Корецький районний суд Рівненської області

м. Корець, вул. Тітова, 7, 34700, (03651) 2-04-52

ПОСТАНОВА спр№2-а-30/10

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2010 року м.Корець

Суддя Корецького районного суду Наумов СВ., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Корець справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Корець про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, звернувся до Корецького районного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м.Корець про стягнення з відповідача недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії за період з 01 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року, 01 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, 01 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року в сумі 3891 грн. 90 коп.

В судове засіданні позивач не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Відповідач подав письмові заперечення проти позову та просив справу слухати у їх відсутність. Відповідач в запереченнях вказав, що здійснює видатки в межах бюджетних асигнувань, виплату надбавки до пенсії дітям війни в розмірі 30% прожиткового мінімуму в законах про державний бюджет не передбачено. Також зазначив, що відсутня затверджена величина мінімальної пенсії за віком, від якої має бути обраховано ЗО відсотків підвищення до пенсії дітям війни; мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. %

Враховуючи те, що сторони заявили клопотання про слухання справи у їх відсутності, суд в порядку ч. з ст. 122 КАС України здійснює судовий розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши подані суду позовну заяву, заперечення, письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни, що підтверджується паспортом позивача та відміткою внесеною до пенсійного посвідчення про наявність статусу дитина війни.

У Законі України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Щодо дії зазначеної статті у 2006 році, то відповідно до вимог ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 р. (із змінами внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30 % надбавки до пенсії «дітям війни», то вимога позивача щодо стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни з 01 квітня 2006 року по 31 грудня

2006 року задоволенню не підлягає.

Щодо дії зазначено статті у 2007 році, то Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст. 111 зазначеного Закону, яка передбачала, що у

2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи

державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6

Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є

інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки,

встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі № 6-рп2007 були визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». А отже, з 09.07.2007 року дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено в повному обсязі. Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного суду, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Отже з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року позивач має право на підвищення розміру пенсії відповідно до ст. 6 Закону України

«Про соціальний захист дітей війни».

Що стосується дії у 2008 р. статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004, № 2195-ІУ, то Законом України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. передбачена інша редакція наведеної статті, а саме: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі

надбавки, встановленої для учасників війни. Положення пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008.

Відповідно до п. 6 резолютивної частини вказаного рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними. Вказане рішення набуло чинності з 22.05.2008 року.

А відтак, позивач саме з 22.05.2008 року має право на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, що діяла в період до внесення змін пп. 2 п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. N. 107-УІ (що визнані некоституційними).

Відповідно до Ч.1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність визначено Законами України про державний бюджет на відповідний рік (2007, 2008 рр.). Так, прожитковий мінімум для вказаної категорії осіб становив: 380 гри. в період з 01.01. по 31.03.2007р.; 410,06 грн. в період з 01.04. по 30.09.2007р.; 415,11 грн. в період з 01. 10 по 31.12.2007р.; 470 грн. в період з 01.01. по 31.03.2008р.; 481 грн. в період з 01.04. по 30.06.2008р.; 482 грн. в період з 01.07. по 30.09.2008р.; 498 грн. в період з 01.10. по 01.12.2008р.

Постановою КМ України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», було встановлено підвищення до пенсії дітям війн в таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня -48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.

Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, відповідно д ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Крім того, відповідно ^ ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарант дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншим нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у 2007 році підвищення до пенсії, як дитині війни не отримував. В 2008 році позивач отримував підвищення до пенсії в розмірі передбачених Постановою КМ України від 28.05.2008 року № 530, що є значно меншими від розміру визначеного ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

За таких обставин, суд вважає, що право позивача порушене, він має право і підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007 р. та 22.05.2008 року по 31 грудня 2008 року виходячи з мінімальної пенсії за віком, п визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Покликання відповідача на те, що діючим законодавством не передбачені обов'язок здійснювати виплати, встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», судом не приймаються до уваги. Так, згідно з п. З Положення про Пенсійні фонд України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавств* здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначся законодавством. У п. 8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійне фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що згідно з Законом України «П соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії а щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціального допомоги, і виплачується замість пенсії, суд, керуючись зазначеними вище положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та Постанови № 1261, приходить висновку, що саме органами ПФУ позивачу мало виплачуватись підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв'язку відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не можуть прийняті уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язане отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єкта владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань не приймається до уваги.

Суд також не бере до уваги покликання відповідача на те, що відсутній норматив правовий акт, який визначав би порядок реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Керуючись принципом верховенства права, зазначає, правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо не виплати позивачу підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за періоди з 09 липня-2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року є протиправними.

І З врахуванням розміру мінімальної пенсії за віком за 2007-2008 роки, сума недотриманого ОСОБА_1, підвищення до пенсії за спірний період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року, із врахуванням виплаченого підвищення в сумі 357 гри. 60 коп., становить 1421 грн. 33 коп.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність його дій, яка полягає у невиплаті позивачу підвищення до пенсії за періоди з

09.07.2007 по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 р. по 11.2008 р. в розмірі встановленому ст. 6

Закону №2195-ІУ, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в

цій частині.

В задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення невиплаченого підвищення до пенсії за період з 01.01.2006 по 31.12.2006 р., з 01.01.07 р. по 08.07.2007 р. та з 01.01.08 р. по 21.05.2008 р. слід відмовити, так як: у 2006 році був відсутній порядок виплати такої допомоги, у період з 01.01.07 р. по 08.07.2007 р. дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про ^ державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.06 р., у період з 01.01.2008 р. по

21.05.2008 року - стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у

відповідності із Законом України «Про державний бюджет України на 2008р. та про

внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. діяла в новій

редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України

«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного

довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується

замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників

війни. У період з 01.01.07 р. по 08.07.2007 р. та з 01.01.08 р. по 21.05.2008 р. положення

Законів України про державний бюджет на 2007-2008 роки, що зупиняли дію статті 6

Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та викладали її в новій редакції,

неконституційними не визнавались, не скасовувались, а тому підстав для їх незастосування

не було.

^ Суд з відповідача судового збору не стягує, так як в силу п. 34 ч. 1 ст. 4 Декрету

Кабінету Міністрів України «Про державне мито» Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації від сплати державного мита звільняються.

Керуючись ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Корецькому районі Рівненської

області підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з

09.07.2007р. по 31.12.2007р., 22.05.2008р. по 31.12.2008р. на користь ОСОБА_1

Федоровича - 1421 (одну тисячу чотириста двадцять одну) грн. 33 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп, та послуги інформаційно- технічного забезпечення віднести за рахунок позивача.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного

суду через Корецький районний суд протягом десяти днів з моменту її проголошення.