Справа № 2-5506/09

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                       

    25 травня 2009 року  Заводський районний суд м. Миколаєва

в складі: головуючого судді                 Коваль В. І.

при секретарі:                              Когановій Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Заводського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до АКБ «Європейський» про стягнення депозитного вкладу, суд –

   ВСТАНОВИВ:

    В квітні 2009 року ОСОБА_1  звернулась до суду з позовом до АКБ «Європейський» про стягнення боргу за депозитним договором в сумі 48753,57 грн.

    В судове засідання представник позивача не з*явився, надав до суду уточнену позовну заяву, в якій просив стягнути з відповідача борг за депозитним договором та нараховані проценти в розмірі 61253,57 грн. станом на 15 квітня 2009 року. Просив розглянути справу за його відсутності, уточнені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

     Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутністю, проти уточненого позову не заперечив.

     Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Судом встановлено, що 06 травня 2008 року між ОСОБА_1  та АКБ «Європейський», був укладений Договір банківського вкладу «Європейський баланс» НОМЕР_1 , за яким позивач передала відповідачеві на депозитний рахунок грошові кошти у сумі

40000 грн. на строк до 05 травня 2011 року за процентною ставкою 17,1 відсотків річних.

     18 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір банківського вкладу «Європейський комфорт» НОМЕР_2 , за яким позивач передала відповідачу на депозитний рахунок грошові кошти у сумі 30000 грн. на строк до 07 вересня 2010 року за процентною ставкою 15% річних.  

     Внаслідок зняття частини суми вкладу за договором НОМЕР_2 , нарахування банком сум за процентами за договором   НОМЕР_1  та договором НОМЕР_2 , станом на 15 квітня 2009 р. залишки коштів позивача на рахунках, відкритих у відповідача, є наступними: на поточному рахунку НОМЕР_3  – 6043,72 грн., на депозитному рахунку НОМЕР_4  – 12500,00 грн. згідно договору   НОМЕР_2 , на депозитному рахунку НОМЕР_5  – 40000,00 грн. згідно договору НОМЕР_1 , на процентному рахунку НОМЕР_6  – 1130,96 грн., на процентному рахунку НОМЕР_7  – 1578,89 грн., що підтверджується довідкою начальника відділення № 22 АКБ «Європейський» від 15 квітня 2009 року.

     Загальна сума грошових коштів, які належать позивачеві та перебувають у відповідача, становить 61253 грн.57 коп.

     Відповідно до п.3.7 договору НОМЕР_2  та пунктом 3.7. договору НОМЕР_1  позивачеві надане право, повідомивши відповідача за 5 банківських днів, достроково витребувати всю суму вкладу на депозитних рахунках та процентів.    

     15 квітня 2009 року позивач звернулась до АКБ «Європейський» із заявою про дострокове повернення сум депозитів (вкладів) за обома депозитними рахунками, як були прийняті відповідачем за вхідним № 545. Відповіддю від 15 квітня 2009 року за вихідним № 503 відповідач відмовив позивачу  у достроковому поверненні депозитів (вкладів), зіславшись на пункт 2 постанови Правління НБУ від 04 грудня 2008 року № 413 «Про окремі питання діяльності банків», та на лист НБУ від 06.12.2008 року № 22-310/946-17250.  

     Дані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Згідно ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї, на умовах та в порядку, встановлених договором.

    Статтею 1060 ч.1 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу, або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строкового   вкладу). Ця угода між банком та клієнтом є видом договірних зобов’язань і тому за порушення зобов’язання однією стороною вона повинна відповідати за нормами ЦК України.

    Що ж стосується Постанови правління Національного Банку України «Про окремі питання діяльності банків» від 4 грудня 2008 року № 413 та від 5 лютого 2009 року № 49, на які посилається банк у своєму листі, вони носять рекомендований характер і не містять прямої заборони повертати депозитні вклади достроково.

Більш того, якби вони таку заборону і мали б, то Банк не повинен був би ними керуватися, оскільки мав би місце правовий нігілізм, коли нормативний акт з меншою юридичною силою фактично скасовував нормативний акт з вищою юридичною силою, а саме ч. 2 ст. 1060 ЦК України.

     Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно відмовляє позивачу у поверненні йому грошових коштів (депозиту), чим грубо порушує її права та законні інтереси, а тому з відповідача належить стягнути належну позивачу суму за договором банківського вкладу в розмірі 61253,57 грн.

     Керуючись ст. ст. 10, 11, 13, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_1  – задовольнити.

Зобов’язати АКБ «Європейський» повернути ОСОБА_1  грошові кошти у розмірі 61253,57 грн.

Стягнути з АКБ «Європейський» на користь ОСОБА_1  30 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з АКБ «Європейський» в дохід держави державне мито в розмірі 612 грн.54 коп.

     Рішення набирає чинності через 10 днів з дня його проголошення.  

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва у строк та порядок, передбачений  ст. 294 ЦПК України.

    Суддя:                                     В.І.КОВАЛЬ