АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1622/14531/2012

Номер провадження 11/786/29/14

Категорія ч.2 ст. 121 КК. Т.З.

Головуючий у 1-й інстанції Антонов С.В.

Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 року м. Полтава

           Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Юренко Л.А.

суддів Кисіля А.М., Рябішина А.О.

                     при секретарі Журі Н.Л.          

з участю: прокурора Гомлі О.В.          

засудженого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, та засудженого ОСОБА_2 на вирок Октябрського районного суду міста Полтава від 4 липня 2013 року ,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Октябрського районного суду міста Полтава від 4 липня 2013 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, не працює, не судимий, мешканець м. Полтава, -

засуджений за ч.2 ст. 121 КК України на 9 років позбавлення волі,

за ч.4 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

          На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.

          Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Харківського НДІСЕ ім. М.С. Бокаріуса 6 992 грн. за проведення експертиз.

          Вирішено питання про речові докази.

Справа розглядалась неодноразово.

Вироком Октябрського районного суду міста Полтава від 11.11.2011 року ОСОБА_2 був засуджений за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч.4 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Ухвалою колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області від 20.3.2012 року вирок змінено, дії ОСОБА_2 перекваліфіковано з ч. 4 ст. 187 на ч.3 ст. 355 КК України та призначено 4 роки позбавлення волі, а за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст. 121 та ч.3 ст. 355 КК України призначено 7 років позбавлення волі.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2012 року вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду скасовані, справа направлена на новий розгляд.

ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що 25 липня 2011 року близько 15 год. 30 хв. з метою повернення боргу прийшов до помешкання ОСОБА_3 в місті Полтава, де під час спільного вжиття спиртних напоїв в ходів виниклої сварки у ОСОБА_2 виник умисел на заволодіння майном потерпілого.

          З цією метою ОСОБА_2 вчинив напад на ОСОБА_3, під час якого наніс йому 2 удари у перенісся, близько 10 ударів в область обличчя, після падіння потерпілого наніс 7-8 ударів ногами по тулубу. Після того, як потерпілий від заподіяних тілесних ушкоджень не зміг вчиняти активних дій, ОСОБА_2 заволодів належними ОСОБА_3 пральною машиною «Ардо» вартістю 2180 грн. та холодильником «Атлант» вартістю 480 грн., всього – на загальну суму 2660 грн.

          З метою вивезення до свого помешкання майна ОСОБА_3 ОСОБА_2 викликав вантажне таксі, але не зміг завантажити чуже майно, оскільки був зупинений мешканцями будинку.

          Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 помер у своєму помешканні. Причиною смерті ОСОБА_3В стала закрита травма грудної клітини з множинними двосторонніми переломами ребер, яка в своєму перетіканні ускладнилась розвитком шоку – крововтрати.

В апеляції прокурор просить скасувати вирок та постановити новий у зв’язку з м’якістю призначеного покарання. Вказує, що судом не враховано тяжкість вчиненого ОСОБА_2 в стані алкогольного сп’яніння злочину, те, що ОСОБА_2 вину не визнав, не розкаявся у вчиненому. Просить призначити ОСОБА_2 за ч.2 ст. 121 КК України 10 років позбавлення волі, за ч.4 ст. 187 КК України 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, і на підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточно призначити 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Засуджений просить перекваліфікувати його дії з ч.2 ст. 121 на ч.3 ст. 355 КК України, стверджуючи, що він діяв не з метою заволодіння майном потерпілого, а мав на меті компенсувати неповернення йому потерпілим боргу: болгарки та грошей. Пральну машину та холодильник потерпілого взяв в заставу і планував їх повернути після отримання боргу від ОСОБА_3. Посилається на те, що суд не дав відповідної оцінки показанням свідка ОСОБА_4 про його домовленість з ОСОБА_3 щодо повернення останнім боргу. Стверджує, що суд постановив вирок про вчинення ним розбою, ґрунтуючись на припущеннях.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, провівши часткове судове слідство; заслухавши промову прокурора, який, не підтримуючи апеляцію прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, просив про залишення вироку без змін; виступ засудженого, який просив про перекваліфікацію його дій із ч.4 ст. 187 на ч.3 ст. 355 КК України, стверджуючи, що він не мав наміру заволодіти майном потерпілого, а взяв його в заставу за неповернення останнім боргу; перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляції прокурора та засудженого не підлягають задоволенню.

Статтею 355 КК України встановлено, що відповідальність за ст. 355 КК України може настати лише за примушування потерпілого до виконання (невиконання) існуючого зобов’язання, що виникає з підстав, передбачених чинним законодавством, зокрема, внаслідок дій потерпілого чи дій осіб, за яких потерпілий несе відповідальність, або ж до виконання оспорюваного зобов’язання, тобто такого, яке може бути покладено на потерпілого за певних умов.

Разом з тим, передбаченого чинним законодавством зобов’язання потерпілого ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 по справі не встановлено.

Засуджений ОСОБА_2, стверджуючи про наявність у ОСОБА_3 боргових зобов’язань перед ним, давав суперечливі показання.

Так, в первинних поясненнях ОСОБА_2 пояснював, що переїжджаючи з квартири ОСОБА_3, залишив у нього шліфувальну машину – «болгарку», яку взяв у ОСОБА_5 для роботи. Через деякий час він прийшов до ОСОБА_3 по «болгарку», але той заявив, що не знає де вона і що він її не брав.

В подальших показаннях ОСОБА_2 заявив, що крім «болгарки» ОСОБА_3 винен йому і гроші, які він заплатив йому наперед за проживання в квартирі, але прожив не місяць, а всього 6 днів і тому вважав, що ОСОБА_3 повинен був повернути йому гроші. В судовому засіданні ОСОБА_2 уточнив, що вважає, що ОСОБА_3 повинен був повернути йому за квартиру 600 грн.

Разом з тим, ОСОБА_2 не заперечував, що ОСОБА_3 не визнавав свого зобов’язання перед ним в питанні повернення грошей як за шліфувальну машину, так і за квартиру.

Будучи допитаним як обвинувачений та підозрюваний, а також у своїх первинних поясненнях та в судових засіданнях ОСОБА_2 показував, що ОСОБА_3 не визнавав перед ним боргу ні за шліфувальну машину, ні за виплачену наперед квартирну плату і заявляв що це його, ОСОБА_2, проблеми. /т.1, а.с.44-45, т.2, а.с.63, 91 /

.Свідок ОСОБА_4 пояснив, що потерпілий ОСОБА_3 в його присутності не визнавав свого боргу перед ОСОБА_2. Свідок пояснив, що він раніше жив у ОСОБА_3. Останній дійсно зловживав спиртними напоями, але не брав його, ОСОБА_4, речей.

Показання ОСОБА_2 щодо того, що ОСОБА_3 «пропив» шліфувальну машину, є суперечливими і не підтверджені наявними у справі доказами.

З показань свідка ОСОБА_5- власника шліфувальної машини, вбачається, що він дав ОСОБА_2 для роботи деякі будівельні прилади, в тому числі і шліфувальну машину, яка коштувала приблизно 1200 грн. Всі інструменти крім шліфувальної машини – «болгарки», ОСОБА_2 повернув, а щодо «болгарки» пояснив, що її забрав його напарник і обіцяв повернути.

Аналіз показань свідка ОСОБА_5 свідчить про те, що ОСОБА_2, пояснюючи йому причину неповернення шліфувальної машини, сказав, що він її віддав комусь для роботи і не пояснював, що вона знаходилась у нього на квартирі.

Крім того, показання ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 повинен був повернути йому 600 грн. за квартиру є непослідовними і надані засудженим лише в судовому засіданні.

Оскільки судом не встановлено наявність існуючого у ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 боргового зобов’язання, в діях останнього відсутній склад злочину, передбаченого ст. 355 КК України.

Суд дав належну оцінку наявним у справі доказам і обґрунтовано кваліфікував дії засудженого за ч. 4 ст. 187 КК України як розбій, спрямований на заволодіння чужим майном, поєднаний з заподіянням потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.

Вирок в частині засудження ОСОБА_2 за ч.2 ст. 121 КК України не оскаржений.

Призначаючи покарання, суд виходив з вимог ст.65 КК України і врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_2 - вчинення злочинів у нетверезому стані, та в цілому позитивні дані про його особу і визначив його таким, що відповідає загальним засадам призначення покарання.

З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції прокурора.

На підставі викладеного, керуючись ст. 366, 365 КПК України 1960 року та розділу Х1 Перехідних Положень КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, та засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Октябрського районного суду міста Полтава від 4 липня 2013 року щодо останнього – без змін.

С У Д Д І :

ОСОБА_1 ОСОБА_6 ОСОБА_7