АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 22-ц-4329 / 2011 р. Головуючий: 1 інстанції

ОСОБА_1

Категорія: відшкодування Доповідач: Даниленко В.М шкоди

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2011 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,

при секретарі: Подпрядовій В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Московського районного суду м. Харкова від 04 січня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2010 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до Московського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій вказувала на те, що їй на праві спільної часткової власності належить 2\3 частини квартири № 52 у житловому будинку № 21А по вул. Гвардійців Широнінців у м. Харкові.

21 вересня 2010 року з вини відповідача ОСОБА_3 - мешканця квартири № 56, що розташована у тому ж будинку поверхом вище, відбулося залиття приміщень квартири позивачки.

Згідно звіту, виконаному відповідним суб’єктом оціночної діяльності, загальна вартість відновлювальних ремонтних робіт, які необхідно провести в квартирі у зв’язку із її залиттям, складає 6 700 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка ОСОБА_2 просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь вищезазначену грошову суму в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної залиттям її квартири, 1 600 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої їй неправомірними діями останнього, а також судові витрати, понесені нею по справі.

Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2010 року позовна заява ОСОБА_2 була залишена без руху з посиланням на невідповідність її вимогам ст. 119 ЦПК України.

Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 04 січня 2011 року позовна заява ОСОБА_2 визнана неподаною й такою, що підлягає поверненню позивачці, в зв’язку з не усуненням останньою її недоліків в установлений суддею строк.

Не погодившись із таким процесуальним судовим рішенням, позивачка ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати зазначену вище ухвалу судді районного суду, як незаконну і необґрунтовану та направити матеріали цивільної справи за її позовом до того ж суду першої інстанції для подальшого розгляду по суті.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції вимог цивільного процесуального законодавства при вирішенні питання про відкриття провадження у цивільній справі та залишення її позовної заяви без руху.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції відповідно до ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів - є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.

Згідно зі ст.ст. 1, 2, 3 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_2 без руху, а потім визнаючи її неподаною та повертаючи позивачці, суддя районного суду виходив із того, що ця позовна заява подана всупереч вимогам ст. 119 ЦПК України, позаяк позивачкою не надано довідок щодо зареєстрованих мешканців у квартирах, зазначених у позові, а крім того, не надано відомостей щодо реєстрації прав власності на квартиру позивачки, тобто необхідних письмових доказів, що позбавляє суд можливості визначити коло сторін по справі.

Однак, із таким висновком судді районного суду судова колегія погодитися не може, оскільки цей висновок є помилковим, а наведені вище підстави, з яких позовна заява ОСОБА_2 була залишена без руху, а в подальшому визнана неподаною, взагалі не передбачені чинним цивільним процесуальним законодавством.

Пред’явлення позову за своєю правовою природою є одностороннім правочином (дією), який вчиняється уповноваженою особою з метою захисту своїх прав, свобод та інтересів, а в окремих випадках - прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Пред’явлення позову здійснюється шляхом подання особою позовної заяви до суду першої інстанції (ст. 118 ЦПК України).

Вимоги щодо форми і змісту позовної заяви чітко визначені в ст. 119 ЦПК України, перелік цих вимог є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

При цьому зазначена правова норма не містить будь-яких вимог щодо обов’язкового надання позивачем доказів на підтвердження заявлених ним позовних вимог.

Як роз’яснено в п.п. 7, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред’явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Пред’явлення позову до неналежного відповідача також не є підставою для залишення позовної заяви без руху чи для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України.

Що ж стосується посилання судді районного суду на неможливість визначення кола сторін по справі, як на підставу для залишення позовної заяви ОСОБА_2 без руху, а потім визнання її неподаною та повернення позивачці, то й ці доводи в даному випадку є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 130 ЦПК України питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, повинно вирішуватися судом у попередньому судовому засіданні, а не при відкритті провадження у цивільній справі.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище, оскаржувана ухвала судді Московського районного суду м. Харкова від 04 січня 2011 року не може бути визнана обґрунтованою й такою, що постановлена з додержанням вимог закону, а тому судова колегія вважає за необхідне на підставі п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України скасувати цю ухвалу судді районного суду, а матеріали справи направити на новий розгляд до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у цивільній справі відповідно до вимог діючого цивільного процесуального законодавства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу судді Московського районного суду м. Харкова від 04 січня 2011 року - скасувати.

Матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, направити на новий розгляд до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у цивільній справі.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно з моменту її проголошення, є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий:

Судді: