Справа № 784/829/13 20.03.2013 25.02.2013 20.03.2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/784/996/13 Головуючий у суді 1 інстанції ОСОБА_1

Категорія 23 Суддя-доповідач апеляційного суду ОСОБА_2

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Леванчука О.М.,

суддів: Буренкової К.О., Кушнірової Т.Б.

при секретарі судового засідання Белеверя В.А.

за участю:

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Нива Березнегувате” на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 31 січня 2013 року за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю “Нива Березнегувате” Березнегуватського району Миколаївської області та приватного сільськогосподарського підприємства “Аграрник” Березнегуватського району Миколаївської області про визнання недійсним договору оренди землі, -

В С Т А Н О В И Л А:

26 червня 2012 року ОСОБА_4 пред’явила до товариства з обмеженою відповідальністю “Нива Березнегувате” Березнегуватського району Миколаївської області (далі – ТОВ “Нива Березнегувате”) та приватного сільськогосподарського підприємства “Аграрник” Березнегуватського району Миколаївської області (далі – ПСП “Аграрник”) зазначений позов, який обґрунтовувала наступним.

На підставі державного акту на право приватної власності на землю від 26 березня 2001 року за № IV-МК № 007100 вона є власником земельної ділянки загальною площею 9,85 га., яка розташована на території Скобелівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

В квітні 2012 року вона дізналась, що її земельна ділянка перебуває з невідомих їй підстав в оренді у ПСП “Аграрник”. При з’ясуванні вказаної обставини їй стало відомо, про те, що її син ОСОБА_5 без її згоди та відома 07 вересня 2010 року уклав від її імені договір з ТОВ “Нива Березнегувате” про оренду землі строком на 10 років. Укладаючи договір оренди землі її син не знав на який термін укладається договір, примірник договору ним було отримано лише в квітні 2012 року.

Ознайомившись зі змістом договору оренди землі, актом прийому-передачі землі нею було встановлено, що в договорі оренди зазначено її ім’я, як орендодавця, але згоди та її волі про передачу відповідачам належної їй на праві приватної власності землі не було і підписи на договорі оренди та акту прийому-передачі землі їй не належать.

Посилаючись на те, що договір оренди землі за №5/13 від 07 вересня 2010 року, який зареєстрований у Державному реєстрі земель 28 грудня 2010 року за № 041049101854 укладений з порушенням вимог ст. 203 ЦК України та ст.ст. 13-20 Закону України “Про оренду землі” (далі – Закон), а тому є всі підстави відповідно до вимог ст. 215 ЦК України для визнання його недійсним, просила визнати договір оренди землі недійсним.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 31 січня 2013 року позовні вимоги до ТОВ “Нива Березнегувате” про визнання недійсним договору оренди землі задоволено, визнано недійсним договір оренди землі укладений між ОСОБА_4 та ТОВ “Нива Березнегувате”. В задоволені позовних вимог до ПСП “Аграрник” відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

ТОВ “Нива Березнегувате” подало на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову повністю за безпідставністю.

Скаргу обґрунтовує тим, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, неналежним чином з’ясовані обставини справи, а обставини, які можуть бути встановлені лише за допомогою експертизи встановлені з порушенням її вимог, що є підставами для його скасування та ухваленням нового рішення.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та з'ясувавши обставини справи і перевірку їх доказами, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги до ТОВ “Нива Березнегувате” суд виходив з того, що під час укладання договору оренди землі, текст договору було підписано від імені орендодавця сторонньою людиною, яка не мала належних повноважень на вчинення такої дії, а тому, сторони правочину не досягли усіх належних умов договору оренди землі, що є підставою для визнання спірного договору недійсним.

Вирішуючи спори даної категорії, суди повинні беззастережно дотримувався вимог цивільно-процесуального закону, зокрема ст.ст. 59, 60, 213 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року “Про судове рішення у цивільній справі”.

Згідно них, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд оцінює докази відповідно до вимог ст.ст. 58, 59, 212 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішення, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

При цьому, згідно із ст. 60 ЦПК України, обов’язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявність яких полягає позивач – є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач – для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено у повній відповідності з виписаним.

Згідно ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі Пленум), зокрема п.8 визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Законодавчо визначено (ст. 206 ЦК України), що правочини які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (до яких відноситься і договір оренди земельної ділянки) не можуть вчинятися усно.

На підставі ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Із змісту зазначених норм випливає, що сторона при укладанні такого виду цивільно-правових договорів своє власне волевиявлення, яке б відповідало її внутрішній волі, повинна посвідчити особистим підписом або через представництво за довіреністю (ст. 244 ЦК України) такий підпис може вчинити інша особа.

Відповідно до ст. 245 ЦК форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Зазначених вимог при укладанні договору оренди спірної земельної ділянки дотримано не було.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-МК № 007100 від 26 березня 2001 року, є власником земельної ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва площею 9.85 га., що розташована на території Скобелівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, а, відповідно, тільки вона має право володіти, користуватися та розпоряджатися нею на свій розсуд. Усі інші особи, мають право володіти та користуватися її земельною ділянкою тільки за її згоди на це. (а.с. 5)

07 вересня 2010 року між ОСОБА_4 та ТОВ “Нива Березнегувате” був укладений договір оренди землі за № 5/13 строком на 10 років, який зареєстрований у Державному реєстрі земель 28 грудня 2010 року за № 041049101854 (а.с. 6-7).

Відповідно до експертного висновку № 3095 судово-почеркознавчої експертизи від 31 жовтня 2012 року підпис від імені ОСОБА_4 у графі “Орендодавець” договору оренди землі № 5/13 від 07 вересня 2010 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ “Нива Березнегувате”, виконаний не самою ОСОБА_4, а іншою особою. (а.с. 68-69).

В матеріалах справи відсутнє належно оформлене представництво за довіреністю на вчинення підпису іншою особою від імені ОСОБА_4

Таким чином, оскільки позивач як орендодавець не підписувала спірний договір оренди, належно оформленої згоди та повноважень на його укладення й підписання іншій особі не надавала, є всі підстави вважати доведеною відсутність у неї волевиявлення на укладення цього договору.

За таких обставин достатніх юридично обґрунтованих правових підстав для визнання вказаного правочину правомірним не вбачається, спірний договір, виходячи з положень передбачених ч.1 ст. 215 ЦК України є недійсним у зв'язку з недодержанням в момент вчинення правочину стороною вимоги, встановленої ч.3 ст. 203 цього Кодексу.

При апеляційному розгляді справи представник відповідача не заявляв клопотання про призначення додаткової судово-почеркознавчої експертизи. Крім того, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянт не навів переконливих обґрунтувань про те, що позивачка ставила свій підпис в договорі оренди земельної ділянки, укладеному між нею та ТОВ “Нива Березнегувате” 07 вересня 2010 року.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відмова у задоволенні позову до ПАС “Аграрник” про визнання договору оренди землі недійсним не оскаржувалась, а тому колегією суддів не переглядалась.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Нива Березнегувате” відхилити.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 31 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді