АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Cправа № 22-ц-7322 / 2011 р. Головуючий: 1 інстанції
Категорія: договірні ОСОБА_1
Доповідач: Даниленко В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2011 року м. Харків
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого: судді - Даниленка В.М.,
Суддів: Малінської С.М., Піддубного Р.М.,
при секретарі: Подпрядовій В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2009 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі: ПАТ «ОТП Банк») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2009 року позивач - ПАТ «ОТП Банк» звернувся до суду з позовом, у подальшому уточненим, в якому вказував на те, що 23 серпня 2007 року між банківською установою та відповідачем ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір № CL-701/764/2007, згідно якого останньому на умовах строковості, платності та цільового характеру використання (придбання автомобіля) було надано споживчій кредит у розмірі 65 178,00 доларів США з кінцевим строком його повернення 22 серпня 2013 року та сплатою щомісячних процентів за користування кредитними коштами в розмірі 12,49 % річних.
15 травня 2008 року між ПАТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір № МL-709/019/2008, згідно якого останньому було надано кредит у розмірі 50 000,00 доларів США з кінцевим строком його повернення 16 травня 2033 року та сплатою відповідних процентів за користування кредитними коштами.
За умовами вказаних кредитних договорів позичальник ОСОБА_2 зобов’язувався погашати заборгованість за кредитами та сплачувати нараховані банком проценти за користування кредитними коштами щомісячними ануїтетними платежами у визначених сторонами розмірах шляхом безготівкового перерахування або внесення готівкових коштів на поточний рахунок кредитора відповідно до погоджених ними графіків погашення кредитної заборгованості.
Однак, не зважаючи на досягнуті між сторонами домовленості, позичальник ОСОБА_2 своїх договірних зобов’язань належним чином не виконує та порушує умови кредитних договорів щодо повернення банківській установі отриманих кредитних коштів, а також сплати відсотків за користування ними, в зв’язку з чим станом на 25 листопада 2009 року утворилася значна кредитна заборгованість, яка за Кредитним договором № CL-701/764/2007 від 23.08.2007 року в еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 475 333,08 грн., за Кредитним договором № МL-709/019/2008 від 15.05.2008 року - 476 274,14 грн. та складається із заборгованості по кредитам, заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, а також нарахованих банком неустойок (пені та штрафів) за порушення боржником своїх договірних зобов’язань.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що позичальник у добровільному порядку не бажає виконувати узяті на себе договірні зобов’язання та фактично ухиляється від повернення кредитору запозичених грошових коштів, припинивши обслуговувати отримані кредити та здійснювати будь-які платежі банківській установі, позивач ПАТ «ОТП Банк» просив суд у примусовому порядку стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь кредитну заборгованість у вищезазначених розмірах, а також судові витрати, понесені ним по справі.
При цьому, з метою забезпечення заявленого ним позову позивач ПАТ «ОТП Банк» звернувся до суду із заявою, в якій посилаючись на можливість зміни відповідачем свого постійного місця проживання та виїзду за межі території України, що унеможливить виконання судового рішення, просив суд обмежити право виїзду боржника ОСОБА_2 за кордон шляхом тимчасової відмови у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, тимчасового затримання або вилучення цього паспорта, якщо він був вже виданий, а також тимчасової відмови у виїзді за кордон.
Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2009 року заяву позивача ПАТ «ОТП Банк» про вжиття заходів забезпечення заявленого ним позову задоволено.
Заборонено відповідачу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за місцем постійного проживання в ІНФОРМАЦІЯ_3, виїжджати за межі України до моменту виконання ним своїх договірних зобов’язань за кредитним договором.
В апеляційній скарзі відповідача ОСОБА_2 ставиться питання про скасування зазначеної ухвали судді районного суду, як такої, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своєї скарги апелянт вказує на те, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення заявленого позову шляхом обмеження його права на виїзд за кордон не є співмірними з заявленими позовними вимогами, оскільки зобов’язання боржника перед банком за кредитним договором забезпечені договором іпотеки, а тому запропоновані позивачем заходи забезпечення заявленого позову шляхом ще й обмеження права виїзду відповідача за межі України, в даному випадку, є зайвими.
Крім того, апелянт вказує й на те, що він є суб’єктом підприємницької діяльності, а тому заборона його виїзду за кордон, може негативно вплинути на його господарську діяльність.
Перевіривши законність і обгрунтованність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія не знаходить підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Підстави для забезпечення позову визначені законодавцем у статті 151 ЦПК України.
Відповідно до цієї правової норми суд може вжити заходи забезпечення позову за заявою осіб, що беруть участь у справі.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання майбутнього рішення по справі.
При цьому, забезпечення позову спрямовано, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його, чи будь-яким іншим чином намагатися уникнути цивільно-правової відповідальності.
Перелік видів забезпечення позову, який до того ж не є вичерпним, наведений у ст. 152 ЦПК України.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов може забезпечуватися судом, у тому числі, й шляхом заборони вчиняти певні дії.
Крім того, у разі необхідності судом можуть бути застосовані й інші види забезпечення позову з метою створення умов для реального виконання в майбутньому ухваленого по справі судового рішення,.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Порядок здійснення права громадянами України на виїзд з України і в’їзд в Україну, оформлення документів для зарубіжних поїздок регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України».
Випадки тимчасових обмежень права громадян України на виїзд за кордон та підстави для застосування таких обмежень визначені в статті 6 цього Закону.
Відповідно до вказаної правової норми громадянину України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, у тому числі у випадках, якщо: діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов’язання - до виконання зобов’язань, або розв’язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов’язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі; він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов’язань.
З тих же самих підстав громадянину України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, а паспорт тимчасово затримано чи вилучено.
Зрозуміло, що такі обмеження права громадян України на виїзд за кордон у конкретно визначених законом випадках мають тимчасовий характер і зумовлені необхідністю забезпечення захисту прав і законних інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Задовольняючи заяву позивача - ПАТ «ОТП Банк» про забезпечення заявленого ним позову, суд першої інстанції належним чином оцінив наведені позивачем доводи, обставини справи та вимоги закону, а тому з урахуванням того, що відповідачем ОСОБА_2 обслуговування отриманих кредитів фактично припинено, боргові зобов’язання за кредитними договорами протягом тривалого часу не виконані й не виконуються, обґрунтовано вжив запропоновані позивачем заходи забезпечення заявленого позову шляхом тимчасового обмеження виїзду боржника за кордон, оскільки, не вжиття цих превентивних заходів, дійсно може ускладнити виконання судового рішення по справі, або взагалі зробити його виконання неможливим.
Доводи ж апелянта ОСОБА_2 про те, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є не співмірними з заявленими позовними вимогами, оскільки зобов’язання боржника за кредитним договором перед банком забезпечені договором іпотеки, а тому обмеження його права виїзду за межі України, в даному випадку, є зайвими, судова колегія оцінює критично та відхиляє, позаяк укладеним між сторонами договором іпотеки забезпечено виконання позичальником своїх договірних зобов’язань лише за одним кредитним договором, а саме: Кредитним договором № МL-709/019/2008 від 15 травня 2008 року, а визначена сторонами угоди вартість предмета іпотеки є значно меншою ніж розмір кредитної заборгованості навіть за цим кредитним договором (а.с. 33-36).
Безпідставним є й посилання апелянта на те, що він є суб’єктом підприємницької діяльності, а тому заборона його виїзду за кордон, може негативно вплинути на його господарську діяльність, оскільки як вбачається з наданої самим же апелянтом постанови господарського суду Харківської області від 13 липня 2009 року, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 визнаний банкрутом у судовому порядку й відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру.
Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Ухвалу судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно з моменту її проголошення, є остаточною й касаційному оскарженню відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України не підлягає.
Головуючий:
Судді: