Справа №2-277/10 Суддя-доповідач - Таран

Категорія - 89

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Таран С А.,

суддів - Ведмедь Н.І., Рибалки В.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області (далі-Управління)

на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 31 травня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни,

встановила:

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 31 травня 2010 року позов задоволено частково: зобов’язано Управління здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з 01 січня 2009 р по 31 грудня 2009 р., з урахуванням проведених виплат.

Стягнуто з Управління на користь позивача судові витрати 171 грн.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вірно виходив з наявності порушення прав позивача.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Позивач має статус дитини війни.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.

У 2009 році дія норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась.

Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконним актами, відповідач у 2009 році мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом обґрунтовано до уваги не взято, оскільки з фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.

Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

За таких обставин, правильними є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня по 31 грудня 2009 року.

Суд помилково стягнув з Управління на користь позивача витрати на 1ТЗ розгляду справи в розмірі 120 грн., а не у передбаченому Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 року № 825) розмірі для вимог немайнового характеру - 37 грн.

За таких обставин з відповідача на користь позивача потрібно стягнути 37 грн. на відшкодування вказаних судових витрат.

При вирішенні питання про повернення судових витрат, суд не врахував, що відповідно до п.п.“д”п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів “Про державне мито”, вимоги немайнового характеру позивачеві потрібно було оплачувати в розмірі 8 грн. 50 коп. а оскільки відповідач звільнений від сплати державного мита, відповідно до п.34 ч. 1 ст.4 згаданого Декрету, то в силу ст.88 ЦПК України компенсувати ці судові витрати позивачеві слід за рахунок держави.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 197, п.2 ч.1 ст. 198, ст.ст.201, 205, 207 КАС України, Законом України “Про внесення змін до розділу XII “Прикінцеві положення ’’Закону Україні «Про судоустрій та статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами ” колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області задовольнити частково.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 31 травня 2010 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області на користь позивача 37 грн. на відшкодування судових витрат, понесених у суді першої інстанції

Відшкодувати позивачу за рахунок держави 8 грн. 50 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касацій порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді: