Справа №22-ц-3968/10 Суддя-доповідач - Жмака

Категорія -

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2010 року м.Суми

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі: головуючого - Жмаки В.Г. суддів - Дубровної В.В., Сибільової Л.О. з участю секретаря судового засідання - Федини Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі на постанову Лебединського районного суду Сумської області від 01 грудня 2009 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

встановила:

Постановою Лебединського районного суду Сумської області від 01 грудня 2009 року вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік з 01 січня 2009 року за виключенням суми фактично проведених виплат.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки судове рішення прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що задовольнивши вимоги позивача щодо сплати підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України від 18.11.04р. № 2195-ІУ «Про соціальний захист дітей війни» суд не прийняв до уваги положення ст.7 зазначеного закону про те, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

За цих обставин управління пенсійного фонду не мало підстав нараховувати будь-які підвищення до пенсії позивача в 2007 році, оскільки дія ст.6 Закону № 2195-ІУ була зупинена, а після визнання Конституційним Судом України зупинення неконституційним, був відсутній механізм фінансування доплат.

У 2008 році підвищення пенсії позивачеві проведене в межах розмірів, встановлених законом про Державний бюджет на 2008 рік та постановою уряду № 530 від 28 травня 2008 року, а тому підстави для виплати в іншому розмірі відсутні.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за слідуючих обставин.

Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідач, як орган якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена. Але у порушення вимог зазначеного закону відповідач таких нарахувань не проводив, чим допустив протиправну бездіяльність.

Місцевий суд обгрунтовано не прийняв до уваги заперечення відповідача, а колегія суддів доводи його як апелянта, щодо відсутності механізму фінансування підвищення пенсій відповідно до ст.6 Закону № 2195-ІУ, оскільки реалізація позивачем права, що пов'язане з

отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормах законодавства, не може бути поставлена у залежності від бюджетних асигнувань. В зв'язку з цим, посилання апелянта на ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції, є необгрунтованим.

Ухваливши рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права місцевий суд вірно керувався Законами України «Про соціальний захист дітей війни», "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», про Державний бюджет України на 2007 - 2009 роки, відповідними рішеннями Конституційного Суду України, навівши мотиви та обгрунтування своїх висновків, з якими колегія суддів погоджується і які не спростовуються доводами апеляційної скарги. Підстав для скасування та ухвалення нового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 304і, п.1 ч.І ст.307, ст.ст.308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі відхилити.

Постанову Лебединського районного суду Сумської області від 01 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий -

Судді -