Справа № 2- 463 /2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я

              І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

30  квітня 2009 р.                                 Ренійський районний суд Одеської області

у складі:   -     головуючого судді Дудник В.І.;

-   -     при секретарі Пройка С.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1 до Ренійської міської ради Одеської області (третя особа – ОСОБА_2)   про встановлення фактів родинних відносин, прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

          Представник відповідача – Ренійської міськради позовні вимоги визнав, проти їх задоволення не заперечує, просив розглянути справу у його відсутності.

    Позивачка позовні вимоги підтримує, просила розглянути справу без її участі.

    Третя особа – ОСОБА_2 щодо позову заперечень, додаткових заяв не мав, також просив розглянути справу у його відсутності.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення  у справі можливо  постановити при проведенні попереднього судового засідання.

    Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом в ході розгляду справи були досліджені наступні докази: копія свідоцтва про одруження позивачки із ОСОБА_3; копія свідоцтва про народження ОСОБА_2

Н.М.; копія свідоцтва про народження батька позивачки – ОСОБА_4; копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_5 із ОСОБА_6; копія свідоцтва про народження ОСОБА_2; копія свідоцтва про одруження ОСОБА_4 із ОСОБА_7; копія домової книги; копія довідки відділу РАЦС про реєстрацію смерті ОСОБА_8 – помер 14.06.1964р.; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_9 – померла 04.10.1977р.; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 – помер 31.10.1996р.; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_10 – померла 07.02.2000р.; копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.05.1997р.; копія технічного паспорту на домоволодіння № 66 по вул. Дунайській в м. Рені; копія свідоцтва на право власності на частку в спільному майні подружжя від 17.06.1965р.; копія рішення народного суду м. Рені Одеської області від 29.01.1965р.;  копія договору купівлі-продажу від 01.10.1955р.; копія заяви третьої особи.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_5 та ОСОБА_9. За життя  дідові позивачки на праві власності належало домоволодіння № 66 (за старою нумерацією - № 44) по вул. Дунайській в м. Рені Одеської області (на підставі договору купівлі-продажу нерухомості від 01.10.1955р.), яким він на випадок своєї смерті будь-яким чином не розпорядився,  заповіту не залишив. Дід позивачки помер 14.06.1964р. Після його смерті спадкоємцями першої черги за законом були бабуся позивачки та батько позивачки (рідний син померлого) - ОСОБА_4, які прийняли спадщину на майно померлого в порядку п.1 ч. 1 ст. 549 ЦК України 1963р. Після смерті чоловіка ОСОБА_9, як дружина, оформила право власності на частку в спільному майні подружжя, про що свідчить відповідне свідоцтво від 17.06.1965р., отже, спадкове майно ОСОБА_5 по суті складалося з Ѕ частини спірної нерухомості. За оформленням права власності в порядку спадкування ні бабуся позивачки, ані її батько до нотаріуса не звернулися, продовжували фактично володіти та користуватися спадковою частиною нерухомості. 04.10.1977р. бабуся позивачки померла. За життя вона належним їй майном не розпорядилася, заповіту не залишила. Батько позивачки, як син померлої – спадкоємець першої черги за законом прийняв спадщину на майно померлої в порядку п.1 ч. 1 ст. 549 ЦК України 1963р., продовжив мешкати у спадковому будинку, фактично володіти та користуватися спадковою нерухомістю. Отже, за ст. 549 ЦК України 1963р. він вважався таким, що прийняв спадщину, домоволодіння № 66 по вул. Дунайській в м. Рені стало цілком належати йому.   За оформленням прийняття спадщини ОСОБА_4 не звертався.

У 1955р. ОСОБА_4 уклав шлюб із ОСОБА_7, від шлюбу народилося двоє дітей – позивачка ОСОБА_1 (д/п ОСОБА_4) та третя особа - ОСОБА_2  За життя ОСОБА_4 будь-яким чином належним йому майном не розпорядився, заповіту не залишив, 31.10.1996р. помер. Оскільки спадкоємцями першої черги за законом на той час були позивачка, її брат та матір, вони звернулися до нотаріальної контори за прийняттям спадщини на майно померлого. Після спливу передбаченого законом строку їм було видано свідоцтво  про право на спадщину за законом від 22.05.1997р. на грошові вклади, що належали померлому, стосовно спадкового домоволодіння  - спадкоємцям було відмовлено з причини відсутності правовстановлюючої документації, оформленої на ім’я ОСОБА_4, та розбіжностей у по батькові осіб у документах, у зв’язку із чим неможливо підтвердити родинні зв’язки для оформлення спадкового права.

Після смерті ОСОБА_4 його дружина - ОСОБА_10 залишилася мешкати у спірному будинку, прийняла спадщину фактично, позивачка та третя особа після смерті батька  спадщину на домоволодіння не прийняли, оскільки мешкали окремо зі своїми сім’ями та не здійснили будь-яких дій щодо володіння та розпоряджання спадковим  майном. 07.02.2000р. померла матір позивачки - ОСОБА_10

За життя вона майном, належним їй, не розпорядилася, заповіту не залишила. Позивачка, як донька, у періоди хвороби доглядала свою матір, допомагала їй матеріально та по господарству, а після її смерті організувала догляд за спірним домоволодінням, де мешкала остання, слідкує за його технічним станом та ін., отже прийняла спадщину в порядку п.1 ч. 1 ст. 549 ЦК України 1963р. За оформленням прийняття спадщини на домоволодіння позивачка не зверталася, так як їй було відомо, що це неможливо з вищевказаних причин, що виникли не з її вини.

У зв’язку із вищевикладеними обставинами, в даний час оформити право власності на спадковий будинок на ім’я батька, потім - матері позивачки після їх смерті вже неможливо, це питання повинно вирішуватися у судовому порядку.

Таким чином, позивачка, як спадкоємець, яка вважається такою, що прийняла спадщину,  фактично управляє та володіє  будинком, іншим майном, що залишилося після померлої матері, вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на спадщину, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою  не визнана, а  третя особа на неї не претендує.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки  обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи  знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.  

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв’язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України 1963р. для прийняття спадщини встановлюється строк - шість місяців, який обчислюється з моменту відкриття спадщини. Цією ж статтею передбачені дві підстави, за наявності яких може вважатися, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав у державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

  Після смерті діда позивачки, з підстав п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України 1963р., спадщину на Ѕ частину домоволодіння по вул. Дунайській, 66 в м. Рені прийняли його дружина – ОСОБА_9 та їхній син – ОСОБА_4, однак, вони не оформили прийняття спадщини юридично. Після смерті ОСОБА_9, за  тими же підставами, спадщину прийняв її син – батько позивачки у справі. Після смерті ОСОБА_4 знов з тих же підстав спадщину прийняла матір позивачки - ОСОБА_10, після її смерті спадщину прийняла фактично позивачка.

Ні баба, ні батько, ні матір позивачки весь цей час не мали змоги оформити прийняття спадщини юридично, оскільки у необхідних правовстановлюючих документах містяться різночитання по батькові осіб (як спадкодавців, так і спадкоємців), з цих підстав не підтверджені родинні відносини між бабою та дідом  та батьком позивачки (тобто, між ОСОБА_4 та його батьками), крім того, оформлення спадщини на ім’я матері позивачки після її смерті також неможливо.

Як вбачається з матеріалів справи, у 1925 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений шлюб. У шлюбі народився ОСОБА_4 – батько позивачки, батьками якого у його свідоцтві про народження записані ОСОБА_5 та ОСОБА_11. Як встановлено рішенням народного суду м. Рені Одеської області від 29.01.1965р., у часи Великої Вітчизняної Війни ОСОБА_5 помилково був записаний „Іваном Івановичем”, і саме з цієї причини всі подальші документи, як правовстановлюючі так і особисті (актовий запис про смерть, договір купівлі продажу від 01.10.1955р.), були оформлені саме на ОСОБА_8. Вищевказаним судовим рішенням було встановлено, що ощадна книжка та правовстановлююча документація на будинок № 44/58 по вул. Дунайській в м. Рені, оформлені на ім’я ОСОБА_8 належать ОСОБА_5.  

Крім того, що був допущений неправильний запис у по батькові діда позивачки, також вбачаються і помилки у записі по батькові баби позивачки. Так, за свідоцтвом про шлюб  по батькові бабусі позивачки вказане як „ Севастянівна”, у свідоцтві про народження батька позивачки – „Савастянівна”, у свідоцтві про смерть – „Савостянівна”. Це також стало перешкодою в оформлені права на спадщину  після смерті бабусі позивачки.

Отже, незважаючи на те, що містяться різночитання у записах по батькові діда та баби позивачки, вони були батьками ОСОБА_4 (батька позивачки), який все своє життя мешкав із ними по вул. Дунайській, 66 в м. Рені (що підтверджується даними домової книги), вважав їх своїми батьками, а ті, зі свого боку, – його своїм сином. Саму ж позивачки батьки її батька сприймали як онуку.

Факт родинних відносин між батьком позивачки та ОСОБА_5, записаним у правовстановлюючих документах як ОСОБА_8, як між сином та батьком, та ОСОБА_11, записаною у правовстановлюючих документах як ОСОБА_12, ОСОБА_9, як між сином та матір’ю, суд вважає встановленим, родинні відносини виникли з утворення сім’ї та підлягають встановленню внаслідок різного запису по батькові.

Як виходить з положень ст.346 ЦК України 2003р. однією із підстав  припинення права власності  є  смерть власника.  Згідно із ст. 25 ЦК України правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. У випадку смерті власника нерухомого майна, первинну реєстрацію права власності на яке не було проведено та правовстановлюючий документ на яке відсутній, питання про перехід права власності на це нерухоме майно до спадкоємця повинно вирішуватися у судовому порядку. Згідно п.4 постанови ПВСУ «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» №4 від 24.06.1983р. (яка діяла на момент виникнення спадкових правовідносин), якщо у строк, передбачений для прийняття спадщини,  позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку. Факти прийняття спадщини бабусею та батьком позивачки після смерті ОСОБА_8, батьком позивачки після смерті ОСОБА_9, матір’ю позивачки після смерті ОСОБА_4, позивачкою після смерті ОСОБА_10 знайшли своє належне підтвердження в ході розгляду справи. З урахуванням викладених позивачкою та  досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на будинок.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213, 234, 256, 259  ЦПК України, ст.ст. 529, 548, 549 ЦК України 1963р.,  ст.ст. 25, 328, 346  ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_5, записаний у правовстановлюючих документах як ОСОБА_8, - був батьком, а ОСОБА_11, записана у правовстановлюючих документах як ОСОБА_12, ОСОБА_9 – була матір’ю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Встановити факт прийняття ОСОБА_4 спадщини за законом  на домоволодіння № 66 по вул. Дунайській в м. Рені Одеської області після смерті батьків - ОСОБА_8 та ОСОБА_12.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по вул. Дунайській, № 66  в м. Рені Одеської області, інвентаризаційною вартістю 15177 грн.

Рішення суду набирає законної сили  після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Строк оскарження рішення в Апеляційний суд Одеської області  через Ренійський районний суд Одеської області: 10 днів - з дня проголошення рішення, 20 днів – після подання заяви про апеляційне оскарження.

                                          Суддя: підпис

            Копія вірна: суддя