Справа № 2-а-15/2009 р.

П О С Т А Н О В А

                        і менем України      

    „20" травня 2009 року          Великобурлуцький районний суд

Харківської області

в складі головуючого - судді      РИКОВА М.І.

при секретарі                     ДРИЛЬ Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Великий Бурлук цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ВЕЛИКОБУРЛУЦЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ  про відновлення порушеного права на пенсію,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Великобурлуцькому районі Харківської обл.(далі УПФ) про перерахунок раніше призначених державної та додаткової пенсій, виплата яких передбачена статтями 50,54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ).

Позивач зазначав, що він як інвалід 3-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 р., отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50,54 Закону № 796-ХІІ. Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, установленим цим Законом, та на відмову УПФ привести їх у відповідність з останніми, ОСОБА_1   просив визнати дії відповідача неправомірними і зобов'язати його усунути зазначені порушення, провівши відповідні перерахунки.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання, в якому просив розглянути справу у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, хоча в справі є докази, що він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи. УПФ  надало письмові заперечення на позов в яких прохає відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, пославшись на те, що пенсія позивачу призначена відповідно до вимог ст.ст.50, 54 ЗУ №796-Х11, постанови КМУ №1 від 03.01.2002 р. «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів», постанови КМУ №530 від 22.05.2008 р. «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», постановою КМУ № 654 від 16.07.2008 р. та ст.28 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік» (а.с.29).

Згідно ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 23 серпня по 04 жовтня 1986 року (а.с.27-28) і йому встановлена 3-я група інвалідності, яка пов’язана із цим (а.с.9-10).

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАСУ у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому нормативному акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Статтею 49 Закону України від 28 лютого 1991 р. № 796-Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» (далі Закон) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 3 групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам 3 групи - у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІУ) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Як установлено судом ОСОБА_1 є інвалідом II1 групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону № 796-ХІІ та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього Закону.

Розрахунок пенсій позивачу УПФ провело виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., установленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (далі - постанова КМУ від 3 січня 2002 року № 1), а з 01.09.2008 р. згідно із постановою КМУ №654 від 16.07.2008 р.

Суд вважає, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50,54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на 2008 рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50,54 Закону № 796-ХІІ, в пункті 2 постанови від 3 січня 2002 року № 1 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

При вирішенні спору суд вважає, що виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50,54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на 2008 рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, а положення частини 3 статті 28 Закону України №1058-1У від 9.07.2003 р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування» не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті. В зв’язку із викладеним суд не може застосувати названі відповідачем постанови КМУ № 1 від 03.01.2002 р. та № 654 від 16.07.2008 р., оскільки вони істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України № 1058-1У від 09.07.2003 р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначив цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Відповідно до ч.1 зазначеної статті мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму. Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку, пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється відповідно з дня встановлення цього мінімуму. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум був встановлений: 3 01.01.2008 р. в розмірі 470 грн.; з 01.04.2008 р. в розмірі-481 грн.; з 01.07.2008 р.-482 грн.; з 01.10.2008 р.-498 грн.

Суд також вважає, що при прийнятті зазначеного рішення слід керуватись рішенням КСУ від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 згідно якого визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення підпунктів 1-6 пункту 19 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів  України» від 28.12.2007 р. № 107-У1.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи із приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення Рішення Конституційного Суду України управління Пенсійного фонду України у Великобурлуцькому районі Харківської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу основну і додаткову пенсії відповідно до ст.ст. 50,54 ЗУ від 28.02.1991 р. № 796-Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України щодо неконституційності відповідних пунктів ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Виходячи із викладеного та з урахуванням встановленого в 2008 р. прожиткового мінімуму для громадян основна пенсія ОСОБА_1 повинна була становити:

а) за період із 22.05.2008 р. по 30.06.2008 р. - 2 886 грн. 00 коп. (481 грн. х 6), а фактично становила - 870 грн. 00 коп., тобто щомісячна різниця становить - 2 016 грн. 00 коп.. Крім того, за 10 днів травня (2 886 грн. 00 коп.: 31 день х 10 днів = 930 грн. 96 коп., а фактично становила (870 грн. 00 коп. : 31 день х 10 днів = 280 грн. 64 коп.), тобто різниця становить – 650 грн. 32 коп. (930 грн. 96 коп. - 280 грн. 64 коп.),а за весь період – 2 666 грн. 32 коп.  (2 016 грн. 32 коп. + 650 грн. 32 коп.);

б) за період із 01.07.2008 р. по 30.09.2008 р. – 2 892 грн. 00 коп. (482 грн. х 6), а фактично становила - 980 грн. 00 коп., тобто щомісячна різниця становить – 1 912 грн. 00 коп., а за весь період – 5 736 грн. 00 коп. ( 1 912 грн. 00 коп. х 3 місяці);

в) за період із 01.10.2008 р. по 31.12.2008 року – 2 988 грн. 00 коп. (498 грн. х 6), а фактично 980 грн. 00 коп., тобто щомісячна різниця становить – 2 008 грн. 00 коп., а за весь період – 6 024 грн. 00 коп. (2 008 грн. 00 коп. х 3 місяці).

Таким чином ОСОБА_1 за період із 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. було не доплачено 14 426 грн. 32 коп.  = (2 666 грн. 32 коп. + 5 736 грн. 00 коп. + 6 024 грн. 00 коп.) основної пенсії.

Додаткова пенсія ОСОБА_1 повинна була би становити за період:

а) за період із 22.05.2008 р. по 30.06.2008 р. – 240 грн. 50 коп.( 481 грн.:2), а фактично становила - 72 грн. 15 коп., тобто щомісячна різниця становить - 168 грн. 35 коп.. Крім того, за 10 днів травня (240 грн. 50 коп.: 31 день х 10 днів = 77 грн. 58 коп., а фактично становила (72 грн. 15 коп. : 31 день х 10 днів = 23 грн. 27 коп.), тобто різниця становить – 54 грн. 31 коп. (77 грн. 58 коп. - 23 грн. 27 коп.), а за весь період – 222 грн. 66 коп.  (168 грн. 35 коп. + 54 грн. 31 коп.);

б) за період із 01.07.2008 р. по 30.09.2008 р. - 241 грн. 00 коп.(482 грн. 00 коп. : 2), а фактично становила - 72 грн. 30 коп., тобто щомісячна різниця становить - 168 грн. 70 коп., а за весь період - 506 грн. 10 коп. (168 грн.70 коп. х 3 місяці);

в) за період із 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р. - 249 грн. 00 коп.(498 грн. 00 коп. : 2), а фактично становила - 74 грн. 70 коп., тобто щомісячна різниця становить - 174 грн. 30 коп., а за весь період - 522 грн. 90 коп. (174 грн. 30 коп. х 3 місяці).

Таким чином ОСОБА_1 за період із 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. не доплачено 1 251 грн. 66 коп.  = (222 грн. 66 коп. + 506 грн. 10 коп. + 522 грн. 90 коп.) додаткової пенсії.

Всього за зазначений період ОСОБА_1 не доплачено основної та додаткової пенсії 15 677 грн. 98 коп .(14 426 грн. 32 коп. + 1 251 грн. 66 коп.).

В зв’язку із викладеним суд вважає, що дії УПФУ у Великобурлуцькому районі Харківської області при відмові ОСОБА_1 у перерахунку призначеної пенсії як інваліду 3-ї групи, учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС слід визнати протиправними. Суд також вважає необхідним зобов’язати УПФ України у Великобурлуцькому районі Харківської області здійснити відповідно до ст.ст.50,54 ЗУ від 28.02.1991 р. №796-Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, виходячи з розміру пенсії за віком, визначеного ст.28 Закону України № 1058-1У від 09 липня 2003 р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період із 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р., сплативши на його користь загальну різницю між основною та додатковою пенсіями, які слід було сплачувати ОСОБА_1 в зазначений період та фактично сплачуваними йому пенсіями в сумі 15 677 грн. 98 коп.

Керуючись ст.ст.159-163 КАСУ, районний суд,-

  П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку призначеної пенсії в 2008 році як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інваліду 3-ї групи відповідно до вимог ст.ст.50,54 Закону України від 28 лютого 1991 р. № 796-Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, виходячи з розміру пенсії за віком, визначеного ст.28 Закону України № 1058-1У від 09 липня 2003 р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та сплатити на користь  ОСОБА_1 15 677 грн. 98 коп.  різницю між основною та додатковою пенсіями, які слід було сплачувати йому за період із 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. та фактично сплачуваними йому пенсіями.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду Харківської області через Великобурлуцький районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Повний текст виготовлено та підписано 25 травня 2009 року.  

    Головуючий – Суддя Великобурлуцького районного суду

Харківської області:                                   М.І.РИКОВ