Справа № 2-439 /2009 р.

  Р І Ш Е Н Н Я

                      І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

  30 квітня 2009 р.                      Ренійський районний суд Одеської області

у складі:   -     головуючого судді Дудник В.І.;

-   -     при секретарі Пройка С.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1 Федосієвича до виконавчого комітету Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

          Представник відповідача – виконкому Лиманської сільської ради Ренійського району позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечує, просив розглянути справу у його відсутності.  

    Позивач на задоволенні позову наполягав, просив розглянути справу без його участі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення  у справі можливо  постановити при проведенні попереднього судового засідання.

    Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 – помер 08.12.2003р.;  довідка  банківської установи про наявність грошового вкладу; копія свідоцтва про народження позивача; копія  довідки виконкому Лиманської сільради від 11.11.2008р.; копія технічного паспорту на будинок  № 29  по вул. Комсомольській в с. Лиманське Ренійського району; копія довідки Ренійського БТІ про належність житлового будинку; копія довідки сільради від 22.04.2008р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 За життя ОСОБА_2 збудував будинок № 29 по вул. Комсомольській в с. Лиманське, у якому мешкав разом із позивачем без оформлення відповідних правовстановлюючих документів. Факт належності будинку ОСОБА_2 підтверджується копією технічного паспорту на будинок на його ім’я, а також довідкою Ренійського  БТІ від 22.10.2008р., у якій власником будинку записаний нині померлий батько позивача. Крім того, ОСОБА_2  належали також і грошові вклади у банківській установі. На випадок смерті, ОСОБА_2 не розпорядився належним (як він і вважав протягом життя) йому майном, 08.12.2003р. помер. У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини позивач не звернувся до нотаріальної контори із заявою про її прийняття. Проте, він прийняв спадщину фактичним мешканням, управлінням та володінням спадковим майном в порядку п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України 1963р. В даний час оформлення спадщини нотаріусом є неможливим у зв’язку із тим, що  відсутні правовстановлюючі документи на будинок, тому питання про визнання права власності на будинок в порядку спадкування повинно вирішуватися у судовому порядку. На момент смерті ОСОБА_2 позивач мешкав разом із ним. Після смерті батька позивач доглядає за технічним станом будинку, несе всі витрати по його утриманню, сплачує необхідні платежі, обробляє земельну ділянку.

Таким чином,  позивач фактично прийняв спадщину, що залишилася після померлого батька і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою  не визнана, інших спадкоємців немає.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.  

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв’язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України 1963р. для прийняття спадщини встановлюється строк - шість місяців, який обчислюється з дня відкриття спадщини. Якщо спадкоємець  протягом вищезгаданого терміну не подав заяви  про прийняття спадщини, або фактично не вступив в управління, володіння спадковим майном, він вважається таким, що не прийняв її.

За ст. 524 ЦК України 1963 р. спадкування здійснюється за законом або за заповітом. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 548 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю з моменту відкриття спадщини. Таким чином, прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку воля позивача, як спадкоємця за заповітом, була виражена у його діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (догляд за будинком, сплата витрат по його утриманню та т.і.). Фактичне управління та володіння спадковим майном є одним із способів прийняття спадщини, такі відповідні дії дають підстави вважати, що спадкоємець відноситься до спадкового майна як до своєї власності. Прийнята спадщина вважається власністю спадкоємця з моменту її відкриття, тобто він має право користуватися та управляти таким майном, але без встановлення права власності на спадщину, не може розпоряджатися майном.

Позивач по справі успадкував належне його батькові нерухоме майно, грошові вклади в порядку п. 1 ч.1 ст. 549 ЦК України. Він юридично не прийняв спадщину, але на момент відкриття спадщини мешкав разом із спадкодавцем, по теперішній час управляє та  володіє майном померлого ОСОБА_2, несе відповідні витрати по його утриманню, тобто він фактично прийняв спадщину.

Як виходить з положень ст. 346 ЦК України 2003р. однією із підстав  припинення права власності  є  смерть власника.  Згідно із ст. 25 ЦК України правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. У випадку смерті власника нерухомого майна, первинну реєстрацію права власності на яке не було проведено та правовстановлюючий документ на яке відсутній, питання про перехід права власності на це нерухоме майно до спадкоємця повинно вирішуватися у судовому порядку. В даному випадку виконком сільської ради не уповноважений приймати рішення про дозвіл видати БТІ свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім’я померлого. Згідно п.4 постанови ПВСУ «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» № 4 від 24.06.1983р. (яка діяла на момент виникнення спадкових правовідносин) якщо у строк, передбачений для прийняття спадщини,  позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку. Факти належності будинку померлому ОСОБА_2 та прийняття спадщини позивачем після його смерті знайшли своє належне підтвердження в ході розгляду справи, за відсутністю правовстановлюючої документації оформити прийняття спадщини позивачем у позасудовому порядку неможливо. З урахуванням викладених позивачем та  досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на  будинок та грошові вклади.

Згідно ст. 328 ЦК України 2003р. право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

    Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213    ЦПК України, ст. ст. 524, 548, 549 ЦК України 1963 р., ст.ст. 25, 328, 346  ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 Федосієвича  задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 Федосієвичем в порядку спадкування право власності на:

 житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по вул. Комсомольській, № 29  в с. Лиманське Ренійського району Одеської області;

грошові вклади за рахунками № 5572, № 577 за компенсаційним рахунком №9155101235, які знаходяться у філії - Ренійському відділенні № 6780/06 Відкритого акціонерного товариства  «Державний ощадний банк України»,

- що належали ОСОБА_2, померлому 08.12.2003р.

Рішення суду набирає законної сили  після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Строк оскарження рішення в Апеляційний суд Одеської області  через Ренійський районний суд Одеської області: 10 днів - з дня проголошення рішення, 20 днів – після подання заяви про апеляційне оскарження.

                                          Суддя: підпис

            Копія вірна: суддя