ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2012 р. Справа № 22609/12

          Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Хобор Р.Б.,

суддів: Яворського І.О., Сапіги В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області на постанову Рожищенського районного суду Волинської області від 18 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області про нарахування підвищення до пенсії як дитині війни, -

В С Т А Н О В И В:

05.07.2011 року позивач звернувся до суду з позовом до УПФУ в якому просить визнати бездіяльність відповідача протиправною в частині ненарахування йому як дитині війни підвищення до пенсії передбаченого ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати за період з січня 2011 року по червень 2011 року.

Постановою Рожищенського районного суду Волинської області від 18 липня 2011 року позов задоволено. Зобов’язано УПФУ здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням проведених виплат як дитині війни.

З таким рішенням суду не погодився відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що Законом України “Про соціальний захист дітей війни” не передбачено, який саме орган та з яких коштів повинен здійснювати виплату підвищення пенсії дітям війни, крім того, законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги слід задоволити частково, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин мав право на підвищення виплачуваної УПФУ пенсії за віком.

У відповідності до ст.ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду не заявлялося. Колегія суддів жодних підстав для поновлення строку на звернення до суду колегія суддів не вбачає. Відтак, позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, оскільки звернувся з позовом лише 05.07.2011 року.

Оскільки стосовно ненарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати піврічний строк звернення до суду.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України та залишення без розгляду позовних вимог позивача в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2011 року по 04.01.2011 року включно.

Пунктом 4 розділу VІІ Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Положення пункту 4 розділу VІІ Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 р. N 20-рп/2011.

На виконання вимог цього Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

Відповідно до п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 р. N 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» (вступила в дію з 23.07.2011 року) установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.

Відтак, до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, у справах щодо розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни застосуванню підлягають положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України cуд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

На підставі наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що позов щодо зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 05.01.2011 року по 22.07.2011 року включно підлягає задоволенню. Підстав для подальшого зобов»язання УПФУ нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» немає.

Відносно заперечень відповідача щодо неправильного застосування положень ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів, зазначає, що відповідно до ч.1 ст.28 наведеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення ч.3 ст.28 вищевказаного Закону «Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом» не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Відповідно до п.4 ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198 п.3, 202 п.4, 205 ч.2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області задовольнити частково.

Постанову Рожищенського районного суду Волинської області від 18 липня 2011 року у справі № 2а-1754/11 – скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області про нарахування підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2011 року по 04.01.2011 року включно залишити без розгляду.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 05.01.2011 року по 22.07.2011 року включно, з врахуванням виплачених сум.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий:                                                   Р.Б. Хобор          

Судді:                      І.О. Яворський          

ОСОБА_2