АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Cправа № 22-ц-15396 / 2011р. Головуючий: 1 інстанції

Категорія: відшкодування ОСОБА_1

шкоди Доповідач: Даниленко В.М.

У Х В А Л А

13 вересня 2011 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,

при секретарі: Коліснику Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду клопотання ОСОБА_2, що діє у своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 червня 2011 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання окремих положень кредитного договору недійсними, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2010 року позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом про стягнення з позичальника ОСОБА_2 та його поручителя ОСОБА_3 кредитної заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту від 26.10.2007 року № 11241972000.

У грудні 2010 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання окремих положень зазначеного договору споживчого кредиту, що стосується валюти кредитування (доларів США), недійсними та зобов’язання здійснити перерахунок отриманої суми кредиту та здійснених позичальником ануїтетних платежів на його погашення в національну валюту - українську гривню.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16 червня 2011 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задоволено: стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь банківської установи кредитну заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 11241972000 від 26.10.2007 року в загальній сумі 234 643 грн. 77 коп. та судові витрати, понесені позивачем по справі.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судом першої інстанції відмовлено.

15 липня 2011 року відповідачем ОСОБА_2, який на підставі нотаріально посвідченої довіреності є також і представником відповідачки ОСОБА_3 (своєї дружини), через суд першої інстанції подана апеляційна скарга на вказане судове рішення з відповідним клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на його апеляційне оскарження, з посиланням на те, що повний текст ухваленого районним судом по справі рішення було отримано ним 04 липня 2011 року.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_2 підтримав заявлене ним клопотання, обґрунтувавши його тими ж самими доводами, наведеними в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи, наведені апелянтом доводи та оцінивши їх у сукупності, судова колегія не вбачає законних підстав для задоволення заявленого клопотання та поновлення відповідачу ОСОБА_2, що діє у своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 пропущеного ним процесуального строку на апеляційне оскарження вищезазначеного судового рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Апеляційне та касаційне оскарження судових рішень є формою перевірки законності та обгрунтованості рішень суду вищестоящим судом з метою скасування чи зміни неправильних судових рішень.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов’язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, апеляційна перевірка судових рішень, ухвалених судом першої інстанції, є гарантією реалізації права на судовий захист.

Статтею 292 ЦПК України передбачено, що в разі, якщо сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, не згодні з рішенням суду першої інстанції, вважають його незаконним і необґрунтованим, вони мають право оскаржити це рішення в апеляційному порядку повністю або частково.

Однак, реалізація сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, свого права на апеляційне оскарження судових рішень, ухвалених судом першої інстанції, не є безмежною та безумовною.

Так, статтею 294 ЦПК України встановлені конкретні строки на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 цієї правової норми апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Частиною 3 статті 294 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд може поновити особі процесуальний строк на оскарження рішення суду першої інстанції, однак лише в тому разі, якщо визнає, що цей строк було пропущено нею з поважних причин. В противному ж випадку апеляційна скарга, подана після закінчення наведеного вище процесуального строку, залишається без розгляду.

Такі ж наслідки пропущення процесуальних строків передбачені й статтею 72 ЦПК України, згідно якої право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Згідно зі статтею 73 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Оцінюючи поважність заявлених ОСОБА_2 причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження зазначеного вище судового рішення суду першої інстанції судова колегія враховує наступне.

Право доступу до суду відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка разом з практикою Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини застосовується при розгляді справ (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд упродовж розумного строку його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Стаття 13 ЦПК України, як зазначалося вище, передбачає право особи на апеляційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом, тобто в цілому зберігає прогнозованість та передбачуваність для сторін наслідків пропуску процесуального строку на оскарження судового рішення.

У цьому контексті умови використання засобів правового захисту, передбаченого наведеними вище нормами процесуального права визначають обов’язок зацікавленої сторони дотримуватися передбачених процесуальним законом строків оскарження, що є засобом дотримання справедливого балансу інтересів сторін у справі стосовно питання набрання чинності ухваленого по справі рішення та відповідає принципу правової визначеності та верховенства права, який діє відповідно до ст. 8 Конституції України.

При дослідженні аналогічного питання Європейський суд з прав людини у п.п. 22, 23 свого рішення по справі «Мельник проти України» від 23 березня 2006 року (заява № 23436/03) зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. При цьому у якості допустимих умов такого обмеження Європейський суд вказав на необхідність збереження сутності доступу до суду, ці обмеження повинні мати законну мету забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, рішення по суті розглянутого цивільно-правового спору було ухвалене Московським районним судом м. Харкова 16 червня 2011 року (а.с. 140, 141-141).

Як свідчить журнал судового засідання, відповідач ОСОБА_2, який діяв у своїх власних інтересах та інтересах своєї дружини - відповідачки ОСОБА_3, приймав безпосередню участь у розгляді цивільної справи по суті й був у повному обсязі проінформований про наслідки її розгляду та суть ухваленого по справі судового рішення в день його проголошення (а.с. 139).

Відповідно до наведених вище положень процесуального законодавства строк на апеляційне оскарження цього ухваленого судом першої інстанції по справі судового рішення закінчився 29 червня 2011 року і воно, як неоскаржене, набрало законної сили та відповідно до частини 1 статті 14 ЦПК України є обов’язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян.

При цьому апелянтом ОСОБА_2 не надано будь-яких переконливих доказів на підтвердження поважності причин пропуску ним встановленого процесуальним законодавством строку на апеляційне оскарження ухваленого судом першої інстанції по справі рішення та подачі апеляційної скарги на це судове рішення зі значним його пропуском на 16 днів.

Наведені ж апелянтом в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення доводи про те, що повний текст ухваленого районним судом по справі рішення він отримав 04 липня 2011 року, судова колегія оцінює критично та у даному випадку вважає їх безпідставними, оскільки як зазначалося вище, початок перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції чинним процесуальним законодавством пов’язується, саме з днем проголошення цього судового рішення, а не з днем отримання його повного тексту ( ч. 1 ст. 294 ЦПК України).

Крім того, як вбачається з матеріалів цивільної справи, повний текст ухваленого судом по справі рішення був отриманий відповідачем ОСОБА_2 у районному суді за його власноручною письмовою заявою, датованою 04 липня 2011 року, в той же день (а.с. 149), тобто будь-яких перешкод для отримання відповідачем повного судового рішення не існувало, а будь-яких доказів на підтвердження того, що ним вчинялися відповідні дії щодо своєчасної реалізації свого права на його апеляційне оскарження, апелянтом не надано.

При цьому судова колегія звертає увагу й на ту обставину, що апеляційна скарга на вищезазначене рішення суду першої інстанції була подана поштою лише 15 липня 2011 року, тобто після спливу десяти денного строку навіть після отримання відповідачем ОСОБА_2 його повного тексту (а.с. 156).

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, судова колегія вважає, що з дня проголошення судом першої інстанції ухваленого по справі судового рішення, відповідач ОСОБА_2 (він же й представник своєї дружини - відповідачки ОСОБА_3Є.) мав удосталь часу не тільки визначитися з питанням щодо його апеляційного оскарження, а й з подачею апеляційної скарги в порядку та строк, встановлені законом, оскільки будь-яких об’єктивних непереборних обставин (поважних причин), які б безумовно перешкоджали чи унеможливлювали виконання ним цієї процесуальної дії судом не встановлено й самим апелянтом не наведено, а тому законні підстави для поновлення пропущеного ним строку в даному випадку відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 72, 73, 292, 294, 304, 313, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

У задоволенні клопотання ОСОБА_2, що діє у своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 червня 2011 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання окремих положень кредитного договору недійсними - відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, що діє у своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 червня 2011 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання окремих положень кредитного договору недійсними - залишити без розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: