РІШЕННЯ

Іменем України

14.11.2011 року Справа № 2-200/11

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

при секретарі Носулі А.Л.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради, третя особа ОСОБА_2, про встановлення факту проживання однією сім'єю, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про встановлення факту проживання однією сім'єю, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом на 1/5 частину домоволодіння №27 по вул. Тихій у м. Дніпропетровську.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що вона є власницею 4/5 частин домоволодіння №27 по вул. Тихій у м. Дніпропетровську: 2/5 частини на підставі договору дарування від 07.03.2002 року та рішення суду від 23.06.2003 року, та 2/5 частини на підставі договору купівлі-продажу від 04.12.2009 року, реєстровий №1628. Інша 1/5 частина вказаного домоволодіння належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 05.08.1987 року.

В домоволодінні склався порядок користування спільним майном, і ОСОБА_3 займав квартиру №3 в житловому будинку літ. А-1.

ОСОБА_3 був людиною похилого віку та перебував на диспансерному обліку у лікаря терапевта міської поліклініки №1 на протязі дев'яти років з діагнозом: ІБС, кардіосклероз атеросклеротичний, стабільна стенакордія, гіпертонічна хвороба другої стадії. За своїм станом здоров'я ОСОБА_3 потребував стороннього догляду, а оскільки позивачка була з ним сусідами, тому вона вирішила доглядати за ним та проживати з ним однією сім'єю, оскільки ОСОБА_3 не мав ні дружини, ні дітей.

З ОСОБА_3 ОСОБА_1 почала проживати однією сім'єю з 2001 року, після розлучення зі своїм чоловіком у 2000 році.

За час спільного проживання з ОСОБА_3 позивачка купувала продукти харчування, готувала їжу, прала білизну, купувала ліки, разом вони вели сімейний бюджет та вели господарство.

Влітку 2006 року ОСОБА_3 стало погано та він був госпіталізований в Дніпропетровський обласний госпіталь інвалідів ВВВ з діагнозом: ІБС, порушення серцевого ритму, гостра серцево-судинна нестача.

20.06.2006 року ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на його 1/5 частину домоволодіння №27 по вул. Тихій у м. Дніпропетровську, яку, як вважає позивачка, вона фактично прийняла після смерті ОСОБА_3, оскільки на день смерті спадкодавця проживала з ним однією сім'єю більше п'яти років, інших спадкоємців першої, другої та третьої черг нема, тому просила суд визнати за нею право власності на 1/5 частину домоволодіння №27 по вул. Тихій у м. Дніпропетровську в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер 20.06.2006 року.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача –Територіальної громади в особі Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради проти позову заперечував, посилаючись на те, що ОСОБА_3 був одинокою людиною, якому надавалася допомога соціальними працівниками. У зв'язку з цим, згідно з довідкою ОКЗ “Бюро судово-медичної експертизи”від 22.04.2008 року ОСОБА_3 помер і труп родичами не був забраний та 05.07.2006 року він був похований за рахунок комунального господарства на Новоігренському цвинтарі.

Третя особа - ОСОБА_2 проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачка ОСОБА_1 ніколи не проживала з ОСОБА_3 однією сім'єю, вони були лише сусідами по домоволодінню. Незважаючи на те, що шлюб між ними був розірваний у 2000 році, вони продовжували мешкати разом однією сім'єю в іншій частині домоволодіння, підтримували подружні стосунки до жовтня 2006 року, а ОСОБА_3 мешкав сам в іншій частині будинку. ОСОБА_3 з 13.12.2000 року до день смерті перебував на обліку у Територіальному центрі соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян АНД району, до нього приходила соціальні робітники, яки купували йому продукти, допомагали по господарству. Також ОСОБА_1 не займалася його похованням, а ОСОБА_3 похований на Новоігренському цвинтарі 05.07.2006 року.

Вислухавши пояснення позивачки, третьої особи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власницею 4/5 частин домоволодіння №27 по вул. Тихій у м. Дніпропетровську: 2/5 частини на підставі договору дарування від 07.03.2002 року та рішення суду від 23.06.2003 року, та 2/5 частини на підставі договору купівлі-продажу від 04.12.2009 року, реєстровий №1628. Інша 1/5 частина вказаного домоволодіння належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 05.08.1987 року.

В домоволодінні склався порядок користування спільним майном, і ОСОБА_3 займав квартиру №3 в житловому будинку літ. А-1.

ОСОБА_3 був людиною похилого віку та перебував на диспансерному обліку у лікаря терапевта міської поліклініки №1 на протязі дев'яти років з діагнозом: ІБС, кардіосклероз атеросклеротичний, стабільна стенакордія, гіпертонічна хвороба другої стадії. За своїм станом здоров'я ОСОБА_3 потребував стороннього догляду, у зв'язку з чим перебував на обліку у Територіальному центрі соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян АНД району з 13.12.2000 року по 07.06.2006 року, що підтверджується листом центру від 11.01.2008 року №08/5. За вказаний період ОСОБА_3 обслуговували наступні соціальні працівники: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

У судовому засіданні позивачка ні письмовими документами, ні показаннями свідків не довела факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 більше ніж п'ять років. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були співвласниками домоволодіння, ОСОБА_1 зі своїм колишнім чоловіком проживали у спірному домоволодінні з 1985 року, а ОСОБА_3 з 1987 року. Від шлюбу ОСОБА_1 мали двох синів ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які також проживали разом з ними у даному домоволодінні.

Влітку 2006 року ОСОБА_3 був госпіталізований в Дніпропетровський обласний госпіталь інвалідів ВВВ з діагнозом: ІБС, порушення серцевого ритму, гостра серцево-судинна нестача, де 06.06.2006 року помер та за рахунок комунальних служб похований на Новоігренському цвинтарі 05.07.2006 року. Після його смерті відкрилася спадщина на його 1/5 частину домоволодіння №27 по вул. Тихій у м. Дніпропетровську.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 року “Про судову практику у справах про спадкування”, до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією 0сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

З позову та пояснень позивача і наданих нею доказів суд не вбачає підстав для того, щоб розцінювати їх стосунки як проживання двох осіб однією сім'єю.

Аналізуючи усі зібрані по справі докази, суд не знайшов підстав для задоволення позову, оскільки позивачка не довела суду саме факту проживання її однією сім'єю з сусідом ОСОБА_3 Підтримання добросусідських відносин не дає права на спадкування.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, був одинокою людиною, перебував на диспансерному обліку у лікаря терапевта міської поліклініки №1 на протязі дев'яти років з діагнозом: ІБС, кардіосклероз атеросклеротичний, стабільна стенакордія, гіпертонічна хвороба другої стадії, зазначений діагноз притаманний майже усім людям похилого віку, у зв'язку з чим ОСОБА_3 з 13.12.2000 року отримував соціальні послуги відповідно до укладеного договору на обслуговування раз на тиждень.

Показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_7 не підтвердили факт того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 складали сім'ю, які спільно проживали, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, також позивачка не надала цьому належних та допустимих доказів, тому суд вважає ОСОБА_1 в позові до Територіальної громади в особі Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради, третя особа ОСОБА_2, про встановлення факту проживання однією сім'єю, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом, - відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 60, 212, 215 ЦПК України, ст. 3 СК України, -

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 в позові до Територіальної громади в особі Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради, третя особа ОСОБА_2, про встановлення факту проживання однією сім'єю, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: