Апеляційний суд Рівненської області
У Х В А Л А
Іменем України
26 травня 2009 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:
головуючого - Полюховича О.І.
суддів - Збитковської Т.І., Сачука В.І.
з участю: прокурора - Ютовець Н.І.
захисника- адвоката - ОСОБА_1
потерпілого - ОСОБА_2
засудженого - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями захисника-адвоката ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2 на вирок Гощанського районного суду Рівненської області від 13 березня 2009 року, -
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, українець, з базовою середньою освітою, одружений, працюючий оператором газових котлів Гощанської ЦРЛ, в силу ст. 89 КК України не судимий,
- засуджений за ч.2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. За ч.1 ст. 135 КК України ОСОБА_3 виправдано. Судом вирішено питання щодо речових доказів по справі.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 6 000 (шість тисяч) грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 40 000 (сорок тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним і засуджений за те, що він 12 жовтня 2007 року приблизно о 20год, керуючи технічно несправним автомобілем „NISSAN-SERENA”, д.н.з. НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_4, рухаючись зі швидкістю 60-65 км/год, на автодорозі Гоща-Острог при в'їзді в с. Симонів Гощанського району , в порушення вимог п. п. 1.5, 10.1, 11.2, 12.2 і 12.3 Правил дорожнього руху України, здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_5, який рухався в попутному напрямку по узбіччю дороги. ОСОБА_5 отримав небезпечні для життя тілесні ушкодження, внаслідок яких настала його смерть.
На вирок суду подана апеляція захисника-адвоката ОСОБА_1 в якій, не оспорюючи висновки суду про доведеність винуватості засудженого та правильність кваліфікації дій ОСОБА_3, просить зазначене судове рішення змінити, застосувати до ОСОБА_3 ст.75 КК України і звільнити від відбування покарання з випробуванням, вважаючи, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про необхідність відбуття призначеного покарання реально, оскільки при цьому не враховані всі дані про особу засудженого та обставини справи.
Справа№11-196\09 головуюча в 1-й інстанції- Рудик Л.М.
Категорія: ч.2 ст. 286, КК України доповідач - Полюхович О.І.
Потерпілий ОСОБА_2 в поданій апеляції просить вирок скасувати, постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст.135 КК України, остаточне покарання призначити у вигляді позбавлення волі строком на вісім років, в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути 100 000 грн. В обгрунтування апеляції потерпілий зазначив, що місцевий суд безпідставно виправдав засудженого за ст.135 КК України, належним чином не врахував усі обставини справи.
Заслухавши суддю-доповідача, міркування потерпілого про скасування вироку та постановлення нового, пояснення засудженого та захисника-адвоката про застосування ст.75 КК України, думку прокурора про залишення апеляцій без задоволення,перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та правильність кваліфікації його дій грунтуються на досліджених у судовому засіданні та детально наведених у вироку доказах в їх сукупності та взаємозв'язку, і такі висновки суду не оспорюються у поданих апеляціях.
Що стосується доводів захисника-адвоката про необхідність застосування до ОСОБА_3 ст.75 КК України, то вони, на думку колегії суддів, позбавлені підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд при вирішенні цього питання, відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, дані про особу винного, поведінку засудженого після злочину і дійшов правильного висновку про необхідність призначення покарання у вигляді позбавлення волі. Тому підстав для зміни вироку із застосування ст.75 КК України, про що йдеться у апеляції захисника-адвоката, немає
З а роз'ясненнями, що містяться в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати, як наслідки, що настали, характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до цього осіб (водіїв, пішоходів тощо), так і обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
При призначенні покарання ОСОБА_3 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного (характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, одружений, дружина вагітна, частково відшкодував завдані збитки), обставини справи, і призначив йому покарання, , відповідно до вимог ч.2 ст. 286 КК України - позбавлення волі.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 не встановлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що покарання призначене судом першої інстанції є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових злочинів , а тому доводи потерпілого про незаконність вироку суду в частині призначеного покарання - безпідставні.
За ч.1 ст.135 КК України передбачено відповідальність за завідоме залишення без допомоги особи, що перебувала у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малоліцтво, старість, хворобу, або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, що залишав без допомоги , зобовязаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі , коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.
У відповідності з висновком комісійної судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_5 настала від важкої поєднаної травми у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток основи черепа , внутрішньочерепниими крововиливами, травми хребта з переломом його в шийному та грудному відділі, травми грудної клітки з розривом серця і множинними переломами ребер, а також травми живота і тазу з розривом печінки та переломами кісток тазу. Поєднання у ОСОБА_5 кількох важких травм (черепно-мозкової, травми хребта, грудної клітки, живота і тазу) свідчить про те, що смерть настала протягом дуже короткого проміжку часу (практично миттєво) і він не міг вижити навіть при наданні своєчасної кваліфікованої медичної допомоги (т.1 а.с.117-120).
ОСОБА_3 як в ході досудового слідства (т.2 а.с.75, 95), так і під час судового розгляду справи вказував, що після наїзду на потерпілого, зупинив транспортний засіб, оглянув ОСОБА_5 і встановив, що останній був мервий, оскільки не було серцебиття, пульсу, потерпілий не подавав жодних ознак життя.
Правомірним , на думку колегії суддів, є висновок суду першої інстанції щодо виправдування ОСОБА_3 за ч.1 ст.135 КК України.
Відповідно до роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (з послідуючими змінами) „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)" розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань і немайнових втрат, із врахуванням стану здоров'я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Потерпілий ОСОБА_2 під час апеляційного розгляду вказав, що отримав від засудженого в рахунок відшкодування моральної шкоди 13 000 грн, місцевий суд стягнув іще 40 000 грн. ОСОБА_2 просить суд стягнути 100 000 грн. Колегія суддів вважає, що цивільний позов в справі вирішено відповідно до положень цивільного законодавства та кримінально-процесуального закону, відповідає засадам розумності та справедливості.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Вирок Гощанського районного суду від 13 березня 2009 року відносно ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляції потерпілого ОСОБА_2 та захисника-адвоката ОСОБА_1 - без задоволення.
Головуючий: ____________________
Судді : _________________ ____________________