Справа № 2а-203 2009 р.

П О С Т А Н О В А

і м е н е м    У к р а ї н и

10 квітня 2009 року     Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючого - судді      Очеретяного В.А.

                при секретарі      Юхименко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Умань цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Уманському районі про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулась в суд із зазначеним позовом до відповідача, вказуючи на те, що вона народилась 1944 року і тому, відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", є дитиною війни.

Вказує, що згідно ст.6 цього Закону, який набрав чинності з 1.01.2006р., їй з цього часу повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, така допомога у 2006-2008 роках їй не виплачувалась, так як Законом України "Про бюджет України на 2006 рік", статті 77, 110 та Законом України "Про бюджет України на 2007 рік", стаття 71, пункт 12 призупинено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на ці роки.

Пунктом 41 розділ II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року положення статті 6 Закону « Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу   дітям війни було обмежено.

Зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року №6-рп-2007 та № 10-рп-2008 від 22.05.2008 року вказані положення щодо призупинення дії ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними, а тому вона має право на виплату соціальної допомоги за 2006-2008 роки, яка, за її підрахунками складає 4471 грн.20 коп. і, яку відповідач в добровільному порядку виплатити відмовляється.

Вважає такі дії відповідача протиправними та просить стягнути з нього вказану суму.

До судового засідання позивачка звернулась до суду з заявою, в якій підтримала позов в повному обсязі та просила розглянути справу без її участі.

Представник відповідача позов не визнав, вказавши, що відповідно до ст.ст. 99, 100 КАС України позивач пропустив річний строк для звернення до адміністративного суду про стягнення сум за 2006-2007 роки, оскільки позовна заява подана в березні 2009 року, а за 2008 рік відповідачці виплачувались виділені для цього державою кошти, що підтвердила і сама позивачка та підтверджується матеріалами справи, а тому просив в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача пояснив, що Пенсійний Фонд України діє на підставі Положення   про   Пенсійний   Фонд   України,   затвердженого   постановою   КМУ   від 24.10.2007р. №1261 і відповідно до п.15 цього Положення здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені його територіальні управління.

Зазначив, що відповідно до своїх повноважень Пенсійний Фонд України забезпечує ефективне використання коштів, що перебувають в його управлінні, а реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного Фонду джерел відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України, який щорічно затверджується КМУ, і що п.9 Положення про Пенсійний Фонд України вказує на вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного Фонду України, які використовуються винятково за призначенням і вилученню не підлягають.

Аргументує, що оскільки Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із Державного бюджету України (ст.7), а не із бюджету Пенсійного Фонду України, тому будь-яких порушень закону з боку відповідача не вбачається і, крім того, в ст. 6 цього Закону не вказано яким саме органом та за рахунок яких коштів і джерел та в якому порядку здійснюється призначення і виплата пенсій.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи суд вважає, що у позові необхідно відмовити виходячи з наступного.

Позивачка ОСОБА_1, згідно пенсійного посвідчення серії ААА № 0082358 від 21.03.2000 р. набула статусу "Дитина війни" і має право на виплати, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", згідно зі статтею 6 якого їй повинна виплачуватись щомісячна пенсія з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Позивачці ні в 2006 р., ні в 2007 р. такі доплати до пенсії не проводились.

У 2008 році такі виплати проводились у межах виділених асигнувань і складали з 01.01.2008 року 47 грн., з 01.04.2008 року 48 грн. 10 коп., з 01.07.2008 року 48 грн. 20 коп., з 01.10.2008 року 49 грн. 80 коп., що підтверджується довідкою УПФУ в Уманському районі № 833/04 від 5 лютого 2009 року і про що не заперечує сама позивачка.

Відповідно до ст. 8 Конституції України вона має найвищу юридичну силу. Закони та нормативні акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.

Згідно ч. 2 ст. 95 Конституції України, виключно Законом України "Про Державний бюджет України" визначаються будь-які видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цілі спрямування цих видатків.

Законами України про Державний бюджет на 2006-2007 роки видатки держави на фінансування виплат в розмірах, визначених в Законі України "Про соціальний захист дітей війни" не передбачено.

Хоч Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 р. № 6-рп/2007 положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими обмежувались зазначені вище виплати, визнано такими, що не відповідають Конституції України, однак на думку суду це не тягне за собою автоматичне здійснення таких виплат, оскільки в бюджеті немає відповідного фінансування, а Рішення Конституційного Суду України зворотної сили не має.

Відповідно до ч.2 ст.4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про Державний бюджет України".

Відповідач не має повноважень на самостійне визначення розміру грошових доплат до пенсії "Дітям війни", та, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України зобов'язаний діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Змін до Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" в частині видатків на загальносуспільні потреби, що передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни», не внесено, а на 2008 рік таке фінансування було обмеженим.

Отже, оскільки, таких коштів з Державного бюджету України у 2006-2007 роках не надходило, а в 2008 році вони надійшли в обмеженому розмірі, то підстав стягувати зазначену позивачкою суму немає.

Крім того, позивачкою пропущено встановлений ст.99 КАС України річний строк звернення до суду, щодо вимог про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2006-2007 роки, як дитині війни і питання про його поновлення позивачка не ставить.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду позивачкою не доведені ті обставини, на яких ґрунтується її позов, відповідачем доведена правомірність його дій, а тому підстав для задоволення позову немає.

На підставі викладеного, позовні вимоги безпідставні, необґрунтовані, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.159-163 КАС України, на підставі Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Закону України "Про бюджет України на 2006 рік", Закону України "Про бюджет України на 2007 рік", Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Конституції України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Уманському районі про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни" відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду, про що може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення заяву про апеляційне оскарження, а апеляційну скаргу - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий___________________