-Продукт”, як покупець, зобов’язувалось купити продукцію, що зазначена в товарно-транспортних накладних.

Пунктом 1 додаткової угоди №1 „Д” до договору сторони встановили порядок формування цін на продукцію, а її пунктом 1.1 - умови додаткових скидок при виконанні умов договору.

Згідно з п. 3.3 договору відповідач зобов’язувався здійснювати оплату продукції на умовах відстрочки не більш 10-ти календарних днів з моменту виписки товарно-транспортної накладної на продукцію, плюс один день.

Умовами п. 7.2 договору сторони передбачили, що у випадку прострочки оплати за отриману продукцію покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від загальної суми простроченої заборгованості за кожний день прострочки.

Відповідно до п. 8.1 договору сторони встановили строк його дії з 01.01.08 до 31.12.08.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

На виконання умов договору позивач за товарно-транспортними накладними: №ФЦ-07855 від 20.10.08; №НС-32565 від 22.10.08; №ФЦ-07917 від 22.10.08; №ФЦ-07985 від 24.10.08; №ФЦ-08043 від 27.10.08; №НС-32977 від 27.10.08; №НС-33297 від 29.10.08; №ФЦ-08097 від 29.10.08; №ФЦ-08891 від 01.11.08; №ФЦ-08168 від 01.11.08; №НС-33751 від 03.11.08; №ФЦ-09028 від 03.11.08; №ФЦ-08224 від 03.11.08; №НС-34006 від 05.11.08; №ФЦ-08291 від 05.11.08; №ФЦ-08308 від 05.11.08; №ФЦ-08370 від 08.11.08; №ФЦ-08377 від 08.11.08; №НС-34480 від 10.11.08; №ФЦ-08407 від 10.11.08; №НС-34737 від 12.11.08; №ФЦ-08469 від 12.11.08; №ФЦ-08681 від 20.11.08; №ФЦ-08750 від 22.11.08; №НС-35647 від 22.11.08; №НС-36132 від 26.11.08; №ФЦ-08871 від 26.11.08; №ФЦ-08955 від 29.11.08; №ФЦ-08968 від 29.11.08; №НС-36359 від 29.11.08; №ФЦ-09023 від 01.12.08; №НС-36880 від 08.12.08, відпустив відповідачу товар на загальну суму 811392 грн. 56 коп.

В порушення умов договору відповідач за отриману продукцію розрахувався частково, у зв’язку з чим з його боку перед позивачем утворився борг у сумі 733819 грн. 38 коп.

У зв’язку з неоплатою відповідачем отриманої продукції позивач відповідно до умов п. 7.2 договору розрахував пеню за період з 01.11.08 по 23.02.09, та її розмір склав 44427 грн. 68 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач від утвореної за договором заборгованості розрахував 3% річних за період з 01.11.08 по 23.02.09, що склало 5553 грн. 46 коп., а також інфляційні нарахування з листопада 2008 року по січень 2009 року у розмірі 39018 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач проти вимог позивача не заперечив та ці вимоги підтверджуються договором, на підставі якого заявлений позов, вищепереліченими товарно-транспортними накладними, доданими позивачем до позову розрахунками вимог, іншими матеріалами справи.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позов підлягає до задоволення.

Щодо доводів апелянта про порушення господарським судом Луганської області норм процесуального права, то судова колегія звертає увагу на наступне.

Відповідно до положень ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Місцевий господарський суд ухвалами від 11.03.09 і від 30.03.09 витребував від відповідача: відзив на позов; при наявності заперечень до позову –документальне підтвердження та нормативне обґрунтування вказаних у відзиві обставин.

Відповідач відзиву на позов не надав та, як вищевказано, проти позиву не заперечив.

Тому, судова колегія вважає, що у суду першої інстанції були підстави вирішити спір по суті відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Перше судове засідання місцевого господарського суду у даній справі відбулося 30.03.09.

Ухвалою суду першої інстанції від 30.03.09 було задоволено клопотання відповідача від 26.03.09 щодо відкладення розгляду справи, призначеного ухвалою від 11.03.09 на 30.03.09, на іншу дату. Дане клопотання відповідач обґрунтовував раптовою тяжкою хворобою представника відповідача, який має необхідні профільні знання та відповідну кваліфікацію, та яким було підготовлено всі необхідні матеріали й пояснення відповідача у справі.

У подальшому, відповідач 15.04.09 надав до матеріалів даної справи аналогічне клопотання від 15.04.09 з тими ж доводами, але суд першої інстанції, як вважає судова колегія Луганського апеляційного господарського суду, обґрунтовано відхилив це клопотання.

Так, відповідно до приписів ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

До того ж, відповідачем не надано доказів хвороби його представника (згідно довіреності №1 від 09.02.09 – Мажара З.В., а.с. 94) під час розгляду справи місцевим господарським судом, у тому числі і на стадії апеляційного провадження.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Апелянтом під час розгляду даної справи апеляційною інстанцією не спростовані висновки суду першої інстанції, що викладені в оскаржуваному рішенні.

Таким чином, оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі ґрунтується на наданих позивачем доказах, відповідає обставинам справи, прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування, у тому числі і за доводами апелянта, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду не вбачає, а тому - залишає його без змін.

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у розмірі 4114 грн. 09 коп. за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги (відповідача у справі) –Товариство з обмеженою відповідальністю  „СВ-Продукт”,  м. Луганськ.

Товариству з обмеженою відповідальністю „СВ-Продукт”, м. Луганськ, ідентифікаційний код №30694827, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.93 слід повернути з Державного бюджету України зайве сплачене при поданні до Луганського апеляційного господарського суду апеляційної скарги державне мито у сумі 00 грн. 91 коп., перераховане за платіжним дорученням №1408 від 27.04.09, яке знаходиться у матеріалах справи №16/62.

             У судовому засіданні за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

          Керуючись ст. ст. 43, 47, 49, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -                                        П О С Т А Н О В И В:

                    1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю  „СВ-Продукт”,       м. Луганськ, від 24.04.09 б/н на рішення господарського суду Луганської області від 16.04.09 у справі №16/62 залишити без задоволення.

          2.Рішення господарського суду Луганської області від 16.04.09 у справі №16/62 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті державного мита у розмірі 4114 грн. 09 коп. за подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду покласти на відповідача (заявника скарги) –Товариство з обмеженою відповідальністю  „СВ-Продукт”, м. Луганськ.

4.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю  „СВ-Продукт”, м. Луганськ, ідентифікаційний код №30694827, з Державного бюджету України зайве сплачене при поданні до Луганського апеляційного господарського суду апеляційної скарги державне мито у сумі 00 грн. 91 коп., перераховане за платіжним дорученням №1408 від 27.04.09, яке знаходиться у матеріалах справи №16/62.

Підставою повернення державного мита з Державного бюджету України є дана постанова, засвідчена гербовою печаткою Луганського апеляційного господарського суду.

Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

          Головуючий суддя                                                                      К.І. Бойченко

Суддя                                                                                          С.С. Єжова

Суддя                                                                                          А.М. Зуєвич