Справа №2-292/10 Суддя-доповідач - Таран

Категорія - 89

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Таран С.А.

суддів - Ведмедь Н.І., Рибалки В.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області

на рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 07 червня 2010 року у справі за позовом

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області про зобов’язання нарахування та виплати недоплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 07 червня 2010 року позов задоволено частково.

Зобов'язано Управління здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Управління на користь позивачки витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60 гривень.

Компенсовано позивачу за рахунок держави 25,50 грн. зі сплати судового збору.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції вірно виходив з наявності порушення прав позивача.

Колегія суддів з цього приводу знаходить висновок суду законним та обгрунтованим.

Позивач має статус дитини війни.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-1V, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, в тому числі, які стосуються цього спору (ст.6,7 Закону), не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 12 ст.71 ЗУ від 19 грудня 2006 року № 489 V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію вказаної вище норми зупинено на 2007 рік із урахуванням ст. 111 цього Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення п. 12 ст.71 та ст. 111 Закону № 489 V визнані неконституційними.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону № 2195 IV в редакції викладеній у підпункті 2 п.41 розділу II Закону № 107 VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Названу зміну визнано неконституційною Рішенням Конституційного Суду №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

У 2009 році дія норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась.

Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконними актами, відповідач з 09.07.2007 року по 31.12.2009 р. (за виключенням періоду з 01.01.2008 по 22.05.2008 року) мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом обгрунтовано до уваги не взято, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.

Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

За таких обставин, правильними є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07. 2007 року по 31.12. 2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12. 2008 року, з 01.01. 2009 року по 31.12. 2009 року.

Однак, вирішуючи питання про розподіл судових витрат по немайновому по сулі спору, суд першої інстанції помилково стягнув з Управління на користь позивача витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 60 грн., а не у передбаченому Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1258 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 року № 825) розмірі для вимог немайнового характеру - 37 грн.

За таких обставин з відповідача на користь позивача потрібно стягнути 37 грн. на відшкодування вказаних судових витрат.

Крім того, суд не врахував, що відповідно до п.п."д""п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів ""Про державне мито", вимоги немайнового характеру позивачеві потрібно було оплачувати в розмірі 8 грн. 50 коп.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 197, п.2 ч.1 ст.198, ст.ст.201, 205, 207 КАС України, Законом України "Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення "Закону України "'Про судоустрій та статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області задовольнити частково.

Рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 07 червня 2010 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області на користь позивача ОСОБА_1 37 грн. на відшкодування судових витрат, понесених у суді першої інстанції.

Відшкодувати позивачу ОСОБА_1 за рахунок держави 8 грн. 50 коп. державного мита (судового збору) за розгляд справи у суді першої інстанції.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий :

Судді :