Справа № 2-704/2009 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 травня 2009 р. Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;
- - при секретарі Пройка С.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1 до Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -
В С Т А Н О В И В:
Представник відповідача – Орлівської сільради позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечує, просив розглянути справу у його відсутності.
Позивачка на задоволенні позову наполягала, також просила розглянути справу без її участі.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.
Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія витягу про реєстрацію права власності на домоволодіння № 16 по вул. С.Лазо в с. Орлівка; копія домової книги; копія довідки Ренійського БТІ від 18.02.2009р. про належність житлового будинку; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 – помер 03.11.1995р.; копія витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі; копія свідоцтва про народження ОСОБА_3; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 – померла 16.06.2008р.;копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.03.2005р.; копія дублікату заповіту від 18.11.1996р.; копія технічного паспорту на будинок.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є рідною донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_4 За життя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві власності на підставі свідоцтва від 23.03.2005р. належав житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по вул. С.Лазо, 16 в с. Орлівка Ренійського району. Факт належності домоволодіння ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (в рівних частках кожному, тобто по Ѕ частині нерухомості) підтверджується: свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23.03.2005р., довідкою Ренійського БТІ від 18.02.2009р.; технічним паспортом на домоволодіння, у якому власниками нерухомості записані нині померлі батьки позивачки. На випадок смерті ОСОБА_2 майном, належним йому, не розпорядився, 03.11.1995р. - помер. Після його смерті спадщину на належне йому майно прийняли ОСОБА_4 (дружина) та позивачка (донька), які перед смертю чоловіка та батька мешкали із ним, доглядали його, після смерті понесли всі витрати на поховання та продовжили мешкати у спільному будинку, доглядали за ним в цілому. За оформленням прийняття спадщини ні ОСОБА_4, ні позивачка не зверталися, прийняли її в порядку п.1 ч.1 ст. 549 ЦК України 1963р., тобто фактичним управлінням та володінням спадковим майном.
18.11.1996р. ОСОБА_4 склала заповіт на ім’я позивачки, 16.06.2008р. – померла. У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини позивачка не звернулася до нотаріальної контори із заявою про її прийняття. Оскільки позивачка на момент смерті матері постійно мешкала із нею, доглядала її, вона прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України. В даний час ОСОБА_1 доглядає за будинком, несе всі витрати по його утриманню, обробляє земельну ділянку.
Таким чином, позивачка прийняла спадщину, що залишилася після померлих батька та матері і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інших спадкоємців немає.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України 1964р. для прийняття спадщини встановлюється строк - шість місяців, який обчислюється з моменту відкриття спадщини, якщо спадкоємець протягом вищезгаданого терміну не подав заяви про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Після смерті ОСОБА_2, ОСОБА_4 та позивачка по справі - спадкоємці першої черги за законом (ст. 529 ЦК України), прийняли спадщину на Ѕ частину спірного домоволодіння фактично (на підставі п. 1 ч.1 ст. 549 ЦК України 1963р.). Внаслідок цього їм стало належати: ОСОБА_4 – ѕ частини нерухомості, позивачці – ј частина домоволодіння.
На момент смерті матері позивачки (16.06.2008р.) відносини щодо спадкування регулювалися нормами ЦК України 2003р. Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Позивачка у справі є спадкоємицею першої черги за законом (ст. 1261 ЦК України). Вона у передбачений законом строк не подала заяву у державну нотаріальну контору про прийняття спадщини, однак, вважається такою, що прийняла її в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
З урахуванням викладених позивачкою та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивачки щодо визнання за нею права власності на житловий будинок із надвірними спорудами.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 529, 548, 549 ЦК України 1963р., ст.ст. 25, 346, 1261, 1268, 1270 ЦК України 2003р., -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по вул. Сергія Лазо, № 16 в с. Орлівка Ренійського району Одеської області, що належали ОСОБА_5 та ОСОБА_2, померлим 16.06.2008р. та 03.11.1995р. відповідно.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Строк оскарження рішення в Апеляційний суд Одеської області через Ренійський районний суд Одеської області: 10 днів - з дня проголошення рішення, 20 днів – після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: підпис
Копія вірна: суддя