Справа №2-196/10 Суддя-доповідач - Таран

Категорія - 89

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Таран С.А.

суддів - Ведмедь Н.І. Рибалки В.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області

на рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 17 червня 2010 року у справі за позовом

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області про стягнення недоплаченої допомоги як дитині війни.

в с т а н о в и л а :

Рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 17 червня 2010 року позов задоволено частково.

Зобов'язано Управління здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Управління на користь позивачки витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень.

Компенсовано позивачу за рахунок держави 51 грн. зі сплати судового збору.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції вірно виходив з наявності порушення прав позивача.

Колегія суддів з цього приводу знаходить висновок суду законним та обгрунтованим.

Позивач має статус дитини війни.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.

У 2009 році дія норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась.

Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконними актами, відповідач у 2009 році мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом обгрунтовано до уваги не взято, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.

Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з

розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

За таких обставин, правильними є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня по 31 грудня 2009 року.

Однак, вирішуючи питання про розподіл судових витрат по немайновому по сулі спору, суд першої інстанції помилково стягнув з Управління на користь позивача витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 120 грн., а не у передбаченому Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1258 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 року № 825) розмірі для вимог немайнового характеру - 37 грн.

За таких обставин з відповідача на користь позивача потрібно стягнути 37 грн. на відшкодування вказаних судових витрат.

Крім того, суд не врахував, що відповідно до п.п."д""п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів ""Про державне мито", вимоги немайнового характеру позивачеві потрібно було оплачувати в розмірі 8 грн. 50 коп.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 197, п.2 ч.1 ст.198, ст.ст.201, 205, 207 КАС України, Законом України "Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення "Закону України "'Про судоустрій та статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області задовольнити частково.

Рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 17 червня 2010 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області на користь позивачки 37 грн. на відшкодування судових витрат, понесених у суді першої інстанції.

Відшкодувати позивачці за рахунок держави 8 грн. 50 коп. державного мита (судового збору) за розгляд справи у суді першої інстанції.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий :

Судді :