Справа №11-607/10 Головуючий у суді у 1 інстанції -
Номер провадження - Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Категорія -
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року грудня 09 дня колегія суддів Апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого Безверхого О.М.
суддів Пархоменко О.М., Гончарова М.В.
з участю прокурора Кравцової Л.М.
адвоката ОСОБА_2
захисника засудженого ОСОБА_3
засудженого ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Суми кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_2 на вирок Зарічного районного суду міста Суми від 29 вересня 2010 року яким, -
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий: 20.10.2009 року за ст.122 ч.1 КК України до 240 годин громадських робіт;
засуджений:
- за ст. 185 ч.1 КК України до арешту строком на 6 місяців;
- за ст. ст.ст. 15 ч.2, 186 ч.2 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки;
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4 судові витрати, пов’язані з проведенням експертизи, у сумі 384 грн. 72 коп.
Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
ВСТАНОВИЛА:
Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним і засуджений за скоєння таких злочинів.
24 травня 2010 року близько 15 години ОСОБА_4, знаходячись у кабінеті лікаря-стоматолога у м. Суми вул. Харківська, 22-1 таємно викрав мобільний телефон «Нокіа 6111», який належить ОСОБА_5, вартістю 350 грн., із СІМ-картою вартістю 10 грн., на рахунку якої знаходились гроші в сумі 16 грн. та мобільний телефон «ОСОБА_6 W-810i», який належать ОСОБА_7, вартістю 600 грн., із СІМ-картою вартістю 10 грн., на рахунку якої знаходились гроші в сумі 30 грн.
27 травня 2010 року близько 01.30 годин ОСОБА_4, перебуваючи неподалік будинку № 9 по вул. Харківській м Суми скоїв закінчений замах на відкрите викрадення мобільного телефону «Нокіа 1209» вартістю 253 грн.76 коп. із СІМ-картою вартістю 10 грн. на рахунку якої були гроші в сумі 1 грн та золотого перстня вартістю 2376 грн.,у раніше незнайомого йому ОСОБА_8, де і був затриманий працівниками міліції.
У поданій апеляції адвокат ОСОБА_2, захисник засудженого ОСОБА_4, просить вирок суду змінити, епізод стосовно заволодіння ОСОБА_4 мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_9 перекваліфікувати на ст.185 ч.2 КК України , а епізод стосовно замаху на заволодіння перснем потерпілого ОСОБА_8, виключити із обвинувачення і закрити в цій частині кримінальну справу, обравши міру покарання ОСОБА_4 із застосуванням ст.75 КК України. Свої вимоги мотивує тим, що судом невірно кваліфіковано дії засудженого як відкрите заволодіння майном потерпілого ОСОБА_8, оскільки ОСОБА_4 усвідомлював , що діяв таємно від оточуючих та потерпілого, судом не дано належної оцінки встановленим обставинам справи щодо заволодіння золотим перснем ОСОБА_4 Крім того, вважає, що міра покарання засудженому обрана надто сувора, без врахування пом’якшуючих обставин.
Заслухавши доповідь судді, адвоката ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_10, які підтримали доводи апеляції, висновок прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченому ст. 185 ч.1 КК України за обставин, зазначених у вироку, в апеляції не оспорюється .
Що стосується доведеності вини ОСОБА_4 у навмисному вчиненні закінченого замаху на грабіж майна ОСОБА_8, кваліфікуючою ознакою якого є повторність, то незважаючи на невизнання вини ОСОБА_4, його вина підтверджується дослідженими судом доказами, аналіз яких дано у вироку суду першої інстанції, зокрема, показами потерпілого ОСОБА_8, який пояснив, що 27 травня 2010 року він знаходився неподалік будинку № 9 по вул. Харківській м. Суми, коли до нього ззаду підійшов ОСОБА_4, представився працівником міліції та почав нишпорити по його кишенях. Коли ОСОБА_8 обернувся до ОСОБА_4, то побачив, що той тримає у руках його мобільний телефон . Після цього ОСОБА_4 схопив ОСОБА_8 за руку та зняв у нього з пальця золотий перстень. В цей час підійшли працівники міліції та затримали засудженого.
Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12, працівники міліції, суду пояснили, що 27 травня 2010 року вони поблизу будинку № 9 по вул. Харківській м. Суми побачили, що мимо магазину «Шара» пройшов ОСОБА_8, якого наздогнав ОСОБА_4 та почав перевіряти кишені потерпілого, при цьому витягнув у нього з кишені мобільний телефон . Потім ОСОБА_4 взяв ОСОБА_8 за руку та завів за приміщення будинку № 9-1 по вул. Харківській м. Суми, де, як стало відомо пізніше, стягнув у останнього перстень, який потім, побачивши, що вони, свідки. наближаються до них , відразу поклав у руку потерпілого.
Окрім цього вина ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченому ст.ст. 15 ч.2, 186 ч.2 КК України підтверджується показами свідка ОСОБА_13, які проаналізовані судом та наведені у вироку, протоколами очних ставок між засудженим та потерпілим, свідками, які вказали на ОСОБА_4 як на особу, яка намагалася відкрито заволодіти майном ОСОБА_8, проте злочин не довела до кінця з причин, що не залежали від його волі, актом виявлення та вилучення у ОСОБА_4 майна потерпілого, висновками товарознавчої експертизи щодо вартості викраденого майна.
Дії ОСОБА_4 за ст.ст.15 ч.2,186 ч.2 КК України кваліфіковані правильно, оскільки він умисно вчинив закінчений замах на відкрите, з корисливою метою, повторне викрадення майна ОСОБА_8, тобто скоїв закінчений замах на грабіж чужого майна, кваліфікуючою ознакою якого є повторність.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з’ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, допитані всі особи, показання яких мають істотне значення для справи, тому доводи апеляції про однобічність та неповноту досудового та судового слідства, а також про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставними.
Призначене покарання ОСОБА_4 відповідає положенням ст. 65 КК України.
При його обранні суд урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного та обставини, що впливають на призначення покарання і призначив покарання у мінімальних межах, передбачених санкцією статті за тяжкий злочин. Підстав для подальшого пом’якшення призначеного покарання, як про це поставлено в апеляції адвоката, не має.
Порушень чинного законодавства, які б істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі не вбачається.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Вирок Зарічного районного суду міста Суми від 29 вересня 2010 року відносно ОСОБА_4 залишити без зміни, а апеляцію адвоката ОСОБА_2 – без задоволення.
СУДДІ
ОСОБА_14 ОСОБА_1 ОСОБА_15