АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/8616/2012Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М.

Провадження № 22-ц/1990/1363/12 Доповідач - Гурзель .В.

Категорія - 44

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2012 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Гурзеля І.В.

суддів - Щавурської Н. Б., Ходоровського М. В.,

при секретарі - Бріль В.Л.

з участю сторін - представника відповідачів ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 06 вересня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватне підприємство “ТернопільКомСервіс” про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватне підприємство “ТернопільКомСервіс” про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. Посилаючись на те, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 зареєстровані за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, з 14.07.1994 р. В 2003 році він розірвав шлюб із ОСОБА_3, яка після розлучення забрала свої речі та разом з дочкою ОСОБА_4 переїхали проживати за іншою адресою. З цього часу вони в квартирі не з’являлися, не проживають і не оплачують комунальних послуг та квартирної плати. У зв’язку з цим, позивач просить визнати ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням —квартирою №12, що знаходиться в будинку №9 по вул. Злуки, у м. Тернополі.

Рішенням Тернопільської міськрайонного суду від 06 вересня 2012 року в задоволенні позову —відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю. Посилається на те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Апелянт та його представник будучи належно повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання не з’явились та представник апелянта подав заяву про залишення позову без розгляду, і це клопотання колегією відхилено.

Заслухавши представника відповідача, який просить апеляцію відхилити, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Так відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено суду та не подано належних і допустимих доказів про те, що відповідачі втратили право користування спірною квартирою.

Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки висновки суду відповідають обставинам справи, правовідносини між сторонами визначені вірно.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1, зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, що підтверджується ордером на житлову площу №5033, виданого 22.04.1994 р. виробничим об’єднанням «Текстерно», довідкою №176 від 02.02.2010 pоку виданою приватним підприємством «ТернопільКомСервіс».

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, розірвано 12 серпня 2003 року, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції зроблено відповідний актовий запис № 515, що стверджується свідоцтвом про розірванні шлюбу.

Як вбачається із актів від 03.09.2007 p., 13.05.2008 p., 09.02.2009 p., 10.01.2010 p., 28.05.2012 p., який складено комісією ЖЕК ВАТ «Текстерно», про обстеженні квартири № 12 що знаходиться в будинку № 9 по вул. Злуки, у м. Тернополі, громадяни ОСОБА_3, ОСОБА_4, не проживають за вказаною адресою.

Згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 червня 2004 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про втрату права на користування жилим приміщенням квартирою № 12, що знаходиться і будинку № 9 по вул. Злуки, у м. Тернополі.

Встановлено, що відповідачі перебували на роботі за кордоном в Італії, оплату комунальних послуг за утримання спірної квартири здійснює позивач, що не заперечується сторонами. На даний час ОСОБА_4 повернулася в Україну, що також визнається сторонами та підтверджується записами у закордонному паспорті відповідача, мала намір проживати в спірній квартирі, однак не змогла повернутися до квартири, оскільки позивач проживав з іншою особою та в неї були відсутні ключі.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів йог сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору —судом. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім’ї понад шість місяців у випадках: 2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

Статтею 72 ЖК України, передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності її понад встановлені термін проводиться у судовому порядку.

Згідно ч. 4 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав в порядку, передбачених законом.

У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказ подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванні підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апелянта, що судом не здобуто жодного належного доказу, про те що відповідачі перебували у трудових відносинах за кордоном і це є поважною причиною щоб жиле приміщення зберігалося за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім’ї понад шість місяців не заслуговують на увагу, оскільки згідно ст.61 ЦПК України обставини, визнанні судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду від 24 червня 2004 року (а.с.124), яке набрало законної сили, судом встановлено, що відповідачі виїхали за кордон на роботу. Цей факт, також підтверджується копією віз відповідачів, про неодноразовий перетин кордону (а.с.125-128).

За вказаних обставин рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування колегія не вбачає.

          Керуючись п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст.314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –відхилити.

          Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 06 вересня 2012 року залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_8