ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2012 р. Справа № 30754/12
Львівський апеляційний адміністративний суду в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Яворського І.О., Сапіги В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі ОСОБА_2 – Франківської області на постанову Тисменицького районного суду ОСОБА_2 – Франківської області від 05 липня 2011 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі ОСОБА_2 – Франківської області про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії державного службовця, -
В С Т А Н О В И В:
16 червня 2011 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом, про визнання дій ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі ОСОБА_2 – Франківської області незаконними та перерахунок раніше призначеної пенсії державного службовця.
Позов обґрунтовувала тим, що вона отримує пенсію по інвалідності як державний службовець з 05 травня 2010 року. Пенсія призначена зі стажу державної служби 21 рік 5 місяців 11 днів і складає 1776 грн. 20 коп. В розрахунок до призначення пенсії включено: посадовий оклад, доплату за ранг, надбавку за вислугу років, розмір середньої премії та розмір надбавки за високі досягнення у праці за останні 24 календарні місяці. Однак при нарахуванні пенсії до розрахунку не включена матеріальна допомога, яка була виплачена позивачці у 2008 – 2010 роках в сумі 6908 грн. 30 коп.
Постановою Тисменицького районного суду ОСОБА_2 – Франківської області від 5 липня 2011 року заявлений позов задоволено, визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі ОСОБА_2 – Франківської області з приводу невключення до заробітної плати, з якої нарахована пенсія по інвалідності ОСОБА_3, як державному службовцю, матеріальної допомоги, та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі ОСОБА_2 – Франківської області включити у заробітну плату, з якої нарахована пенсія, виплачену ОСОБА_3 матеріальну допомогу у сумі 6908,30 грн., провівши перерахунок з 16 грудня 2010 року призначеної пенсії по інвалідності як державному службовцю з урахуванням матеріальної допомоги в сумі 6908,30 коп.
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі ОСОБА_2 – Франківської області, який покликаючись на те, що дана постанова не відповідає чинному законодавству і прийнята судом з порушенням норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та винести нове рішення по справі, яким у задоволенні заявленого позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при визначенні розміру пенсії державним службовцям у заробітну плату слід враховувати виплати, які входять до структури заробітної плати та які передбачені ст. 33 Закону України “Про державну службу”. Оскільки матеріальна допомога є одноразовою виплатою і не зазначена в переліку складових заробітної плати, як і виплачені суми індексації, тому вони не включаються до заробітку, що враховується при призначенні пенсії державним службовцям.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю – доповідача у справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 отримує пенсію по інвалідності як державний службовець з 05 травня 2010 року. Пенсія призначена зі стажу державної служби 21 рік 5 місяців 11 днів і складає 1776 грн. 20 коп. В розрахунок для призначення пенсії включено: посадовий оклад, доплату за ранг, надбавку за вислугу років, розмір середньої премії та розмір надбавки за високі досягнення у праці за останні 24 календарні місяці.
Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.ст. 37, 37–1 Закону України „Про державну службу” пенсія державного службовця вираховується у відсотковому відношенні до його заробітку, в який включаються усі види оплати праці, на які сплачуються страхові внески на обов’язкове державне пенсійне страхування, що складається з посадових окладів, премій, доплат за ранги, надбавки за вислугу років та інших надбавок.
У відповідності до ст. 66 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у заробіток для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, крім виплат одноразового характеру, не обумовлених системою оплати праці.
Судом першої інстанції із посиланням на Постанову КМ України від 18 травня 1998р. № 697 визначено вичерпний перелік видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсії. Оскільки, матеріальна допомога та грошова винагорода не входять до зазначеного переліку, то на думку суду першої інстанції, її розмір повинен враховуватись при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсії. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що при визначенні пенсії позивачу пенсійним органом безпідставно не враховані суми матеріальної допомоги, з яких було здійснено утримання збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Однак, такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права, з наступних підстав.
Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється нормами Закону України “Про державну службу”.
Згідно зі ст. 37 вказаного Закону на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 названого Закону заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально – побутових питань.
Виходячи із системного аналізу наведених положень, суд приходить до висновку про те, що оскільки матеріальна допомога (на оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань тощо) є одноразовою виплатою і не зазначена в переліку складових заробітної плати, передбачених ч. 2 ст. 33 Закону України “Про державну службу”, тому вона не включається до заробітку, що враховується при перерахунку пенсії державним службовцям.
Таким чином, при визначенні розміру пенсії державним службовцям у заробітну плату слід враховувати виплати, які входять до структури заробітної плати та які передбачені ст.33 Закону України “Про державну службу”. Оскільки матеріальна допомога є одноразовою виплатою і не зазначена в переліку складових заробітної плати, то вона не включається до заробітку, що враховується при призначенні пенсії державним службовцям, а відтак заявлений позов є необґрунтованим та безпідставним, і в його задоволенні слід відмовити.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні заявленого позову з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі ОСОБА_2 – Франківської області задовольнити.
Постанову Тисменицького районного суду ОСОБА_2 – Франківської області від 05 липня 2011 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі ОСОБА_2 – Франківської області про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії державного службовця – відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя: Р.Б. Хобор
Судді: В.П. Сапіга
ОСОБА_2