Апеляційний суд Чернігівської області
м. Чернігів, вул. Г.Полуботка, 2, 14000, (0462) 67-62-96
Справа № 11-1/2010 Головуючий у 1 інстанції: Скалозуб О.М.
Категорія : ст. 125 ч. 1 КК України Доповідач: Білобров В.Д.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних
справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого Білоброва В.Д.
суддів Баглая І.П., Миронцова В.М.
при секретарі Семко Т.Ф.
з участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
виправданої ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_1 в інтересах потерпілого ОСОБА_4 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22 червня 2009 року.
Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та мешканка АДРЕСА_1, українка, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2, розлучена, має на утриманні неповнолітнього сина, непрацююча, раніше не судима, виправдана за ст. 125 ч. 2 КК України.
В задоволенні позову законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_3 141 грн. 23 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 5 000 грн. в рахунок відшкодування витрат по оплаті праці адвоката - відмовлено.
Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 вересня 2007 року порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_3 за ст. 125 ч. 1 КК України. 4 червня 2009 року законним представником малолітнього потерпілого ОСОБА_5 змінено обвинувачення зі ст. 125 ч. 1 КК України на ст. 125 ч. 2 КК України за те, що 11 липня 2007 року, біля 21 год. 10 хв., біля будинку № 10, корпусу 2 по вул. 3-й мікрорайон м. Ніжина Чернігівської області умисно нанесла малолітньому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, тілесні ушкодження у вигляді подряпин обличчя, передньої грудної клітини, живота та правого ліктьового суглобу, які згідно акту судово-медичного обстеження № 279 від 19 липня 2008 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров’я.
Суд виправдав ОСОБА_3 за ст. 125 ч.2 КК України в зв’язку з недоведеністю її участі в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень малолітньому потерпілому ОСОБА_4
В апеляції адвокат ОСОБА_1 в інтересах малолітнього потерпілого ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати, постановити новий, в якому ОСОБА_3 визнати винною в скоєнні злочину, передбаченого ст. 125 ч.2 КК України та призначити їй покарання в межах санкції даної статті та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки суд не взяв до уваги показання свідків та висновок судово-медичної експертизи, які повністю підтверджують показання потерпілого щодо винуватості ОСОБА_3 в умисному спричиненні йому тілесних ушкоджень.
Під час повного судового слідства, заслухавши пояснення законного представника потерпілого ОСОБА_5, виправдану ОСОБА_3, свідків, доводи адвокатів ОСОБА_1, та ОСОБА_2, колегія суддів,
ВСТАНОВИ ЛА:
11 липня 2007 року, близько 21 год. 10 хв., біля будинку № 10, корпусу 2 по вул. 3-й мікрорайон м. Ніжина Чернігівської області ОСОБА_3, із-за конфлікту, що виник напередодні між її малолітнім племінником ОСОБА_6 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, навмисно подряпала останньому обличчя, передню поверхню грудної клітки, живота та правого ліктьового суглобу, заподіявши легкі тілесні ушкодження.
Виправдана ОСОБА_3 в суді 1 інстанції та в апеляційному суді показувала, що 09 липня 2007 року ОСОБА_4 зняв з її племінника ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, взуття та закинув в чагарники. Вона декілька разів ходила до батьків ОСОБА_4, але їх не було вдома, просила старшого сина ОСОБА_4 передати батькам щоб зустрілись з нею. 11 липня 2007 року ввечері, повертаючись додому, вона побачила біля під’їзду ОСОБА_4, який розмовляв з сусідом. Підійшовши, вона сказала ОСОБА_4, щоб він знімав свої сандалі і вона поверне їх йому, коли він принесе взуття ОСОБА_6. ОСОБА_4 сам зняв взуття, віддав їй та побіг додому. Вона особисто ОСОБА_4 не чіпала і в її присутності він не падав. Пізніше до неї додому прийшла мати ОСОБА_4, яка почала лаятись, а потім вчинила бійку, завдавши їй тілесних ушкоджень.
Законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_5 в суді першої інстанції та в апеляційному суді показувала, що 09 липня 2007 року, коли вони з чоловіком повернулись з дачі, старший син повідомив, що сусідський хлопчик з вини ОСОБА_4 загубив взуття, вони ходили шукати, але не знайшли. Вона сказала дітям, щоб передали хлопчику чи його матері, щоб мати того хлопчика передала їм другий шльопанець і вони куплять їм такі ж самі. Але до них ніхто не звернувся. 11 липня 2007 року ввечері її молодший син ОСОБА_7 попросив гроші, щоб купити в ларьку солодкої води. Вона дала йому гроші і син побіг. Через деякий час син повернувся без взуття, плакав, з розбитим ліктем і подряпаною щокою та розказав, що його зустріла тьотя зняла з нього сандалі, він хотів втекти, але вона почала його трясти, а коли відпустила, він впав на щебінь та розбив лікоть. Ця тьотя сказала йому, щоб прийшов з мамою. Вона пішла до цієї жінки, нею виявилась ОСОБА_3, але розмови не вийшло тому, що ОСОБА_3 разом зі своєю матір’ю ображали та побили її, завдавши тілесних ушкоджень. Пізніше вона виявила на тілі дитини ще подряпини на животі та на грудях. Дитина їй сказала, що тьотя його подряпала, коли трясла та утримувала, знімаючи сандалі. Ввечері сину було погано, тому вона викликала швидку допомогу. Наступного дня вона викликала працівників міліції, які проводили опитування її, дітей та інших людей, а ввечері знову викликала швидку, бо сину було погано. На цей час психологічний стан дитини незадовільний, вони лікуються у невропатолога через наслідки стресової ситуації і ОСОБА_4 навіть поставили на диспансерний облік.
З показань малолітнього потерпілого ОСОБА_4, які були прослухані під час відтворення технічного запису судового процесу в суді першої інстанції, вбачається, що він стояв розмовляв з дядьком, а ОСОБА_3 з кимсь проходила повз них, підійшла до нього, сказала знімати сандалі, а потім взяла однією рукою його за плечі і трясла, а іншою рукою знімала з нього сандалі. Він пручався, виривався і коли вона його відпустила, то він впав на щебінь та подряпав руку. Коли йому подряпали щічку він не знає, а живіт і груди подряпала, коли тримала його та трясла. Потім він пішов додому і все розповів матері.
Свідок ОСОБА_8 показала, що 11 липня 2007 року вона була в гостях у подруги, десь приблизно біля 21 години вийшла з будинку подруги та почула галас. Подивившись в той бік, побачила жінку, нею виявилась ОСОБА_3, яка утримувала дитину, а хлопчик пручався, викручувався, виривався та кричав „Пустіть мене". Жінка тримала дитину обома руками за одяг. Коли жінка відпустила хлопчика, він впав, потім піднявся і побіг.
Свідок ОСОБА_9, показання якої були прослухані під час відтворення технічного запису судового процесу в суді першої інстанції, показала, що ввечері 11 липня 2007 року вона бачила, як жінка нахилилась над дитиною і тримала її, а дитина кричала, вона подумала, що з’ясовують сімейні стосунки на вулиці, і припустила, що мати б’є дитину, але не бачила, щоб жінка била дитину.
Свідки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_11, племінники ОСОБА_3, показання яких також були прослухані під час відтворення технічного запису судового процесу в суді першої інстанції, підтвердили, що 11 липня 2007 року ввечері біля будинку ОСОБА_3 зняла з ОСОБА_4 сандалі, оскільки ОСОБА_4 перед цим закинув у чагарники взуття ОСОБА_10, і сказала, щоб той прийшов з матір’ю і принесли взуття ОСОБА_10. ОСОБА_3 ОСОБА_4 не торкалась, ОСОБА_4 сам знімав взуття на вимогу ОСОБА_3
Свідок ОСОБА_12, показання якої були прослухані під час відтворення, технічного запису судового процесу в суді першої інстанції, показала, що ввечері, десь у липні, вона з балкона, коли знімала пелюшки, бачила біля під’їзду п’яного сусіда з 5 поверху і біля нього стояла дитина. До них підійшла ОСОБА_3, потім хлопчик підняв одну ногу, потім другу, а Віка зняла взуття. Про що вони говорили їй не було чутно. ОСОБА_3 з племінниками пішла в під’їзд, а дитина побігла від будинку.
Свідок ОСОБА_13, показання якого були прослухані під час відтворення технічного запису судового процесу в суді першої інстандії, підтвердив, що 11 липня 2007 року ввечері з відстані приблизно 15 метрів бачив, як жінка тримала дитину, а хлопчик кричав та пручався, потім дитина впала, піднялась і побігла. В цій дитині він впізнав сусідського хлопчика ОСОБА_4.
Згідно висновку судово-медичного експерта, у малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, мали місце ушкодження у вигляді саден обличчя, передньої поверхні грудної клітки і живота, правого ліктьового суглобу, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, давність їх утворення може відповідати строку 11 липня 2007 року. Ушкодження у вигляді саден обличчя, грудної клітки та живота завдані дією тупого предмету з обмеженою поверхнею, можливо від нігтів. Ушкодження у вигляді садна ліктьового суглобу імовірніше за все виникло при падінні на твердий грунт (а.с.57).
Виправдовуючи ОСОБА_3, суд першої інстанції не надав належної оцінки показанням у судовому засіданні законного представника - ОСОБА_5, неповнолітнього свідка ОСОБА_14, які пояснили, що зі слів ОСОБА_4 їм стало відомо, що ОСОБА_3 забрала в нього взуття та нанесла тілесні ушкодження. З показань свідка ОСОБА_8 видно, що вона бачила, як ОСОБА_3 утримувала дитину, яка вирвалась від неї.
Свідок ОСОБА_15 показав, що 12 липня 2007 року він у складі бригади швидкої допомоги був викликаний до малолітнього ОСОБА_4 Хлопець жалівся на головний біль і нудоту. Аналогічні показання свідка ОСОБА_16
Також поза увагою суду залишилися дані, що містяться у висновку судово - медичної експертизи, зокрема про наявність у потерпілого тілесних ушкоджень у виді саден обличчя, передньої поверхні грудної клітки і живота, давність виникнення яких може відповідати 11 липня 2007 року і вони могли утворитися від дії нігтів.
Згідно висновку комісійної судово - медичної експертизи у ОСОБА_4 мали місце тілесні ушкодження у вигляді саден обличчя, передньої поверхні грудної клітки і живота, правого ліктьового суглобу, котрі виникли від дії тупих предметів, могли утворитись 11.07.2007 року і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень ( т. 2 а. с. 93 - 96 ).
Допитаний в судовому засіданні апеляційного суду експерт ОСОБА_17 підтвердив, що потерпілому ОСОБА_4 були завдані легкі тілесні ушкодження.
Таким чином, висновок суду про недоведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні зазначених у скарзі законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_5 діянь, не відповідає фактичним обставинам справи.
Зважаючи на локалізацію тілесних ушкоджень, їх кількість у малолітнього потерпілого ОСОБА_4, обставини справи, колегія суддів вважає доведеним, що ОСОБА_3 навмисно заподіяла ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження. Її дії слід кваліфікувати, як злочин, передбачений ст. 125 ч. 1 КК України.
Обираючи вид покарання ОСОБА_3, колегія суддів приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винної, ставлення до вчиненого, позитивні характеристики, першу судимість і вважає обрати покарання у виді громадських робіт.
Зважаючи, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України віднесений до категорії злочинів невеликої тяжкості, а санкція статті передбачає покарання менш суворе ніж обмеження волі, на підставі ст. 49 ч. 1 п. 1 КК України засуджена підлягає звільненню від покарання у зв’язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі. Колегія суддів вважає стягнути із засудженої ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 141 грн. 23 коп. понесених витрат на лікування малолітнього потерпілого, що підтверджується відповідними чеками.
Позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню. З урахуванням характеру злочину, обставин його вчинення, ступеня моральних та фізичних страждань потерпілого, необхідно стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 2 000 грн. моральної шкоди, відмовивши в іншій частині за необґрунтованістю.
Витрати, понесені законним представником малолітнього потерпілого по оплаті допомоги адвоката, також належить відшкодувати за рахунок засудженої в сумі 6 000 грн., що підтверджується відповідними квитанціями до прибуткових касових ордерів, про понесені витрати.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 378, 379 КПК України, колегія суддів
ПРИСУДИЛА:
Апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах малолітнього потерпілого ОСОБА_4 задовольнити.
Виправдувальний вирок Ніжинського міськрайонного суду, Чернігівської області від 22 червня 2009 року відносно ОСОБА_3 скасувати.
ОСОБА_3 визнати винною та засудити за ст. 125 ч. 1 КК України до покарання у виді 150 годин громадських робіт .
На підставі ст. 49 ч. 1 п.1 КК України звільнити її від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності.
Стягнути із засудженої ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 141 грн. 23 коп. матеріальної шкоди.
Стягнути із засудженої ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 2 000 грн. моральної шкоди, відмовивши в іншій частині за не обґрунтованістю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 6 000 грн. витрат, понесених на оплату праці адвоката.
На вирок суду можуть бути подані касаційні скарги до Верховного Суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Судді:
ОСОБА_18 ОСОБА_19 ОСОБА_20