Апеляційний суд Чернігівської області

м. Чернігів, вул. Г.Полуботка, 2, 14000, (0462) 67-62-96

Справа № 22ц-1400/2010

Головуючий у 1 інстанції — ОСОБА_1 Доповідач - Шемець Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2010 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: МАМОНОВОЇ О.Є.,

суддів: ШЕМЕЦЬ Н.В., ГУБАР В.С., при секретарі: РАЧОВІЙ І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області на постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 06 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

встановив:

Постановою Щорського районного суду Чернігівської області від 06 березня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано бездіяльність УПФ України в Щорському районі Чернігівської області щодо виплати ОСОБА_2 щомісячної підвищення (доплати) у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року протиправною та зобов'язано відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.і ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та провести відповідні виплати з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області просить оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апелянт вважає, що судом допущено невірне застосування норм матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для справи.

Апелянт зазначає, що бюджетні зобов'язання та платежі здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, що встановлюється Законом України про Державний бюджет чи рішенням про місцевий бюджет.

Проте зміни до Державного бюджету України на 2008 рік щодо фінансування спірних виплат не вносились, коштів на рахунок УПФУ в Щорському районі не надходило, тому оскаржуване рішення суду є неправомірним через відсутність у відповідача самого об"єкту спору- коштів Державного бюджету України, за рахунок яких і має виконуватись судове рішення. Такі нарахування та виплати призведуть до нецільового використання коштів ПФУ.

Не враховано судом, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.і ст.28 цього ж Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а не з Законом України „Про соціальний захист дітей війни".

Апелянт зазначає, що мінімальним розміром пенсії за віком для обрахування спірної виплати позивачу як дитині війни, слід вважати розмір, визначений Законом України „Про пенсійне забезпечення", оскільки ст.19 цього Закону не обмежує застосування передбаченого нею мінімального розміру пенсії виключно для визначення мінімального розміру пенсії за віком.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що позивач отримує пенсію за віком і відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни (а.с.5).

Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року №107 -VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" - дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно ж ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідач як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", проте у порушення вимог указаної статті належних нарахувань та виплат не здійснив, тому його дії є неправомірними і він зобов'язаний провести перерахунок та здійснити відповідні виплати згідно вимог Закону України „Про соціальний захист дітей війни" за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для проведення відповідних виплат дітям війни є безпідставними, оскільки питання наявності чи відсутності таких видатків не є предметом даного спору і виходять за межі заявлених вимог.

Посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України також є необгрунтованими, оскільки судом не ухвалювалось рішення про проведення виплат за рахунок власних джерел фінансування ПФУ.

Доводи апелянта щодо невірного застосування судом ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є безпідставними, оскільки положення ч.З ст.28 даного Закону не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов"язаних з нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ст. 1 цієї статті.

З огляду на зазначене, не можуть бути правовою підставою для скасування судового рішення доводи апелянта щодо застосування при обрахунку спірної доплати позивачу розмірумінімальної пенсії за віком згідно Закону України „Про пенсійне забезпечення".

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення суду підлягає залишенню без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга - відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області - відхилити.

Постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 06 березня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.

Головуючий:

СУДДІ: