ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" березня 2012 р. № 27069/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
Головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів: Сапіги В.П., Носа С.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Калуської міської ради на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.11.2011 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Калуської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення переплати державної соціальної допомоги, -
В С Т А Н О В И В:
15 листопада 2011 року ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Калуської міської ради звернулось до суду з адміністративним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_2 надмірно виплачені кошти у вигляді державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам в сумі 2066,60 грн.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.11.2011 року позовну заяву ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Калуської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення переплати державної соціальної допомоги повернуто позивачу.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач є органом державної влади, який просить стягнути з фізичної особи зайво виплачені кошти державної соціальної допомоги, а тому розгляд даний спір підсудний окружному адміністративному суду.
Вказану ухвалу суду в апеляційному порядку оскаржив позивач ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Калуської міської ради, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до повернення позовної заяви, просить оскаржувану ухвалу суду скасувати, а справу направити в суд першої інстанції для розгляду справи по суті.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що при розгляді справи судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Калуської міської ради є органом місцевого самоврядування, а не органом державної влади, а тому справа підсудна місцевому загальному суду як адміністративному.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили. Таким чином, відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю – доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Калуської міської ради звернулось до суду з адміністративним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_2 надмірно виплачені кошти у вигляді державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям – інвалідам в сумі 2066,60 грн.
На підтвердження позовних вимог покликається на Закон України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям – інвалідам”, а також на Порядок надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям – інвалідам, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства фінансів України від 30.04.2002 № 226/293/169, відповідно до яких ОСОБА_3 була призначена державна соціальна допомога на дитину інваліда. Допомога за квітень – травень 2011 року в розмірі 2066,60 грн. одержана відповідачкою ОСОБА_2. ОСОБА_3 своєчасно не повідомив про позбавлення його батьківських прав, внаслідок чого виникла переплата в сумі 2066,60 грн.
Згідно з частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Частиною четвертою статті 50 цього ж Кодексу визначені випадки, коли громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об’єднання, юридичні особи, які не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень.
Зокрема, це у справах:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;
4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
5) в інших випадках, встановлених законом.
Отже, звернення суб’єкта владних повноважень в суд з позовом у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, є можливим за умов, коли таке право визначено у законі.
Питання стягнення надміру виплаченої суми державної соціальної допомоги регламентується виключно Порядком надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям – інвалідам.
Так, відповідно до п 6.3. цього Порядку суми державної соціальної допомоги та надбавки на догляд, якщо остання призначена, надміру виплачені одержувачу внаслідок зловживань з його боку (внаслідок подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім'ї тощо), стягуються на підставі рішення органу праці та соціального захисту населення.
Цим же Порядком та Законом України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям – інвалідам” не передбачено можливості звернення управління праці та соціального захисту населення до суду з позовом про стягнення надміру виплаченої соціальної допомоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України адміністративна процесуальна дієздатність органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій (юридичних осіб) це здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов’язки, у тому числі доручати ведення справи представникові.
Як вбачається зі змісту вищенаведених норм, позивач, управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради не має, в даному випадку, адміністративної процесуальної дієздатності.
Пунктом 3 частини 3 статті 108 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності;
Відтак, колегія суддів приходить до переконання, що позовну заяву слід повернути позивачеві – управлінню праці та соціального захисту населення Калуської міської ради, з підстав передбачених п.3 ч.3 ст. 108 КАС України, а не з підстав, передбачених п.6 ч.3 ст. 108 КАС України, як зазначив суд першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід змінити в частині підстав повернення позовної заяви
Керуючись ст.195, ст.197, п.2 ч.1 ст.199, п.1 ч. 1 ст. 201, п. 2 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Калуської міської ради задовольнити частково.
Ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.11.2011 року про повернення позовної заяви у справі № 2а-8245/11– змінити в частині підстав повернення позовної заяви. Вважати позовну заяву такою, що повернута з підстав, що викладені в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя: Р.Б. Хобор
Судді: В.П. Сапіга
ОСОБА_4