ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №2а-211/08А
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2008 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.
з участю представників:
від позивача - ОСОБА_1. - представник (довіреність за №НОМЕР_1від 27.09.2007 року),
від відповідача - ОСОБА_2. - головний державний податковий інспектор (довіреність за №НОМЕР_2 від 17.05.2008 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства (надалі ЛМКП) «Львівводоканал» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у м.Львові про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
що ЛМКП „Львівводоканал” звернулося з позовом до адміністративного суду про скасування податкових повідомлень-рішень за №0000651531/0/5918 від 26.03.2008 року та за №0000651531/1/9363 від 21.05.2008 року, прийнятих ДПІ у м.Львові.
Підставами позову є неправомірне застосування штрафу, передбаченого підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки, відрахування за геологорозвідувальні роботи не є податковим зобов'язанням, а відтак, і погашена сума не є податковим боргом. Також позивач посилається на положення підп..4.4.1 п.4.4 ст.4 згаданого Закону.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з вищевикладених мотивів. Просить вимоги задоволити.
Відповідач в запереченні на позовну заяву за №13497/10-0 від 28.07.2008 року вважає, що оспорене податкове повідомлення-рішення прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Представник відповідача дав аналогічні пояснення просить в позові відмовити.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.
За результатами перевірки дотримання вимог підп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ЛМКП «Львівводоканал»за період І квартал 2007 року по терміну сплати 21.05.2007 року, ДПІ у м.Львові складено акт за №7/15-3 від 24.03.2008 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000651531/0/5918 від 26.03.2008 року про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 50% - 443221,12 грн.
В порядку апеляційного узгодження рішенням ДПІ у м.Львові за №8920/10/25-005/79 від 14.05.2008 року згадане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а позивачу надіслано податкове повідомлення-рішення за № 0000651531/1/9363 від 21.05.2008 року.
Згадані податкові повідомлення-рішення оспорюються платником податків в судовому порядку, при цьому, він посилається на те, що орган державної податкової служби не вправі нараховувати суму штрафу на відрахування, які не є податковим зобов'язанням.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступних обставин справи та положень чинного законодавства.
Позивачем в розрахунку збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету за І звітний квартал 2007 року визначено суму збору в розмірі 886442 грн. 00 коп.
Дана сума, як вбачається з листів відповідача, договору за №01-173/2 від 11.05.2006 року, облікової картки платника та платіжних доручень доданих позивачем до матеріалів справи була оплачена більше ніж за 90 днів.
У відповідності до вимог підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, з наступними змінами та доповненнями, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Однак, позивач вважає, що норми Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, щодо застосування штрафу до даних правовідносинах не застосовуються.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Згідно ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно вимог п.12 ч.1 ст.14 Закону України „Про систему оподаткування” за №1251-ХІІ від 25.06.1991 року, з наступними змінами та доповненнями, до загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі), зокрема, збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.
У відповідності до вимог п.2 ч.2 ст.28 Кодексу України про надра, плата за користування надрами справляється у вигляді відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.
Згідно вимог ч.2 ст.33 цього ж Кодексу, порядок встановлення нормативів відрахувань за виконані геологорозвідувальні роботи та їх справляння визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1999 року за №115 затверджено Порядок встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, яким встановлюються єдині правила обчислення і справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.
У відповідності до вимог п.1.2 ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Як вбачається з наведених норм чинного законодавства, законодавцем передбачений збір, який належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), у вигляді збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.
При цьому, з наведених норм вбачається, що порядок та строки сплати такого збору повинні визначатись Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами України.
Однак, зазначені норми законодавства вказують на те, що розміри згаданого збору, порядок та строки сплати такого визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1999 року за №115.
Таким чином, суд вважає, що такий збір підлягає сплаті до державного бюджету, однак, положення підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не можуть поширюватись на спірні правовідносини, оскільки, порядок та строки сплати такого визначені не тим нормативно-правовим документом та не тим суб'єктом, який визначений наведеними нормами.
Більше того, сторони не заперечує факту обов'язковості сплати такого збору, про що подали відповідну заяву.
Щодо застосування положень підп.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
У відповідності до згаданого підпункту, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
У відповідності до вимог ч.3 ст.1 Закону України „Про систему оподаткування”, ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України.
Як передбачено ч.9 згаданої статті, будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.
Одним із принципів побудови системи оподаткування закладених у ст.3 цього ж Закону, є єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг.
З огляду на наведені норми, суд в даному випадку вбачає конфлікт інтересів норм ч.2 ст.33 Кодексу України про надра, яка делегує повноваження по встановленню нормативів відрахувань за виконані геологорозвідувальні роботи та їх справлянню Кабінету Міністрів України, та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про систему оподаткування», п.1.2 ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, які вказують на те, що порядок та строки сплати, в даному випадку, збору, визначаються Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами України.
За таких обставин, суд вважає за необхідне прийняти рішення на користь платника податків, оскільки наведені норми припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
З огляду на викладене, судом не можуть братись до уваги заперечення відповідача проти позову.
Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що позов є підставний та підлягає до задоволення.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить стягнути з державного бюджету на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
1. 1. Позов задовольнити.
2. 2. Скасувати, прийняті ДПІ у м.Львові, податкові повідомлення-рішення за №0000651531/0/5918 від 26.03.2008 року та за №0000651531/1/9363 від 21.05.2008 року.
3. 3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (код ЄДРПОУ 03348471), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Зелена, 64, 3 грн. 40 коп.
4. 4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
5. 5. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.Я.Мартинюк