АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа № 22-ц-1460 / 2011 р. Головуючий: 1 інстанції

ОСОБА_1

Категорія: житлові Доповідач: Даниленко В.М

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2011 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,

при секретарі : Подпрядовій В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Дзержинської районної у м. Харкові ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права користування суміжним жилим приміщенням, що звільнилося в комунальній квартирі, та за позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Дзержинської районної у м. Харкові ради, Харківської міської ради, ОСОБА_2, треті особи: Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», орган опіки та піклування Дзержинської районної у м. Харкові ради про зобов’язання надати жилі приміщення, що звільнилися в комунальній квартирі, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2005 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у подальшому уточненим, у якому вказувала на те, що вона є наймачем кімнати, загальною площею 9,5 кв.м., розташованої у комунальній квартирі № 21 житлового будинку № 24 по вул. Шекспіра в м. Харкові, в якій проживає разом зі своєю малолітньою донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1

Зазначена кімната з самого початку була надана їй для проживання в якості службового житла, в зв’язку з її перебуванням у трудових відносинах з Харківським зоопарком, на підставі рішення виконкому Дзержинської районної ради м. Харкова № 115/23 від 23.06.1998 року та відповідного ордеру, виданого тим же райвиконкомом.

У подальшому рішенням виконкому Дзержинської районної ради м. Харкова № 145/13 від 11 жовтня 2005 року ця, займана нею кімната за клопотанням адміністрації Харківського зоопарку була виключена з числа службового житла.

За рішенням виконкому Дзержинської районної ради м. Харкова № 56/1 від 27.03.2003 року позивачка узята на квартирний облік для поліпшення житлових умов як одинока матір.

У серпні 2005 року, з огляду на те, що вони з донькою займають кімнату, жила площа якої є значно меншою законодавчо встановленої норми, позивачка звернулася із заявою до голови Дзержинського райвиконкому з проханням про надання їй з дитиною додаткової жилої площі, а саме суміжної із займаною нею кімнати, площею 12,4 кв.м., що звільнилася в комунальній квартирі АДРЕСА_1, де вони проживають, і ніким не зайнята.

Однак, у задоволенні її заяви було відмовлено з тих підстав, що зазначений жилий будинок рішенням райвиконкому від 20.05.1986 року № 129/4 віднесений до категорії будинків, непридатних для проживання, а тому повторне заселення житлової площі, що звільнилася, є не можливим.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що вона має всі передбачені законодавством підстави для поліпшення житлових умов, позивачка ОСОБА_2 просила суд у відповідності до ч. 2 ст. 34, ст. 47, ч. 1 ст. 54 Житлового кодексу УРСР визнати за нею право користування жилою кімнатою площею 12,2 кв.м., що розташована поряд із займаною нею кімнатою в квартирі АДРЕСА_1.

У травні 2006 року до суду з позовом до Виконавчого комітету Дзержинської районної у м. Харкові ради та ОСОБА_2 звернувся позивач ОСОБА_4

У поданій ним позовній заяві, в подальшому уточненій, позивач ОСОБА_4 вказував на те, що на підставі ордеру № 140573, виданого Дзержинським райвиконкомом 04.06.1997 року, він є наймачем двох жилих кімнат, площею 15,7 кв.м та 11,8 кв.м., розташованих у комунальній квартирі № 21 жилого будинку № 24 по вул. Шекспіра в м. Харкові, та в яких він проживає разом зі своєю родиною у складі шістьох осіб: донькою ОСОБА_5, зятем ОСОБА_7 та трьома онуками ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, а також ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, які перебувають під опікою його доньки ОСОБА_5

На початку 2005 року в комунальній квартирі, де вони мешкають, звільнилися дві ізольовані кімнати площею 12,2 кв.м. та 12,4 кв.м., у зв’язку з чим у червні того ж року його, покійна вже тепер дружина звернулася до Дзержинського райвиконкому із заявою про надання звільнених кімнат їхній сім’ї з метою хоча б тимчасового поліпшення житлових умов, але в задоволенні цієї заяви було категорично відмовлено з обґрунтуванням цієї відмови тим, що відповідно до рішення райвиконкому від 20.05.1986 року № 129/4 жилий будинок № 24 по вул. Шекспіра в м. Харкові, в якому вони проживають, віднесений до категорії будинків, непридатних для проживання, що унеможливлює повторне заселення звільнених кімнат.

Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що його родина з шістьох осіб мешкає у двох жилих кімнатах, загальна площа яких становить 27,5 кв.м., тобто менше ніж 5 кв.м. на одну особу (менше мінімальної норми забезпеченості житлом, встановленої у м. Харкові), позивач ОСОБА_4 просив суд з метою тимчасового поліпшення житлових умов його родини зобов’язати Виконавчий комітет Дзержинської районної у м. Харкові ради надати їм для проживання жилі приміщення - ізольовані кімнати площею 12,2 кв.м. та 12,4 кв.м., що звільнилися в комунальній квартирі № 21 житлового будинку № 24 по вул. Шекспіра в м. Харкові, в якій вони проживають.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2007 року вищезазначені позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_4Є були об’єднані в одне провадження для їх спільного розгляду по суті.

У судовому засіданні представники позивачів заявлені останніми позовні вимоги підтримали й наполягали на їх задоволенні в повному обсязі.

Представники відповідачів: Харківської міської ради, Виконавчого комітету Дзержинської районної у м. Харкові ради заявлені позивачами вимоги не визнали, та заперечуючи проти їх задоволення посилались на те, що жилий будинок № 24 по вул. Шекспіра в м. Харкові, в якому проживають останні, вже давно віднесений до категорії непридатних для проживання, а тому житлові приміщення, що звільнилися в ньому, повторному заселенню не підлягають.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2010 року в задоволенні заявлених позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вимог відмовлено.

Не погодившись із прийнятим судом першої інстанції по справі рішенням, позивач ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просять скасувати це судове рішення, як незаконне і не обгрунтоване та направити справу на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.

В обґрунтування своєї скарги апелянти посилаються на те, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заявлених ОСОБА_4 позовних вимог про надання їхній сім’ї додаткової жилої площі у вигляді двох ізольованих кімнат, що звільнилися в комунальній квартирі № 21 жилого будинку № 24 по вул. Шекспіра в м. Харкові, безпідставно послався на рішення райвиконкому про визнання цього будинку непридатним для проживання, оскільки всі мешканці вказаної квартири були заселені в зазначене житло на підставі відповідних ордерів, виданих вже після прийняття райвиконкомом такого рішення, що суперечило б здоровому глузду.

Представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_11 також вважаючи ухвалене по справі рішення не законним і не обґрунтованим, в апеляційній скарзі з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального й процесуального права, просить змінити це судове рішення та компромісно вирішити справу по суті заявлених позовних вимог шляхом надання позивачці ОСОБА_2 з малолітньою дитиною вільної кімнати площею 12,2 кв.м. у комунальній квартирі № 21 жилого будинку № 24 по вул. Шекспіра в м. Харкові, а іншу вільну кімнату площею 12,4 кв.м. у цій же квартирі надати родині позивача ОСОБА_4

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга представника позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_11 задоволена бути не може, а апеляційна скарга інших апелянтів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

В даному ж випадку ухвалене судом першої інстанції по справі рішення не відповідає цим вимогам процесуального закону.

Відмовляючи у задоволенні заявлених позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 позовних вимог про надання їм жилих приміщень, що звільнилися в комунальній квартирі № 21 жилого будинку № 24 по вул. Шекспіра в м. Харкові, в якій вони проживають, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням виконкому Дзержинської районної ради народних депутатів від 20.05.1986 року зазначений жилий будинок був віднесений до категорії непридатних для проживання, а тому житлові приміщення, що звільнилися в ньому, взагалі не підлягають заселенню.

Крім того, приймаючи рішення у справі про відмову в задоволенні заявлених позивачами вимог, суд першої інстанції послався й на те, що позивачі не представили доказів стосовно того, що жилі приміщення, на які вони претендують, відповідають санітарним та технічним вимогам, встановленим чинним законодавством.

Однак, із такими висновками суду першої інстанції судова колегія погодитися не може, оскільки ці висновки суперечать матеріалам справи й не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст.ст. 2, 3 Житлового кодексу УРСР завданнями житлового законодавства є регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин.

Житлові відносини в Українській РCР регулюються цим Кодексом та іншими актами житлового законодавства Української РСР.

Відповідно до ст. 6 Житлового кодексу УРСР жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Згідно ч. 2 ст. 7 Житлового кодексу УРСР непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.

Відповідно до ст.ст. 9, 31, 42, 43, 47 Житлового кодексу УРСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду

Жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, крім випадків, передбачених статтею 46, частинами першою і другою статті 54, частиною першою статті 90, частиною шостою статті 101, статтями 102, 110, частиною першою статті 114 цього Кодексу, а також інших випадків, передбачених законодавством Української РСР.

Громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

При цьому норма жилої площі для визначення максимального розміру жилого приміщення, що надається громадянам, встановлюється в розмірі 13,65 площі на одну особу.

Згідно ч. 1 ст. 50 Житлового кодексу УРСР жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

Жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів (ст. 51 Житлового кодексу УРСР).

Згідно ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності, відносяться до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Особливості надання громадянам жилого приміщення, що звільнилося в квартирі, передбачені ст. 54 Житлового кодексу УРСР.

Відповідно до частини 1 вказаної правової норми, якщо в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, звільнилося неізольоване жиле приміщення, воно надається наймачеві суміжного приміщення.

Згідно з частиною 2 цієї ж правової норми ізольоване жиле приміщення, що звільнилося в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, на прохання наймача, що проживає в цій квартирі і потребує поліпшення житлових умов (стаття 34), надається йому, а в разі відсутності такого наймача - іншому наймачеві, який проживає в тій же квартирі. При цьому загальний розмір жилої площі не повинен перевищувати норми, встановленої статтею 47 цього Кодексу, крім випадків, коли наймач або член його сім'ї має право на додаткову жилу площу. Якщо розмір ізольованої кімнати, що звільнилася, є меншим за встановлений для надання одній особі, зазначена кімната у всіх випадках передається наймачеві на його прохання.

Правила, передбачені частинами першою і другою цієї статті, застосовуються незалежно від належності жилого будинку.

У разі відмови в наданні жилого приміщення, що звільнилося, у випадках, передбачених цією статтею, спір може бути вирішено в судовому порядку.

Аналогічний порядок надання громадянам жилого приміщення, що звільнилося в квартирі, передбачений і нині діючими «Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР», затвердженими постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 (далі: Правила).

Відповідно до п. 67 зазначених Правил у разі, якщо в квартирі, у якій проживає два або більше наймачі, звільнилося неізольоване жиле приміщення, воно надається наймачеві суміжного приміщення.

Ізольоване жиле приміщення, що звільнилося у квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, на прохання наймача, що проживає в цій квартирі і потребує поліпшення житлових умов (пункти 13 і 14 Правил), незалежно від його перебування на квартирному обліку, надається йому, а в разі відсутності такого наймача - іншому наймачеві, який проживає в тій же квартирі.

При цьому загальний розмір жилої площі не повинен перевищувати 13,65 квадратного метра на одну людину, крім випадків, коли наймач або член його сім’ї має право на додаткову жилу площу.

Якщо розмір ізольованої кімнати, що звільнилася, є меншим рівня середньої забезпеченості жилою площею громадян у даному населеному пункті, зазначена кімната у всіх випадках передається наймачеві на його прохання.

Вказані правила застосовуються незалежно від належності жилого будинку.

Якщо ізольоване приміщення, що звільнилося, не може бути відповідно до правил абзаца другого цього пункту передано наймачеві, який проживає в цій квартирі, його надають іншим особам у загальному порядку.

При цьому пунктом 54 тих же Правил прямо передбачено, що в окремих випадках на прохання громадян, що перебувають на квартирному обліку (в першу чергу тих, у яких настала черговість на одержання жилих приміщень), та громадян, що користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, у порядку тимчасового поліпшення житлових умов їм може бути надане жиле приміщення, яке не відповідає вимогам, передбаченим пунктом 51 і абзацом першим пункту 52 цих Правил, або за розміром менше від рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті зі збереженням відповідно права перебування на обліку та в списках першочерговиків чи в списку позачерговиків.

Однак, навіть у зазначеному вище порядку категорично забороняється заселення приміщень, що звільнилися у ветхих будинках, які не підлягають ремонту, в бараках та інших непристосованих для житла будівлях.

Як встановлено судом, позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровані та проживають у квартирі № 21 багатоквартирного п’ятиповерхового житлового будинку № 24 по вул. Шекспіра в м. Харкові.

Відповідно до технічного паспорта на квартиру № 21 житлового будинку № 24 по вул. Шекспіра в м. Харкові, виготовленого Харківським МБТІ, зазначена квартира є комунальною та складається з п’яти ізольованих жилих кімнат площею: 11,8 кв.м.; 9,1 кв.м.; 12,2 кв.м.; 15,7 кв.м.; 12,4 кв.м. та місць загального користування (а.с. 172 - 174, 274-275).

Згідно з ордером № 140573 від 04 червня 1997 року, виданим виконавчим комітетом Ленінської районної Ради народних депутатів м. Харкова позивачу ОСОБА_4 на сім’ю у складі 4-х осіб, останній є наймачем двох жилих кімнат площею 11,8 кв.м. та 15,7 кв.м. у зазначеній комунальній квартирі (а.с. 23, 24).

Позивачка ОСОБА_2 разом зі своєю малолітньою донькою ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації житлового фонду Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради 15 травня 2006 року, реєстраційний № 1-06-253992-Ц, є власниками ізольованої жилої кімнати площею 9,1 кв. м. у цій же комунальній квартирі, в якій вони раніше проживали на умовах найму (а.с. 10, 273).

На теперішній час сім’я наймача жилого приміщення - позивача ОСОБА_4 складається з п’яти осіб: самого позивача, його доньки ОСОБА_5, онука ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також малолітніх онучок ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, які перебувають під опікою його доньки ОСОБА_5 (а.с. 83-85, 277-279).

При цьому судом також встановлено й ця обставина сторонами визнається і не заперечується, що інші два жилих приміщення, а саме: ізольовані жилі кімнати площею 12,2 кв.м. та 12,4 кв.м. у комунальній квартирі, де проживають позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 разом із членами своїх сімей, та які є предметом цивільно-правового спору, ще в 2005 році були звільнені колишніми їх мешканцями й до цього часу в установленому законом порядку ніким не заселені.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, родина позивача ОСОБА_4 перебуває на квартирному обліку в райвиконкомі, як сім’я, що потребує поліпшення житлових умов, та з 04 квітня 1989 року включена до списку осіб, що мають право на першочергове забезпечення житлом.

При цьому на протязі 2005 року родина останнього неодноразово зверталася до відповідних органів місцевого самоврядування із заявами про надання їм звільнених жилих приміщень у комунальній квартирі № 21жилого будинку № 24 по вул. Шекспіра в м. Харкові, але їм у цьому було відмовлено з посиланням на рішення Дзержинського райвиконкому м. Харкова про віднесення зазначеного житлового будинку до категорії непридатних для проживання (а.с. 28-32).

Як свідчить рішення виконавчого комітету Дзержинської районної Ради народних депутатів м. Харкова від 20.05.1986 року № 129/4, цим рішенням жилий будинок № 24 по вул. Шекспіра в м. Харкові, дійсно був віднесений до категорії будинків, непридатних для проживання (а.с. 13).

Однак, зазначене рішення прийняте райвиконкомом не в зв’язку з ветхістю зазначеного жилого будинку чи його незадовільним технічним станом, або неможливістю проведення його капітального ремонту, а в зв’язку із зовнішніми чинниками, а саме: розташуванням цього жилого будинку в безпосередній близькості від котельної, шум якої перевищує допустимі норми.

При цьому в подальшому всупереч вимогам ч. 2 ст. 7 Житлового кодексу УРСР та «Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання», затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1084 року № 189, яке є чинним і на теперішній час, будь-якого рішення про переобладнання непридатного для проживання жилого ІНФОРМАЦІЯ_5 для використання в інших цілях, переведення його з житлового фонду до нежилого, або про знесення цього будинку райвиконкомом не приймалося, як не приймалося будь-якого аналогічного рішення й стосовно спірних жилих приміщень: ізольованих кімнат у комунальній квартирі № 21, розташованій у цьому ж будинку.

Більш того, як зазначалося вище та підтверджено матеріалами цивільної справи, після прийняття виконавчим комітетом Дзержинської районної Ради народних депутатів м. Харкова рішення від 20.05.1986 року № 129/4 про віднесення жилого будинку № 24 по вул. Шекспіра в м. Харкові до категорії непридатних для проживання, відповідними виконавчими комітетами районних рад м. Харкова в червні 1997 року та в липні 1998 року позивачам ОСОБА_4 та ОСОБА_2 видавалися ордери на заселення жилих приміщень у комунальній квартирі № 21, де вони з того часу й проживають, а 15 травня 2006 року займана позивачкою ОСОБА_2 ізольована кімната взагалі була передана їй у власність відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», не зважаючи на існуючий статус непридатного для житла самого будинку (а.с. 10, 23, 273).

За таких обставин, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, безпідставно відмовив у задоволенні заявлених позивачем ОСОБА_4 вимог, оскільки останній відповідно до ч. 2 ст. 54 Житлового кодексу УРСР та п.п. 54, 67 «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР», затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470, має повне право на надання йому з сім’єю в користування ізольованих кімнат площею 12,2 кв.м. та 12,4 кв.м., що звільнилися в комунальній квартирі № 21 житлового будинку № 24 по вул. Шекспіра в м. Харкові, в якій вони проживають, та в якій відсутні інші наймачі, що могли б претендувати на вільні жилі приміщення.

При цьому судова колегія звертає увагу й на те, що приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції безпідставно зазначив у судовому рішенні й про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, оскільки остання приймала участь у справі, виключно в якості відповідача, будь-яких позовних вимог самостійно не заявляла і будь-кого на звернення до суду від її імені за захистом своїх прав не уповноважувала.

Таким чином, з огляду на викладене, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2010 року не може бути визнане законним, обґрунтованим, а тим більше, справедливим, а тому судова колегія вважає за необхідне на підставі п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити заявлені позивачем ОСОБА_4 вимоги, визнавши за ним у порядку тимчасового поліпшення житлових умов право на користування жилими приміщеннями - ізольованими кімнатами площею 12,2 кв.м. та 12,4 кв.м., що звільнилися в комунальній квартирі № 21 жилого будинку № 24 по вул. Шекспіра в м. Харкові, зі збереженням відповідно права перебування на квартирному обліку та в списках черговиків, зобов’язавши Виконавчий комітет Харківської міської ради видати останньому ордер на вселення в зазначені жилі приміщення.

Що ж стосується позовних вимог, заявлених позивачкою ОСОБА_2, то ці позовні вимоги в даному випадку задоволені бути не можуть, оскільки остання є власником, а не наймачем жилого приміщення в комунальній квартирі № 21 жилого будинку № 24 по вул. Шекспіра в м. Харкові, в зв’язку з чим особливий порядок надання жилих приміщень - ізольованих кімнат, що звільнилися в цій квартирі, передбачений ст. 54 Житлового кодексу УРСР, на неї не розповсюджується, а свої житлові проблеми вона вправі вирішувати на загальних підставах, тобто відповідно до черговості на поліпшення житлових умов.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 6, 7, 9, 31, 34, 42, 43, 47, 50, 54 Житлового кодексу УРСР, п.п. 13, 14, 54, 67 «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР», затвердженими постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 47011, ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 1, 4, 303, 304, 307, п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2010 року - скасувати, ухваливши по суті заявлених позивачами вимог нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити за їх безпідставністю.

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 у порядку тимчасового поліпшення житлових умов право на користування жилими приміщеннями, а саме: ізольованими кімнатами площею 12,2 кв.м. та 12,4 кв.м., що звільнилися в комунальній квартирі № 21 жилого будинку № 24 по вул. Шекспіра в м. Харкові.

Зобов’язати Виконавчий комітет Харківської міської ради Харківської області видати ОСОБА_4 ордер на зайняття з сім’єю у складі п’яти осіб: його самого, його доньки ОСОБА_5, та його онуків: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 жилих приміщень - ізольованих кімнат площею 12,2 кв.м. та 12,4 кв.м., що звільнилися в комунальній квартирі № 21 жилого будинку № 24 по вул. Шекспіра в м. Харкові, зі збереженням права перебування на квартирному обліку та в списках першочерговиків на поліпшення житлових умов.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: