Справа № 2-925/2006 p. № 2-39/2007 p.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2007 року                           Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Пономаренко В.Г.,

при секретарі - Мартинюк Є.Я., розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, про розірвання шлюбу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в шлюбі з відповідачкою перебуває з листопада 2001 року. Від спільного проживання вони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з відповідачкою. З 27.06.2003 року він перебуває під вартою у СІЗО м. Кіровограда. На протязі трьох років ніяких зв'язків з ним відповідачка не підтримує, він сам не вбачає будь-яких можливостей зберігати їх сімейні стосунки і вважає, що шлюб між ними належить розірвати. Свого батьківства щодо сина ОСОБА_3 він не оспорює, спільно нажитого в шлюбі майна не існує. Посилаючись на вказане, просив позов задовольнити і розгляд справи провести без його участі.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала, про що надала суду письмову заяву у якій підтвердила факт припинення подружніх взаємовідносин з позивачем, і відсутність будь-яких підстав і намірів з її сторони зберігати шлюб, просила розглянути справу у її відсутності.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ч.4 ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріалами справи встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 21.11.2001 року. Від спільного проживання мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з відповідачкою. Вироком суду позивач засуджений на 9 років позбавлення волі, перебуває під вартою з 27.06.2003 року і з 21.07.2005 року утримується в Кіровоградському слідчому ізоляторі. З червня 2003 року будь-яких зв'язків сторони між собою не підтримують, шлюбні стосунки між ними припинено і поновлювати вони їх не мають намірів. Спору з приводу місця проживання неповнолітнього сина, його утримання та спільно нажитого майна між сторонами не існує.

Відповідно до п.1 ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явленим одним із подружжя.

Згідно з п.2 ст. 112 цього Кодексу суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Таким чином,  визнання відповідачем  пред'явленого  позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Витрати на сплату державного мита при реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС суд покладає на позивача, який є ініціатором розірвання шлюбу.

Керуючись ст.ст. 110, 112 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 130, 174 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов      ОСОБА_1 задовольнити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2(дошлюбне прізвище ОСОБА_4), зареєстрований 21 листопада 2001 року у Миколаївській сільській раді, Кіровоградського району, Кіровоградської області,   актовий запис за НОМЕР_1, - розірвати.

При реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС стягнути з ОСОБА_1 на користь держави державне мито в розмірі 0,51 грн., ОСОБА_2 від витрат у справі звільнити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний с трок з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.