Справа № 2-а-842/10

Провадження № ------------------------

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2010 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Новік Л.М

при секретарі – Силкіній О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Інспектора Дорожньої постової служби батальйону ДПС ВДВС м. Дніпропетровська сержанта міліції ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, –

В С Т А Н О В И В :

1. ОСОБА_1 09.12.2010 року звернувся до суду з позовом, в якому просить постанову серія АЕ 1 №138124 від 04.12.2010 р. про накладання на нього, ОСОБА_1 адміністративного стягнення по ст. 122 ч.2 КУпАП в розмірі 430 (чотириста тридцять) гривень визнати незаконною та скасувати. Провадження по адміністративній справі - закрити, відповідно до п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04 грудня 2010 року, близько 13 години, ОСОБА_1, рухався на автомобілі марки ВАЗ 2110, державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Байкальській в м. Дніпропетровську у напрямку пр. Правди. Переконавшись, що не створює перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, виконав поворот на право на дозволений сигнал додаткової секції світлофора зеленого кольору, що передбачено п.2(е)8.7.3. «Правил дорожнього руху». Проїхавши приблизно метрів 50-70 по пр. Правди, був зупинений працівником ДПС ДАІ ОСОБА_2. Він вбачив в його діях адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 п.2 КУпАП, та склав протокол АНІ №404235, мотивуючи тим, що він проїхав перехрестя в той час, як додаткова секція «стрілки» світлофору в даний напрямок руху була вимкнена. Хочу підкреслити, що інспектор ДПС не хотів слухати його заперечення стосовно даної ситуації та на його докази відреагував негативно. Крім цього, коли він попросив інспектора ДПС показати своє посвідчення та особистий номер, йому було відмовлено в грубій формі. Незважаючи на всі його заперечення та докази, на позивача було складено протокол та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 430 (чотириста тридцять) гривень. Ніяких доказів щодо порушення його ПДР інспектор не дав. А саме фото-відео фіксації та показів свідків. Отже обвинувачення ґрунтується на припущеннях, а не на фактах, що прямо суперечить ст.62 Конституції України. Інспектор постійно тиснув на нього, щоб підписав протокол без дачі пояснень на окремому аркуші, говорив, що він має просто підписати протокол, а надавати пояснення зможе у суді, якщо захоче оскаржити протокол. З даною постановою не погоджується, оскільки вважає її незаконною з наступних міркувань: - географічні особливості вказаного місця (поворот) не дають можливості побачити чи додаткова секція світлофору була вимкнена в даний напрямок руху, чи вона горіла зеленим світлом. З місця, в якому розташувались працівники ДАІ і в якому його зупинив інспектор, проглядається лише світлофор, який знаходиться на пр. Правди (тобто на головному напрямку). Виходячи з вищевказаного, вважає постанову незаконною та винесеною з грубим порушенням адміністративно-процесуального законодавства, а також такою, що підлягає скасуванню.

В судове засідання позивач не з’явився, але до його початку надав суду заяву в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить справу розглянути без його участі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, з невідомої суду причини, хоча належним чином повідомлений.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 КАС України, адміністративні позови з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання позивача.

Постановою Інспектора Дорожньої постової служби батальйону ДПС ВДВС м. Дніпропетровська сержанта міліції ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП України у вигляді штрафу в розмірі 430 (чотириста тридцять) грн. за те, що 04.12. 2010 року о 12.35 годині водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем НОМЕР_2 на перехресті пр. Правди та вул. Байкальська в м. Дніпропетровську в той час як додаткова секція «Стрілка» світлофору в даний напрямок руху була вимкнена.

Згідно протоколу АН1 №404235 від 04.12.2010 року ОСОБА_1 було порушено п. 8.7.3 (з) ПДР України.

Частиною 2 ст.122 КпАП України передбачена адміністративна відповідальність за проїзд на заборонюючий сигнал світлофору.

Як встановлено ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1. на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2. з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3. обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4. безсторонньо (неупереджено);

5. добросовісно;

6. розсудливо;

7. з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8. пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9. з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10. своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з того, що відповідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правомірність прийняття оскарженого рішення відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, у суді не доказана.

Відсутні посилання на будь-які фактичні дані, на основі яких було встановлено наявність адміністративного правопорушення, винність ОСОБА_1 в його вчиненні у постанові про адміністративне правопорушення. Також відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення не з’ясовані обставини, передбачені ст.280 КУпАП.

Відповідно до ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Під час розгляду справи інспектором Дорожньої постової служби батальйону ДПС ВДВС м. Дніпропетровська сержанта міліції ОСОБА_2 не дотримано вимог закону, яким приписано забезпечувати точне й правильне застосування матеріальних і процесуальних адміністративно-правових норм з метою з'ясування всіх обставин вчинення адміністративного правопорушення та правильної юридичної кваліфікації, яка б виключала сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні проступку, за вчинення якого на певну особу накладається конкретне стягнення.

Зокрема інспектором Дорожньої постової служби батальйону ДПС ВДВС м. Дніпропетровська сержанта міліції ОСОБА_2 не було вжито всіх заходів для забезпечення всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, що і потягло прийняття такого неоднозначного суперечливого рішення.

Не враховані пояснення позивача, надані під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, не зазначені свідки, дані в протоколі про адміністративне правопорушення, не дають повного уявлення про обставини правопорушення.

Таким чином протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст.256 КУпАП.

Крім того, при винесенні постанови було порушені права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме: подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням.

Доказів того, що постанову в справі про адміністративне порушення серії АЕ1 № 138124 від 04.12.2010 року винесено правомірно, відповідачем у судове засідання не надано, хоча відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з п.3 ч.1 ст.293 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і може скасувати постанову та закрити справу.

Відповідно до ст.280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КпАП України, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на те, що крім протоколу про адміністративне правопорушення, який послужив підставою для складання оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення, відсутні інші докази наявності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КпАП України, а дані ним пояснення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення носять досить суперечливий характер, суд вважає факт порушення позивачем вимог п. 8.7.3 (з) ПДР України не підтверджений достовірними та достатніми доказами.

Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 була винесена з порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, тому суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та ст.ст. 247, 280, 283, 287-289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 100, 161, 158-163 Кодексом адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 138124 від 04 грудня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 430 (чотириста тридцять) грн. – скасувати.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП в зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_3