АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 22-ц-4506 / 2011 р. Головуючий: 1 інстанції

Категорія: оскарження дій ОСОБА_1

державного виконавця Доповідач: Даниленко В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2011 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Швецової Л.А., Піддубного Р.М.,

при секретарі: Подпрядовій В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою старшого державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 31 січня 2011 року по справі за скаргою ОСОБА_3 на дії старшого державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 під час виконання судового рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2010 року заявниця ОСОБА_3, як учасник виконавчого провадження (стягувач), звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2, в якій вказувала на те, що останній в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» при виконанні рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 03.12.2008 року, за яким 25 травня 2009 року було видано виконавчий лист № 2-8/2008 про зобов’язання відповідачки ОСОБА_4 закласти віконний проїм у будинку Літ. Б1 по вул. Світло Шахтаря, 38 у м. Харкові, передчасно закінчив виконавче провадження, хоча ним і не були виконані всі дії, направлені на безпосереднє виконання зазначеного судового рішення.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що Жовтневим ВДВС вже вдруге безпідставно виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 03.12.2008 року, яке так і не було виконане, заявниця ОСОБА_3 просила суд скасувати постанову старшого державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 01.12.2010 року про закінчення виконавчого провадження № 20813875, як таку, що винесена з порушенням вимог чинного законодавства.

У судове засідання суду першої інстанції, як заявниця ОСОБА_3, так і державний виконавець Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2, дії якого оскаржувалися, не з’явилися й просили суд розглядати справу за їх відсутності.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 31 січня 2011 року скаргу заявниці ОСОБА_3 задоволено.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 під час виконання ним судового рішення.

Скасовано постанову державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 01.12.2010 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-8/2008, виданим 25.05.2009 року, та зобов’язано останнього виконати всі дії, передбачені ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження», направлені на неупереджене, своєчасне та повне виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 03.12.2008 року.

В апеляційній скарзі старшого державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 ставиться питання про скасування зазначеної вище ухвали районного суду, як такої, що постановлена з порушенням норм процесуального права, без належного та всебічного з’ясування обставин, які мають значення для справи.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що ним, як державним виконавцем, був виконаний весь комплекс передбачених Законом «Про виконавче провадження» дій з примусового виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 03.12.2008 року за виконавчим листом № 2-8/2008, виданим 25.05.2009 року, а тому суд першої інстанції безпідставно визнав його дії, пов’язані з виконанням цього судового рішення неправомірними та скасував винесену ним постанову про закінчення виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом.

Заявниця ОСОБА_3 у своїх письмових запереченнях на подану апеляційну скаргу просить її відхилити, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, постановлену за наслідками розгляду її скарги на дії державного виконавця, залишити без змін, вважаючи її законною і обґрунтованою.

Перевіривши законність і обгрунтованність оскаржуваної ухвали районного суду відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, розглядаючи скаргу ОСОБА_3 на дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2, районний суд належним чином дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу правовідносин, що мають місце, та закон їх регулюючий.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі: Закон) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 4 зазначеного Закону заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на майно боржника;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Права та обов’язки державного виконавця визначені в ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до цієї правової норми державний виконавець зобов’язаний вживати всіх необхідних заходів примусового виконання рішень, встановлених Законом, неупереджено, своєчасно та повно вчиняти виконавчі дії.

Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, передбачені ст. 76 Закону.

Згідно вказаної правової норми після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов’язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.

У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.

Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ (частина 3 статті 76 Закону).

Підстави для закінчення виконавчого провадження визначені у статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 37 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 цього Закону.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, та може бути оскаржена сторонами в адміністративному порядку або до суду. 

Як встановлено судом, 25.05.2009 року Жовтневим районним судом м. Харкова на підставі рішення цього ж суду від 03.12.2008 року було видано виконавчий лист № 2-8/2008 про зобов’язання відповідачки ОСОБА_4 закласти віконний проїм у будинку Літ. Б1 по вул. Світло Шахтаря, 38 у м. Харкові.

Постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 13.08.2010 року було відкрито виконавче провадження № 20813875 з примусового виконання судового рішення за вказаним виконавчим документом (а.с. 6).

При цьому перевіркою судом матеріалів виконавчого провадження встановлено, що державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 вчинялися певні виконавчі дії та вживалися відповідні заходи щодо своєчасного і повного виконання судового рішення, застосовувалися до боржника ОСОБА_4 штрафні санкції за його невиконання та інші заходи, передбачені статтею 87 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: було порушено клопотання перед судом про притягнення боржника до кримінальної відповідальності.

Однак, як встановлено судом, та підтверджено наявними матеріалами цивільної справи, постанова про повернення виконавчого листа до суду, в зв’язку з неможливістю його виконання, державним виконавцем усупереч вимогам частини третьої статті 76 Закону України «Про виконавче провадження» не виносилася.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, а також те, що державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 не в повному обсязі були виконані вимоги ч. 3 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження», виконання яких є обов’язковою передумовою для прийняття рішення про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 11 частини 1 статті 37 цього ж Закону, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, розглянувши справу, обґрунтовано визнав дії державного виконавця Танцур Є.А. під час виконання ним судового рішення неправомірними, та скасувавши його постанову від 01.12.2010 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-8/2008, зобов’язав останнього виконати всі дії, передбачені ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження», направлені на неупереджене, своєчасне та повне виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 03.12.2008 року.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги, наведених на її обґрунтування, то ці доводи є голослівними й несуттєвими, ухвалене судом першої інстанції по справі судове рішення не спростовують, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного її вирішення.

Таким чином, з огляду на викладене, та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу старшого державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 31 січня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: