Категорія №8.2.6
ПОСТАНОВА
Іменем України
27 березня 2012 року Справа № 2а/1270/1235/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ципко О.В.
при секретарі - Гаркуші Ю.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 21.02.2012 p.),
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 16.01.2012 р. № 01512/10),
ОСОБА_3 (довіреність від 26.03.2012 р. № 0951/10),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Відеал» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В
03 лютого 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Відеал» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.01.2012р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.12.2011р. Алчевською ОДПІ в Луганській області було складено акт № 2178/35-34318042 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки TOB «Відеал». Відповідачем в акті були встановлені наступні порушення: пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 125478 грн., у т.ч. за 2010 рік - 125478 грн. та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами і доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 113567 грн., в тому числі: за жовтень 2010 року в сумі 41318 грн., за листопад 2010 року в сумі 38402 грн., за грудень 2010 року в сумі 33847 грн. На підставі вказаного акту було винесено податкові повідомлення - рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 13.01.2012р., які було отримано позивачем 23.02.2012р.
Позивач стверджує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті без врахування всіх обставин справи, дослідження фактичних обставин взаємовідносин товариства з обмеженою відповідальністю «Відеал» з відповідними контрагентами та суперечить Закону України «Про податок на додану вартість» в частині визначення умов, порядку та принципів нарахування податкового кредиту. Позивач не погоджується з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, посилаючись на обставини, які зазначені в позовній заяві (а.с.3-9) та просив суд скасувати податкові повідомлення – рішення від 13.01.2012р. під № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представники відповідача позовні вимоги у судовому засіданні не визнали, пояснивши, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень і на підставі діючого законодавства, а тому є правомірним з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов. (а.с.159-160). Тому, представники відповідача вважають, що позовні вимоги є необґрунтованими та просили суд відмовити в їх задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, суд встановив наступне.
Позивач, товариства з обмеженою відповідальністю «Відеал» є юридичною особою, 27.06.2006 року зареєстроване виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 705931 (а.с.11), відповідно до довідки АБ за № 066971 включене до ЄДРПОУ (а.с.14).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 21.07.2006 за № 100131906, виданого органом державної податкової служби, товариство з обмеженою відповідальністю «Відеал» має індивідуальний податковий номер 343180412066 (а.с.12) та знаходиться на обліку в Алчевській об'єднаній державній податковій інспекції в Луганській області з 27.06.2006р. № 72/806-06 (а.с.13).
Відповідач, Алчевська об'єднана державна податкова інспекція в Луганській області є суб’єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.
Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно із ст.ст. 7, 10 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст. 50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.
Згідно вимог п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
У період з 20.12.2011 року по 26.12.2011 рік Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією в Луганській області було проведено документальну виїзну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Відеал» з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Стелс-Груп-2010» за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року.
За результатами проведеної документальної виїзної перевірки було складено акт № №2178/35-34318042 від 27.12.2011 року, в якому викладений висновок, а саме встановлено:
- порушення пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 125478 грн., у т.ч. за 2010 рік - 125478 грн.;
- порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168 «Про податок на додану вартість» (із змінами і доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 113567 грн., в тому числі: за жовтень 2010 року в сумі 41318 грн., за листопад 2010 року в сумі 38402 грн., за грудень 2010 року в сумі 33847 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем, 13.01.2012 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, якими збільшено суму грошового зобов’язання (а.с.34-35).
Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про податок на додану вартість».
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, при прийнятті рішення судом застосовуються норми законів, що діяли на момент виникнення правопорушення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходячи з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про неправомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень.
Як вбачається з матеріалів справи, під час складання акту перевірки відповідач визначив, що за період з 01.10.2010 по 31.03.2011 TOB «Відеал» задекларовано валові витрати у сумі 614804 грн. Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.10.2010 по 31.03.2011 встановлено їх завищення у розмірі 501913грн., у т.ч. за 2010 рік -501913 грн.
Відповідач визначив, що у на порушення пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) TOB «Відеал» до складу валових витрат включено витрати, які не підтверджуються первинними документами та не відображають поставки товарів від TOB «Стелс – Груп - 2010» внаслідок чого завищено валові витрати на 501913 грн., у т.ч. за 2010 рік – 501913 грн.
Суд з правомірністю зазначеного висновку не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 цього Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Закону, платник податку може бути позбавлений права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді, які не підтверджені податковими накладними.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Згідно з абз. 3 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Виходячи зі змісту п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Крім того, відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.
Отже, виходячи з аналізу вищенаведених норм Закону, виходячи з суті бюджетного відшкодування, визначеній в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, таке відшкодування полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг), тому платник податку може бути позбавлений права на бюджетне відшкодування виключно у зв'язку з відсутністю фактичної сплати суми податку у попередніх податкових періодах постачальникам таких послуг або за відсутності відповідних податкових накладних та скарг на постачальників.
Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні у позивача наявні, а факти оплати підтверджені відповідними рахунками та платіжними дорученнями.
Зокрема, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі –Закон № 996).
Відповідно до ст.1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Згідно зі ст.3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частиною 2 даної статті передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, а фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Судом встановлено, що між позивачем та контрагентами укладались договори, відповідно до умов яких продавець приймав на себе зобов’язання протягом терміну визначеного у договорі передати у власність продукцію, а покупець в свою чергу зобов’язувався прийняти та оплатити вартість продукції.
Згідно частини 1 статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Згідно пункту 2 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
На підтвердження взаємовідносин з контрагентами, позивачем також надані до суду видаткові накладні, що знаходяться в матеріалах справи.
Також суд звертає увагу на той факт, що Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від’ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Крім того, в акті перевірки мається посилання на те, що Свердловським міським судом Луганської області при розгляді справи № 1-593/11 від 09.08.2011 року засновника
TOB «Стелс–Груп-2010» ОСОБА_4 було визнано винною по ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.
Представник відповідача стверджує, що з матеріалів судової справи № 1-593/11 від 09.08.2011 року Свердловського міського суду Луганської області, вбачається, що TOB «Стелс–Груп-2010» було створено з порушеннями закону, зареєстровано ОСОБА_4 заради отримання матеріальної винагороди, без наміру займатися підприємницькою діяльністю, тому документи від імені TOB «Стелс-Груп-2010» на адресу TOB «Відеал» виписані невідомими особами, які не мали повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо. Відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством, тому вважаються відсутніми.
Суд з правомірністю зазначеного висновку не погоджується, виходячи з наступного.
Алчевська об'єднана державна податкова інспекція в Луганській області при складанні акту та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не врахувала, що в квітні 2011 року договором купівлі - продажу від 10.04.2011 ОСОБА_4 здійснила продаж 100% частки статутного капіталу підприємства, зазначений договір засвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_5 З цього моменту ОСОБА_4 не є засновником TOB «Стелс-Груп-2010».
Таким чином, суд дійшов до висновку, що вказане рішення Свердловського міського суду Луганської області при розгляді справи №1-593/11 від 09.08.2011р. ніяким чином не встановлює факт здійснення чи нездійснення TOB «Стелс-Груп-2010» господарської діяльності, так як був винесений в межах кримінальної справи стосовно конкретної фізичної особи, та ніяк не може стосуватися діяльності юридичної особи. Рух активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин з TOB «Стелс-Груп-2010» підтверджується копіями банківських виписок та оборотньо-сальдових відомостей.
До того ж, як стверджує позивач у нього не було ніякої інформації щодо можливих порушень чинного законодавства або недобросовісного характеру діяльності TOB «Стелс-Груп-2010». На момент укладення та здійснення договірних відносин контрагент позивача був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі належним до вимог законодавства чином, про що свідчать копії установчих документів TOB «Стелс-Груп-2010», які були надані позивачу при укладенні правочину.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що використання позивачем первинних документів, що підтверджують реальність господарських взаємовідносин з ТОВ «Стелс-Груп-2010» є цілком правомірними та зазначені первинні документи складені на законних підставах. Первинні документи не можуть вважатися «відсутніми», як відповідач зазначає в акті, оскільки вони наявні в матеріалах справи та відповідач сам зазначає їх перелік.
Відповідно до п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.
Відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недотримання у момент укладання правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені мастями першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Таким чином у разі якщо вищевказані укладені правочини є недійсними (нікчемними), контролюючий орган не мав права здійснювати донарахування з податку на прибуток, а скаржник, на підставі п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України має здійснити відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання правочину недійсним як такого, що порушує публічний порядок, є фіктивним.
Що стосується посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, суд вважає за необхідне зазначити, що як вбачається з договору від 25.10.2010 року № 25/10-10, саме на TOB «Стелс-Груп-2010» було покладено обов’язок щодо дотримання попередньо узгоджених термінів поставки товару, таким чином позивач не повинен підтверджувати витрати на доставку товару первинними документами, оскільки ним такі витрати не були понесені.
Такі висновки базуються на нормі п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, якою встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Оскільки податкові накладні є наявні, а п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено конкретний випадок коли до податкового кредиту не можуть відноситись суми, а саме: не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими
документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, суд вважає, що діюче законодавство України не пов’язує відсутність товарно-транспортних накладних, як обґрунтування для безпідставності формування податкового кредиту товариства з обмеженою відповідальністю «Відеал».
Згідно з ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відповідно до ст.105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача – суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Відеал», за таких обставин вони підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Відеал» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області від 13.01.2012 року № НОМЕР_1 та №0000023500.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову складено та підписано в повному обсязі 02 квітня 2012 року.
СуддяОСОБА_6