РІШЕННЯ

Іменем України

11.11.2011 року Справа № 2-438/11

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого Якименко Л.Г.

при секретарі Носулі А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради та ОСОБА_2, треті особи Комунальне підприємство “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”та Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визначення ідеальних часток у спільній сумісній власності, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом та за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів про визначення ідеальних часток у спільній сумісній власності, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом та за заповітом на частину домоволодіння №39 по вул. Ферганській у м. Дніпропетровську.

В обґрунтування уточнених та остаточних позовних вимог посилалася на те, що її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які перебували у шлюбі з 01.07.1946 року.

На підставі рішення виконкому АНД райради м. Дніпропетровська від 16.10.1948 року, в січні 1949 року ОСОБА_3 було проведено відвід земельної ділянки по вул. Ферганської № 35 у м. Дніпропетровську.

17 січня 1949 року між міським житловим управлінням виконкому міської ради депутатів трудящих та ОСОБА_3 було укладено договір про право будівництва та безстрокового користування земельною ділянкою. Даний договір було нотаріально посвідчено державним нотаріусом 3-ї нотаріальної контори АНД району.

Інспектором державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_3 був виданий дозвіл №12 від 04.04.1949 року на будівництво за типовим проектом житлового будинку індивідуального забудовника 1945 року, який був узгоджений з головним архітектором.

В 1949 році житловий будинок літ. А-1 з прибудовою а-1, який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Фернганська №35 було збудовано в період шлюбу за спільні кошти ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

В 1975 році ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було збудовано прибудову а1-1 та прибудову а2-1 до житлового будинку літ. А-1.

Відповідно до рішення виконкому АНД райради побудованому будинку було присвоєно адресу: вул. Фернганська № 39 у м. Дніпропетровську.

В період з 1949 по 1986 рік подружжям ОСОБА_4 було збудовано сараї Б, В, Г, Д, Е, Ж, К, О, Л, вбиральню Н, прибудову а1-1 та прибудову а2-1.

У 1986 році позивачка ОСОБА_1 за згодою батьків, однак без належного дозволу, за власні кошти побудувала на місці сараїв Б, В, Г, Е, Ж, К житловий будинок Б-1 з ґанком б, житлову прибудову Б1-1, житлову прибудову літ. Б2-1, прибудову літ. б-1. Оскільки вказаний житловий будинок з прибудовами вважається самовільним, тому позивачка просила позов в частині визнання за нею права власності на нього залишити без розгляду.

Згідно з даними головного архітектора АНД району від 22.11.2007 року домоволодінню №35 по вул.Ферганській рішенням виконкому АНД району присвоєна нова адреса: вул.Ферганська,№39.

ОСОБА_3 помер 18.10.1986 року, актовий запис №6295, після його смерті відкрилася спадщина на ? частину домоволодіння. Єдиними спадкоємцями за законом після його смерті були: дружина ОСОБА_4, донька ОСОБА_1, донька ОСОБА_5 та син ОСОБА_2.

На день смерті ОСОБА_3 у спадковому будинку ОСОБА_5 не проживала та заяву до нотаріальної контори про вступ у спадщину не подавала.

ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на день смерті ОСОБА_3 постійно мешкали у будинку та були зареєстровані в ньому, тому вважаються такими, що фактично прийняли спадщину відповідно до ст.549 ЦК України в редакції 1963 року.

За час свого життя ОСОБА_3 правовстановлюючі документи на будівлі та споруди в домоволодінні №39 по вул. Ферганській у м. Дніпропетровську не оформлював, право власності у встановлено порядку не реєстрував.

Згідно зі ст.60 СК України (ст. 22 КпроШС України), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

ОСОБА_4 померла 28.01.2011 року. Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме: ? частину домоволодіння №39 по вул. Ферганській у м. Дніпропетровську. За час свого життя ОСОБА_4 склала заповіт від 28.01.2009 року, яким усе належне їй майно заповідала доньці ОСОБА_1. Таким чином єдиною спадкоємицею першої черги за заповітом після її смерті є донька ОСОБА_1.

Позивачка у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки за спадкодавицею не була зареєстрована на праві власності ? частина домоволодіння №39 по вул. Ферганській у м. Дніпропетровську.

У зв'язку з цим, позивачка просила суд визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності в рівних частках по ? частині кожному на домоволодіння №39 по вул. Ферганській у м. Дніпропетровську; встановити факт прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті ОСОБА_3, який помер 18.10.1986 року, встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_4, яка померла 28.01.2011 року; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину домоволодіння №39 по вул. Ферганській у м. Дніпропетровську в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер 18.10.1986 року; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину домоволодіння №39 по вул. Ферганській у м. Дніпропетровську в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка померла 28.01.2011 року.

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача –Дніпропетровської міської ради в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про день слухання справи повідомлявся належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення, посилаючись на те, що усе домоволодіння не введено в експлуатацію, і багато споруд, на які позивачка просить визнати за нею право власності будувалося ним особисто.

Представник третьої особи - Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори, проти позову не заперечував, просив справу слухати без його участі, про що надав суду письмову заяву.

Представник третьої особи –КП “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про день слухання справи повідомлявся належним чином.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають задоволенню частково.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 01.07.1946 року, актовий запис №417. Від шлюбу мали трьох дітей: ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_2.

На підставі рішення виконкому АНД райради м. Дніпропетровська від 16.10.1948 року, в січні 1949 року ОСОБА_3 було проведено відвід земельної ділянки по вул. Ферганської № 35 у м. Дніпропетровську.

17 січня 1949 року між міським житловим управлінням виконкому міської ради депутатів трудящих та ОСОБА_3 було укладено договір про право будівництва та безстрокового користування земельною ділянкою. Даний договір було нотаріально посвідчено державним нотаріусом 3-ї нотаріальної контори АНД району.

Інспектором державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_3 був виданий дозвіл №12 від 04.04.1949 року на будівництво за типовим проектом житлового будинку індивідуального забудовника 1945 року, який був узгоджений з головним архітектором.

У 1949 році житловий будинок літ. А-1 з прибудовою а-1, який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Фернганська №35 було збудовано в період шлюбу за спільні кошти ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

У 1975 році ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було збудовано прибудову а1-1 та прибудову а2-1 до житлового будинку літ. А-1.

Відповідно до рішення виконкому АНД райради побудованому будинку було присвоєно адресу: вул. Фернганська № 39 у м. Дніпропетровську.

В період з 1949 по 1986 рік подружжям ОСОБА_4 було збудовано сараї Б, В, Г, Д, Е, Ж, К, О, Л, вбиральню Н, прибудову а1-1 та прибудову а2-1.

ОСОБА_3 помер 18.10.1986 року, актовий запис №6295, однак за життя він не оформив правовстановлюючі документи на домоволодіння.

У 1986 році позивачка ОСОБА_1 за згодою батьків, однак без належного дозволу побудувала на місці сараїв Б, В, Г, Е, Ж, К житловий будинок Б-1 з ґанком б, житлову прибудову Б1-1, житлову прибудову літ. Б2-1, прибудову літ. б-1.

Згідно зі ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з даними головного архітектора АНД району від 22.11.2007 року домоволодінню №35 по вул.Ферганській рішенням виконкому АНД району присвоєна нова адреса: вул.Ферганська,№39.

Відповідно до технічного паспорту від 21.12.2007 року, складеного КП “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”усе домоволодіння, в тому числі й будинок літ. Б-1, №39 по вул. Ферганській у м. Дніпропетровську є самовільним та підлягає введенню в експлуатацію.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму ВС України №7 від 30.05.2008 року “Про судову практику у справах про спадкування”, якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

ОСОБА_4 померла 28.01.2011 року. Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно. За час свого життя ОСОБА_4 склала заповіт від 28.01.2009 року, яким усе належне їй майно заповідала доньці ОСОБА_1.

Позивачка у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки за спадкодавицею не була зареєстрована на праві власності ? частина домоволодіння №39 по вул. Ферганській у м. Дніпропетровську.

У зв'язку з цим, та враховуючи, що правовстановлюючі документи на самовільні будівлі та споруди відсутні, право власності ні за ким зі спадкодавців (ОСОБА_3 та ОСОБА_4) не зареєстровано, суд вважає в позовних вимогах про визначення ідеальних часток у спільній сумісній власності - домоволодінні №39 по вул. Ферганській у м. Дніпропетровську та визнання права власності на частину домоволодіння, в тому числі і самовільні будівлі в домоволодінні №39 по вул. Ферганській у м. Дніпропетровську в порядку спадкування за заповітом та за законом, - відмовити.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частинні встановлення факту прийняття ОСОБА_1 спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка померла 28.01.2011 року, оскільки як встановлено в суді, підтверджується матеріалами спадкової справи №327/2011 та показаннями самої позивачки ОСОБА_1, вона прийняла спадщину у встановленому законом порядку, звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом у встановлений шестимісячний термін.

ОСОБА_3 помер 18.10.1986 року, після його смерті відкрилася спадщина на належне йому на праві власності майно. Спадкоємцями першої черги за законом після його смерті були: дружина ОСОБА_4, донька ОСОБА_1, донька ОСОБА_5 та син ОСОБА_2.

Як встановлено судом, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на день смерті ОСОБА_3 постійно мешкали разом з ним та були зареєстровані в будинку, тому вважаються такими, що фактично прийняли спадщину відповідно до ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

На підставі викладеного суд вважає встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_3, який помер 18 жовтня 1986 року.

Також суд вважає зазначити, що до спадкоємців, які прийняли спадщину, переходять не тільки права спадкодавця, але й обов'язки, тому для вирішення питання про оформлення права власності в установленому законом порядку позивачка прийняла на себе обов'язок щодо введення в експлуатацію будівель та споруд, що входять до складу спадкового майна.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212–215, 259 ЦПК України, ст.ст. 530, 549 ЦК України (у редакції 1963 року), ст. 1268 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року “Про судову практику у справах про спадкування”, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради та ОСОБА_2, треті особи Комунальне підприємство “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”та Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визначення ідеальних часток у спільній сумісній власності, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом та за заповітом, - задовольнити частково.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_3, який помер 18 жовтня 1986 року.

В іншій частині позову, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається з дня отримання копії рішення.

Суддя: