Справа №1-902/11 24.04.2013 17.01.2013 17.01.2013

Справа № 11/784/83//13 Головуючий суду 1 інстанції

Категорія: ст. 286 ч.1 КК ОСОБА_1

України Доповідач апеляційного суду

ОСОБА_2

У Х В А Л А

17 січня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючої Погорєлової Г.М.

суддів Гребенюк В.І., Маркової Т.О.

за участю прокурора Шалюти С.М.

виправданого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінальної справи за апеляцією старшого помічника прокурора м. Миколаєва ОСОБА_5, яка брала участь у розгляді справи судом 1 інстанції, на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 жовтня 2012 р., яким засуджено

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, фізичної особи -підприємця, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

виправдано за ст. 286 ч. 1 КК України за відсутністю в його діянні складу злочину.

Цивільні позови прокурора та ОСОБА_6 залишені без розгляду.

Також вирішено питання щодо речового доказу у справі.

ОСОБА_7 пред’явлено обвинувачення в тому, що 17.09.2011 р., приблизно о 19 год. 30 хв., керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, він рухався у темний час доби в м. Миколаєві по сухій асфальтований проїзній частині автодороги пр. ОСОБА_8 з боку вул. Тернівське розгалуження в напрямку вул. ОСОБА_2 з допустимою у населеному пункті швидкістю руху.

Здійснюючи рух вказаним напрямком, наближаючись до пішохідного переходу, розташованого в районі буд. № 87 по пр. Героїв Сталінграду, він порушив вимоги п.п. 2.3 «б», 12.3 Правил дорожнього руху України, тобто не контролював рух керованого ним транспортного засобу, хоча зобов’язаний був його постійно контролювати та мав таку можливість, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася, не впевнився, що на проїзній частині відсутні пішоходи, для яких може бути створено перешкоду чи небезпеку, хоча зобов’язаний був це зробити і мав таку можливість, виїхавши за межі пішохідного переходу, здійснив наїзд на ОСОБА_9

Внаслідок цього йому завдані тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров’я, у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, забиття м’яких тканин голови, компресійного закритого перелому тіла 9-го грудного хребця без зміщення.

Дії ОСОБА_3 органами досудового слідства кваліфіковані за ст. 286 ч.1 КК України.

Виправдовуючи ОСОБА_3 за відсутністю в його діянні складу зазначеного злочину, суд дійшов висновку про відсутність його вини у дорожньо-транспортній пригоді.

Навівши у вироку досліджені в судовому засіданні докази, суд вказав про достовірність показань ОСОБА_3, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 стосовно зіткнення потерпілого ОСОБА_9 з транспортним засобом після його зупинки внаслідок відновлення потерпілим руху бігом.

Суд також вказав, що наведеними доказами не спростовано, а показаннями свідка ОСОБА_10 підтверджуються показання ОСОБА_3 про те, що, дійшовши повільно до суцільній лінії розмітки та зупинившись, потерпілий раптово відновив рух і побіг перетинати смугу руху автомобіля під керуванням ОСОБА_3

За такого, моментом виникнення небезпеки, яка згідно з п.12.3 Правил дорожнього руху України, зобов’язувала ОСОБА_3 негайно вжити заходів щодо зупинки чи безпечного об’їзду перешкоди у вигляді потерпілого, суд вважає момент, коли потерпілий після зупинки перед роздільною смугу для руху відновив рух в напрямку перетину смуги для руху транспортного засобу, якою рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_3

Суд послався на вимоги п.п.4.14 «а»; 4.14 «б» Правил дорожнього руху України, які забороняють пішоходам виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, а також раптово виходити, вибігати на проїзну частину.

З огляду на це, а також на вимоги п.п. 1.3; 1.4 Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_3 мав розраховувати на те, що потерпілий додержуватиметься заборон, передбачених п.п. 4.14 «а»; 4.14 «б» цих Правил, а тому є очевидним, що дії потерпілого, а саме відновлення руху після зупинки перед суцільною лінією дорожньої розмітки, до того ж бігом, при переході дороги поза пішохідним переходом, були для ОСОБА_3 такими, що він їх не передбачав, та, виходячи зі змісту вимог п.п. 1.3; 1.4, 14.4 «а», 14.4 «б» Правил дорожнього руху України, не був зобов’язаний їх передбачати.

Суд вказав на ненадання стороною обвинувачення доказів на підтвердження того, що з моменту, коли потерпілий відновив рух і побіг перетинати смугу дорожнього руху, якою рухався транспортний засіб перед керуванням ОСОБА_3, ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути зіткнення транспортного засобу та пішохода.

Суд не прийняв до уваги висновки судової автотехнічної експертизи у зв’язку з тим, що при її проведенні моментом виникнення небезпеки руху неправильно визначений початок виходу пішоходів на проїзну частину.

В апеляції старший прокурор прокуратури м. Миколаєва ОСОБА_5, яка брала участь у розгляді справи судом 1 інстанції, просить вирок суду 1 інстанції скасувати. Постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчинені злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням протягом 1 року, з покладенням обов’язків, передбачених п.п.2, 3 ч.1 ст. 76 КК України. Також просить про задоволення цивільного позову прокурора у сумі 1767 грн. 60 коп. та про стягнення судових витрат у сумі 1829 грн. 10 коп.

Апелянт посилається, що суд не оцінив належним чином сукупність доказів у справі та дійшов необґрунтованого висновку про відсутність складу злочину в діянні ОСОБА_3

Як на докази вини ОСОБА_3 апелянт посилається на висновки технічної експертизи стосовно технічного стану транспортного засобу, у якого знаходилися у працездатному стані гальмівна система, рульове управління та ходова частина.

Наводить висновки автотехнічної експертизи, згідно з якими за зазначених дорожніх умов водію транспортного засобу ОСОБА_3 слід було керуватися у своїх діях вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України, якими передбачена необхідність вжиття заходів по запобіганню дорожньо-транспортній пригоді з моменту настання для водія небезпеки для подальшого руху. Посилається, що висновками цієї експертизи визначений момент настання небезпеки руху для водія ОСОБА_3 – момент виходу пішохода ОСОБА_6 на проїзну частину пр. ОСОБА_8.

Вважає, що суд самостійно (не будучи експертом в області автотехніки) дійшов хибного висновку про виникнення небезпеки руху для водія з іншого моменту – з моменту перетину пішоходом суцільної смуги.

Зазначає, що в показаннях свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11, наведених у вироку, немає відомостей про те, що потерпілий зупинявся та відновив рух. Стверджує, що своїм рухом потерпілий не давав приводу ОСОБА_3 зробити висновок про намір зупинитися.

Апелянт вважає невірними висновки суду про те, що потерпілий, дійшовши до суцільної лінії дорожньої розмітки та зупинившись, раптово відновив рух і побіг перетинати смугу руху автомобіля.

З посиланням на Методичні рекомендації по провадженню автотехнічних експертиз (Москва,1971 р.) апелянт зазначає, що водію не слід розраховувати на те, що в останній момент пішохід змінить характер свого руху та незалежно від того, продовжує він іти чи бігти, слід негайно застосувати гальмування.

За змістом апеляції вважає, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи.

В запереченнях на апеляцію виправданий ОСОБА_3 просить залишити вирок без зміни. Зазначає, що згідно з показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (очевидців дорожньо-транспортної пригоди), протоколом огляду місця ДТП та транспортного засобу контактування пішохода з автомобілем відбулося на проїзній частині поза пішохідним переходом. Стверджує, що відсутність гальмового шляху свідчить про невелику швидкість руху автомобіля і його миттєву зупинку, а також про контактування пішоходу з автомобілем, який зупинився. Вказує, що деформація верхньої частини лівого переднього крила автомобіля овальної форми з тріщинами вітрового скла у лівому нижньому куту свідчать про місце контактування пішохода з цими частинами автомобіля, який зупинився. Інших пошкоджень на кузові автомобіля не зафіксовано.

Заперечує на твердження апелянта стосовно наїзду автомобіля на пішохода через відсутність у нього ушкоджень, які б могли про це свідчити. Посилається на висновки судово-медичної експертизи та показання в судовому засіданні експерта ОСОБА_12, які не виключають утворення тілесних ушкоджень у потерпілого в області голови при ударі головою в транспортний засіб під час бігу у напівзігнутому положенні, з наступним падінням на спину.

Наводить, що пішоходом порушені вимоги ст.14 ч. 4, 17 ч. 2 Закону України «Про дорожній рух», а також п.п. 1.3; 1.5; 4.14 «а», «б» Правил дорожнього руху.

Вважає, що досудове слідство проведено упереджено, а апеляція прокурора є необґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді, думку учасників процесу стосовно необхідності проведення за ініціативою суду в апеляційній інстанції судового слідства в повному обсязі, колегія суддів приходить до наступного.

У зв’язку з наведеними вище доводами апелянта, зокрема про іншу оцінку доказів у справі, виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, є необхідним проведення в апеляційній інстанції при розгляді даної кримінальної справи судового слідства у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 360 ч.3, 365, 366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

По даній кримінальній справі визнати необхідним проведення в апеляційній інстанції судового слідства у повному обсязі стосовно обвинувачення ОСОБА_3 за ст. 286 ч.1 КК України.

В судовому засіданні необхідно допитати виправданого ОСОБА_3 за інкримінованим йому обвинуваченням, потерпілого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, експерта-автотехніка ОСОБА_13, судово-медичного експерта ОСОБА_14, дослідити письмові докази, на які є посилання в обвинувальному висновку та дані про особу виправданого ОСОБА_3 і стосовно заявлених у справі цивільних позовів.

У зв’язку з призначенням судового слідства розгляд справи перенести на 21.01.2013 р. на 10 год. та викликати для допиту в судовому засіданні на зазначений час потерплого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11

Експерта-автотехника ОСОБА_13 та судово-медичного експерта ОСОБА_12 викликати для допиту в судове засідання на 21.01.2013 р., на 13 год.

Головуюча:

Судді: