ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" червня 2006 р. | Справа № 8а/60-561 |
15:50
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Жук Г.А.
при секретарі судового засідання Ганєвій А.І.
Розглянув справу
За позовом: Підволочиського районного споживчого товариства, смт Підволочиськ, Підволочиського району, Тернопільської області, ідентифікаційний код № 01767324.
До відповідачів: Скалатської міської ради, м. Скалат, Підволочиського району, Тернопільської області, ідентифікаційний код № 04058445.
Підволочиського районного бюро технічної інвентаризації, смт. Підволочиськ, Підволочиського району, Тернопільської області, ідентифікаційний код № 21165490.
За участю представників сторін
Позивача: Помазанська С.І., довіреність № 115 від 15.08.2005 року
Відповідача №1: спеціаліст Дем’янчук Л.П., довіреність № 85 від 19.05.2006 року
Відповідача №2: не з'явився
В судовому засіданні присутнім представникам сторін роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 27,28,41,49,51,130 Кодексу адміністративного судочинства України.
За відсутністю клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася
Суть справи:
Підволочиське районне споживче товариство, смт. Підволочиськ, звернулося до господарського суду з позовом до Скалатської міської ради, м. Скалат, Підволочиського району, Тернопільської області та Підволочиського районного бюро технічної інвентаризації, смт. Підволочиськ, Підволочиського району, Тернопільської області, про визнання нечинним та скасування Рішення шостої сесії ІУ скликання Скалатської міської ради від 23 грудня 2005 року № 768 „Про розгляд відношення Підволочиського РайСТ”, визнання за Підволочиським районним споживчим товариством права власності на ринок у м. Скалат, вул. Ринок, 1, в комплекс якого входять будівлі базару площею 206,8 м.кв., магазину з підвалом площею 175,9 м.кв., торгового металевого піднавісу, площею 201, 74 м. кв. та спонукання Підволочиське районне бюро технічної інвентаризації провести реєстрацію за Підволочиським районним споживчим товариством права власності на ринок у м. Скалат, вул. Ринок, 1, в комплекс якого входять будівлі базару площею 206,8 м.кв., магазину з підвалом площею 175,9 м.кв., торгового металевого піднавісу, площею 201, 74 м. кв.
В судовому засіданні 03.04.2006р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 21.04.2006 р.
В судовому засіданні 21.04.2006 року розпочато судовий розгляд справи по суті, оголошено перерву до 03.05.2006 року, 22.05.2006 року,01.06.2006 року за клопотанням сторін, а також для вивчення і оцінки судом представлених сторонами доказів у справі.
Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, в обґрунтування позову посилається на Державний акт на право постійного користування землею серії І-ТР № 001088, виданого 07.06.1996 року, лист № 161 від 19 грудня 2005 року, № 303 від 28 грудня 2005 року, Рішення шостої сесії ІУ скликання Скалатської міської ради від 23 грудня 2005 року № 768 „Про розгляд відношення Підволочиського РайСТ”, Рішення виконавчого комітету Тернопільської обласної ради народних депутатів № 146 від 8 червня 1987 року „Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків”, Акт від 30 червня 1987 року безвозмезного приймання-передачі Тернопільської обласної об’єднаної дирекції колгоспних ринків при обласному управлінні торгівлі Тернопільського облвиконкому, Рішення Конституційного суду України від 11 листопада 2004 року за № 16-рп/2004, Постанову Правління Тернопільської обласної спілки споживчих товариств від 05 жовтня 1992 року ”Про реорганізацію обласного об’єднання ринків облспоживспілки”, Постанову Правління Підволочиського районного споживчого товариства обласної спілки споживчих товариств від 31 липня 1995 року ”Про проведення реорганізації Об’єднання по торгівлі продовольчими товарами Підволочиського РайСТ”, Статут Скалатського ринку Підволочиського РайСТ.
Позивач стверджує, що 23 грудня 2005 року Скалатська міська рада прийняла Рішення за № 768 „Про розгляд відношення Підволочиського РайСТ”, яким відмовила йому у визнанні права власності на будівлі ринку у м. Скалат. Пунктом 2 даного рішення будівлі Скалатського ринку визнано власністю територіальної громади і передано на баланс міської ради. Стверджує, що спірне Рішення Скалатської міської Ради суперечить вимогам чинного законодавства України, прийняте з порушенням п.2 ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. ст. 10, 17 Закону України „Про споживчу кооперацію”.
Відповідач - Скалатська міська Рада, позов не визнає, стверджує, що як орган місцевого самоврядування представляє інтереси територіальної громади міста, в своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні”, Регламентом роботи ради. Стверджує, що звернення Підволочиського РайСТ розглянуто на сесії міської ради, заявнику було відмовлено у визнанні за ним права власності на споруди ринку у зв’язку з непредставленням документів, що підтверджують таке право.
Другий відповідач - Підволочиське районне бюро технічної інвентаризації, смт. Підволочиськ, письмового відзиву на позов не представив, стверджує що не може провести реєстрацію права власності на споруди ринку за Підволочиським РайСТ без наявності правовстановлюючих документів.
В ході розгляду справи представник позивача заявив усне клопотання про витребування у Скалатської міської ради регламенту проведення сесії Скалатської міської ради, яке відхилено судом з огляду на те, що предметом позову у даній справі є законність прийнятого Скалатською міською радою рішення № 768, з підстав викладених в позовній заяві, яка не містить посилання на порушення регламенту або процедури проведення сесії.
Суд відхилив також клопотання відповідача № 143 від 25 травня 2006 року про витребовування документів, на підставі яких позивачем виготовлено інвентарну справу Скалатського ринку, у зв’язку з тим, що правомірність виготовлення інвентарної справи не є предметом розгляду у даній справі і не може вплинути на правомірність вирішення даного спору.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:
12 вересня 2005 року Підволочиське Районне споживче товариство звернулося до міського голови м.Скалат з листом за №122 з клопотанням про надання дозволу на виготовлення права власності на будівлі Скалатського ринку.
Листом від 05.12.2005 року за № 272 Скалатська міська рада відмовила Підволочиському РайСТ у розгляді питання про визнання права власності на дані будівлі у зв’язку з відсутністю будь-яких документів, які би підтверджували дане право, надав заявникові термін на представлення Раді документів в підтвердження права власності.
19 грудня 2005 року Підволочиське Районне споживче товариство звернулося до Скалатської міської ради з листом за № 161 з клопотанням про визнання за ним права власності на будівлі Скалатського ринку.
23 грудня 2005 року Рішенням шостої сесії ІУ скликання Скалатської міської ради № 768 „Про розгляд відношення Підволочиського РайСТ” Підволочиському Районному споживчому товариству відмовлено у визнанні права власності на будівлі Скалатського ринку, у зв’язку з тим що документи, не підтверджують права власності на дані будівлі. Пунктом другим даного рішення Скалатська міська рада вирішила визнати будівлі, що знаходяться на території Скалатського ринку власністю територіальної громади і передати їх на баланс міської ради.
При цьому, повноважні представники Скалатської міської ради стверджують, що відмова позивачу була надана через відсутність документів, що підтверджують право власності на дані будівлі за РайСТ, що до звернення від 19.12.2005 року № 161 про визнання права власності на будівлі ринку позивачем було долучено лише Рішення Конституційного суду України від 11.11.2004 року, що підтверджено і представником позивача в судовому засіданні (протоколи судового засідання від 21.04.2006 року, від 03.05.2006 року).
Щодо підстави прийняття Рішення Ради про визнання права власності на будівлі Скалатського ринку за територіальною громадою міста з передачею їх на баланс міської Ради міський голова пояснив, що спірні будівлі будувалися підприємствами та організаціями міста Скалат, будівлі на час прийняття Рішення Ради не мали конкретного власника, тому депутати міської ради прийняли Рішення про взяття даного майна на баланс міської ради, як безхозного (протокол судового засідання від 03.05.2006 року).
В судовому засіданні 22.05.2006 року повноважний представник позивача заперечив твердження відповідача про відсутність та неподання ним на сесію Ради всіх необхідних документів (і таких, які подані позивачем до позовної заяви та в судових засіданнях) для розгляду Радою питання про визнання права власності на будівлі Скалатського ринку за РайСТ. Позивач звернувся з клопотанням про допит в судовому засіданні в якості свідка Голову Правління Підволочиського РайСТ - громадянина Сокіл Ярослава Володимировича для з’ясування питання представлення Раді всіх необхідних документів для розгляду питання про визнання права власності.
Відповідач заперечень проти виклику свідка - громадянина Сокіл Ярослава Володимировича не надав.
В судовому засіданні 22.05.2006 року оголошено перерву.
В порядку ст. ст. 69,77,78,141 КАСУ свідок - громадянин Сокіл Ярослав Володимирович, надав суду покази, які, з огляду на те, що даний свідок є Головою Правління Підволочиського РайСТ, повноважною особою позивача та який підписав позовну заяву (тобто зацікавленою особою), суд приймає, як допустимі додаткові докази у справі.
Так, в судовому засіданні 22.05.2006 року свідок пояснив, що неодноразово звертався в усній формі до міського голови, ходив на особистий прийом по питанню визнання права власності на Скалатський ринок за Підволочиським РайСТ, представляв необхідні документи, однак безпосередньо на розгляд сесії 23 грудня 2005 року документи не подавав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, ст. ст. 24, 73 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особі зобов’язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та Законами України та приймають рішення у межах наданих їм повноважень.
У відповідності до статей 10, 25, 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР (із послідуючими змінами та доповненнями) міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання визначені статтею 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, в тому числі прийняття рішень щодо відчуження комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації; які не підлягають приватизації; прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності; надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності та інші.
Згідно статей 30, 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено ведення обліку та реєстрацію права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб. Однак питання встановлення чи припинення права власності законодавчо не віднесено до компетенції ради чи її виконавчих органів.
Враховуючи, що позивачем не подано на засідання ради 23 грудня 2005 року документів в підтвердження права власності на майно (будівлі Скалатського ринку) Скалатська міська рада правомірно прийняла рішення про відмову у визнанні та подальшій реєстрації права власності на дане майно за РайСТ.
Щодо правомірності прийняття Скалатською міською Радою рішення (п.2 Рішення від 23 грудня 2005 року№ 768 ) про визнання будівлі, що знаходяться на території Скалатського ринку власністю територіальної громади з передачею їх на баланс міської ради як безхозного майна (протокол судового засідання від 03.05.2006 року), слід зазначити, що у відповідності до вимог ст. 335 ЦК України, безхазяйною вважається річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації і лише після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном, відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.
Однак, матеріали справи свідчать про те, що Скалатська міська рада приймаючи рішення про визнання права власності на будівлі, що знаходяться на Скалатському ринку, за територіальною громадою міста не дотрималась процедури, встановленої законом, щодо визнання майна безхозним, що визнано відповідачем в судовому засіданні (протокол судового засідання від 03.05.2006 року) та взагалі не дослідила правовий статус даного майна. Тому, пункт 2 Рішення шостої сесії ІУ скликання Скалатської міської ради № 768 про визнання будівлі, що знаходяться на території Скалатського ринку власністю територіальної громади і передачі їх на баланс міської ради, суд визнає неправомірним, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
В обґрунтування позовної вимоги про визнання за Під волочиським РайСТ права власності на споруди Скалатського ринку позивач посилається на Рішення Конституційного суду України від 11 листопада 2004 року за № 16-рп/2004, стверджує, що колгоспні ринки передано споживчій кооперації у 1987 році у власність і даний факт не потребує дослідження.
Рішення Конституційного суду України від 11 листопада 2004 року за № 16-рп/2004, на яке посилається позивач в обґрунтування права власності на споруди Скалатського ринку, дає тлумачення ст. 9 п.1 ст. 11 Закону України „Про споживчу кооперацію” в контексті ч. 4 ст.13 ч.4 ст. 41 Конституції України у системному зв’язку із ст. 48 Закону України „Про власність” та ст. 348 ЦК України, однак, резолютивна частина даного Рішення Конституційного суду не містить твердження, що колгоспні ринки передано споживчій кооперації у 1987 році у власність.
Згідно Резолютивної частини даного Рішення вищезазначені статті чинного законодавства слід розуміти так, що власністю споживчої кооперації є будь-яке майно набуте у відповідності з цілями, які випливають зі Статутної діяльності організацій споживчої кооперації, на підставі норм законодавства чинного на час придбання цього майна; право власності споживчої кооперації, набуте незалежно від часу і на незаборонених законом підставах, охороняється законом і підлягає державному захисту нарівні з правами інших суб’єктів права власності.
Дослідивши представлені позивачем докази, норми законодавства, які були чинні на час передачі майна та законодавства України, чинного на час розгляду справи, судом встановлено, що позовні вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на ринок у м. Скалат, вул. Ринок, 1, в комплекс якого входять будівлі базару площею 206,8 м.кв., магазину з підвалом площею 175,9 м.кв., торгового металевого піднавісу, площею 201, 74 м. кв. та спонукання Підволочиське районне бюро технічної інвентаризації провести реєстрацію за Підволочиським районним споживчим товариством права власності на ринок у м. Скалат, вул. Ринок, 1, в комплекс якого входять зазначені будівлі ринку не підлягають до задоволення з огляду на наступне.
В силу ст. ст. 86,87,89 УК УРСР, 1963 року, чинного на момент передачі майна, в 1987 році держава була єдиним власником державного майна і це майно було закріплено за державними організаціями на праві оперативного управління. Стаття 91 ЦК УРСР передбачала і порядок передачі державних підприємств, будинків, споруд, іншого майна іншим державним організаціям, а також, кооперативним і громадським організаціям і така передача здійснювалася не на підставі цивільно-правових угод, а у відповідності до адміністративних актів.
У відповідності до вимог законодавства, чинного на момент передачі колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації, порядок передачі державних підприємств, організацій, будинків та споруд кооперативним та іншим громадським організаціям регулювався Положенням про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків та споруд, затвердженого Постановою РМ УРСР від 16.10.1979 року (ЗП СРСР, 1979р.,№ 26,ст.172) яке передбачало, як правило, зміну суб’єкта права власності. Згідно даного положення державне майно переходило у власність тих організацій, однак за умови передачі об’єктів державної власності з оплатою їх вартості, якщо законодавством не було встановлено іншого порядку.
Однак, Постановою ЦК КПУ та РМ СРСР від 26.02.1987 року № 265 ”Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків” було визнано за доцільне, з метою подальшого розвитку і поліпшення роботи колгоспних ринків, а також, більш повного задоволення потреб населення в продуктах харчування, передати безоплатно колгоспні ринки із відання Мінторгу у відання організацій споживчої кооперації.
На виконання даної постанови Постановою ЦК КПУ та РМ Української РСР від 14.04.1987 року № 124 ”Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків” колгоспні ринки було передано з відання Міністерства торгівлі УРСР у відання споживчої кооперації України.
Згідно Рішення виконкому Тернопільської обласної ради від 08.06.1987 року № 146 “Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків” колгоспні ринки області були передані у відання Тернопільській облспоживспілці (л.с. 10,11).
Позивач представив Акт від 30 червня 1987 року про передачу Тернопільської об’єднаної дирекції колгоспних ринків із відання обласного управління торгівлі Тернопільського облвиконкому у відання Тернопільської облспоживспілки Укрспоживспілки. Таким чином, в Тернопільській області в 1987 році було передано у відання Тернопільської облспоживспілки 14 основних ринків та 15 їх філіалів, в тому числі Підволочиський колгоспний ринок і його філіал у м. Скалат.
В матеріалах справи представлено Постанову Правління Тернопільської обласної спілки споживчих товариств від 05 жовтня 1992 року ”Про реорганізацію обласного об’єднання ринків облспоживспілки”, Постанову Правління Підволочиського районного споживчого товариства обласної спілки споживчих товариств від 31 липня 1995 року ”Про проведення реорганізації Об’єднання по торгівлі продовольчими товарами Підволочиського РайСТ”, а також, Акт приймання - передачі основних засобів Об’єднання по торгівлі продовольчими товарами Підволочиського РайСТ на баланс правління РайСТ, однак, з огляду на те, що представлений у справі технічний опис на будинковолодіння № 1 складений лише 22.09.2005 року, а вищезазначений акт приймання - передачі не має дати його укладання, тому не може бути прийнятий судом, як належний доказ передачі перелічених у ньому споруд, позивачу саме в 1995 році.
Як вбачається з перелічених вище Постанов Уряду майно ринків було передано РайСТ не у власність, а лише у відання, тобто без зміни суб’єкта права власності на дане майно.
Статтею 2 Закону України “Про власність”, статтею 316 Цивільного Кодексу України визначено, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном, яке охороняється законом.
В силу статті 41 Конституції України, ст. 317 ЦК України, статті 4 Закону України “Про власність” власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном.
Закон визначає підстави виникнення права власності в тому числі шляхом безоплатної передачі державного майна. Так, згідно ст.ст. 328,329 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Юридична особа набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Право володіння на приміщення ринку у позивача виникло на підставі безоплатної передачі майна, що підтверджено представленими в матеріалах справи Постановою ЦК КПУ та РМ Української РСР від 14.04.1987 року № 124 ”Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків”, Рішенням виконкому Тернопільської обласної ради від 08.06.1987 року № 146 “Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків”.
В силу статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності - основне речове право. Однак, існує и таке речове право як право володіння.
Цивільний кодекс України (стаття 397) визначає, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння виникає (стаття 398) на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Особа володіє майном правомірно, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом.
Цивільний Кодекс України поділяє право власності на: право власності Українського народу (ст 324); право приватної власності (ст. 325); право державної власності (ст. 326); право комунальної власності (ст. 327). При цьому, діючі на даний час Цивільний Кодекс України та Господарський кодекс України суттєво змінили визначення як об’єктів, так і суб’єктів державної власності. Так, відповідно до ч.3 ст.167 ЦК України, держава вправі створювати юридичні особи приватного права при створенні яких передає їм у власність частину свого майна. Держава при цьому втрачає право власності на дане майно, а отримує корпоративні права. При створенні юридичних осіб публічного права держава закріплює за такими особами частину свого майна, яке при цьому залишається у власності держави, що породжує у юридичної особи одне з речових прав, що передбачені ст. 133 ГК України –право господарського відання або право оперативного управління.
Цивільний Кодекс України визначає, що на праві господарського відання державне майно закріплюється за юридичними особами публічного права, що створені для здійснення підприємницької діяльності (ст. 136 ГК України), на праві оперативного управління - за юридичними особами публічного права, що створюються для некомерційної господарської діяльності (ст. 137 ГК України)
Стаття 326 Цивільного кодексу України закріплює взаємовідносини держави та створених нею юридичних осіб.
Згідно норм Господарського кодексу України право господарського відання і право оперативного управління може належати не тільки державним та комунальним юридичним особам публічного права, а і іншим підприємствам. При цьому, право господарського відання належить комерційним підприємствам –суб’єктам підприємницької діяльності, а право оперативного управління –некомерційним юридичним особам.
Господарський кодекс України визначає поняття колективної власності (ст.93, 111 ГК України). В силу ст. 91 Господарського кодексу України підприємства споживчої кооперації, громадських та релігійних організацій підприємства споживчої кооперації, громадських та релігійних організацій є підприємствами колективної власності. Речове право підприємств споживчої кооперації не визначено конкретно в даному кодексі, однак, з врахуванням ст. 112 ГК України, речове право підприємств споживчої кооперації визначається, як право господарського відання або оперативного управління в залежності від наявності чи відсутності у юридичної особи права на здійснення підприємницької діяльності.
Як вбачається з представлених в матеріалах справи Постанови ЦК КПУ та РМ СРСР від 26.02.1987 року № 265 ”Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків”, Постанови ЦК КПУ та РМ Української РСР від 14.04.1987 року № 124 ”Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків”, Рішення виконкому Тернопільської обласної ради від 08.06.1987 року № 146 “Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків” колгоспні ринки області були передані Тернопільській облспоживспілці у відання, що не є тотожним поняттям права власності.
Інших доказів передачі майна у власність позивач не представив.
Таким чином, враховуючи, що постановами Уряду 1987 року майно колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації було передано саме у відання, що є підтвердженням правомірного володіння, користування та розпорядження майном без фактичної зміни суб’єкта права власності на дане майно, що на час розгляду справи не прийнято нормативного акта державного органу про передачу спірного майна організаціям споживчої кооперації у власність суд визнає позовні вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на споруди ринку у м. Скалат, вул.Ринок,1, Підволочиського району, Тернопільської області неправомірними, такими що не підлягають до задоволення, а відтак відмовляє у задоволені позову про спонукання Підволочиське районне бюро технічної інвентаризації провести реєстрацію за Підволочиським районним споживчим товариством права власності на ринок у м. Скалат, вул. Ринок, 1, в комплекс якого входять будівлі базару площею 206,8 м.кв., магазину з підвалом площею 175,9 м.кв., торгового металевого піднавісу, площею 201, 74 м. кв.
Судові витрати по справі покладаються на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.1,2,4,6,8,12,17-19,49,50,51,59,69-79,87,94,99,104,107,108,122-154,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Задовольнити адміністративний позов частково.
2. Визнати нечинним п. 2 Рішення двадцять шостої сесії , четвертого скликання Скалатської міської ради від 23 грудня 2005 року за № 768 в частині визнання будівель, що знаходяться на Скалатському ринку власністю територіальної громади та передачі їх на баланс міської ради.
3. Відмовити у задоволенні решта частини адміністративного позову .
Сторони вправі оскаржити постанову суду в апеляційному порядку в порядку передбаченому ст.. 184-194 Кодексу адміністративного судочинства України
Постанову підписано 18 липня 2006 року
Суддя Г.А. Жук