ГАГАРІНСЬКИИ  РАЙОННИЙ СУД м. СЕВАСТОПОЛЯ

м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 3

1 інстанція код суду 27-02 категорія 31

справа №2-3920/05 справа №2-352/06 справа №2-111/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

02 лютого 2007 року                          Гагарінський районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого - судді:     Куімова М.В.

при секретарі:                 Башарулі В.К., Демченко В.Л., Шпетної Н.А., Саксоновій А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення та зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання такої, що втратила право користування житловим приміщенням, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про вселення, відповідно до якого, просить суд вселити її у квартиру АДРЕСА_1. Позовні вимоги мотивовані тим, що з 09 січня 2001 року позивачка була зареєстрована та проживала по спірної квартирі, проте з 12 січня 2005 року не може війти до квартири, оскільки її у цьому перешкоджає її колишній чоловік ОСОБА_2. Вимоги ОСОБА_2 по зустрічному позову до ОСОБА_1 мотивовані тим, що 18 серпня 1997 року він отримав ордер на квартиру АДРЕСА_1. 16 жовтня 1999 року він уклав шлюб зі ОСОБА_1 та, за її проханням, 05 січня 2001 року зареєстрував її по вказаної адресі, проте ОСОБА_1 до квартири фактично не заселялася, у квартирі не проживала та будь-яких її речей там немає. ОСОБА_1 фактично проживала та проживає у квартирі АДРЕСА_1, де раніше проживав також ОСОБА_3. У травні 2004 року між сторонами виникли свари, погіршилися відносини та з цього часу ОСОБА_2 почав проживати окремо та переїхав до квартири АДРЕСА_1. Просить визнати ОСОБА_1 такої, що втратила проживання у вказаної квартирі, оскільки ніколи   у неї не проживала та не вселялася.

У     судовому     засіданні     позивачка     ОСОБА_1 позовні     вимоги підтримала у повному обсязі, пояснивши, що вона проживала   разом з відповідачем

до грудня 2004 року за адресою: АДРЕСА_2. У спірному житловому приміщенні - квартирі АДРЕСА_1 до жовтня 2004 року проживали квартиранти. У січні 2005 року ОСОБА_2 залишив місце її проживання та став проживати одноособово у спірному житловому приміщені, де вона раніше брала участь у проведенні ремонту. Проте   задоволення   зустрічного позову  заперечує.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, пояснивши, що 09 січня 2001 року позивачка була зареєстрована відповідачем по спірному житловому приміщенню - квартирі АДРЕСА_1, де сторони зробили ремонт. До 2005 року сторони здавали квартиру квартирантам, проживаючі разом за адресою: АДРЕСА_2. 12 січня 2005 року ОСОБА_2 вивіз частку речей та почав проживати у спірному житловому приміщенні по АДРЕСА_1. При цьому, ОСОБА_3 не впускає до квартири ОСОБА_1 та відібрав у неї ключі від квартири. Проти зустрічного позову ОСОБА_2 заперечує.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечував, пояснивши, що ордер на квартиру АДРЕСА_1 в М.Севастополі був отриманий ним та його батьками у 1997 році. У 1999 році він зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 та проживав разом з неї за адресою: АДРЕСА_2. На прохання ОСОБА_1, він зареєстрував її по своєї квартирі, проте ОСОБА_1 до квартири не вселялася, ключів від квартири не мала та будь-яких її речей там не було. Спірну квартиру по АДРЕСА_1 в м. Севастополі вони здавали квартирантам, а на отримані гроші забезпечували навчання сину ОСОБА_1. Після фактичного припинення шлюбних відносин, 01 червня 2004 року, він переїхав до своєї квартири, де і проживає по цей час. Наполягає на задоволенні його зустрічних позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 втратила право користування житловим приміщенням, фактично до квартири ніколи не вселялася, не проживала та не тримала там будь-яких своїх речей. На цей час, шлюб між сторонами розірвано, а відносини неприязні. Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 проти задоволення позову ОСОБА_1 також заперечував, пояснивши, що ОСОБА_1 втратила право користування житловим приміщенням, оскільки фактично до квартири не вселялася, ніколи там не проживала та у квартирі немає будь-яких її речей. На цей час, шлюб між сторонами розірвано, а відносини різко неприязні. Крім цього, під час розгляду справи у суді. ОСОБА_1 штучно погіршила власні житлові умови - 23 грудня 2005 року уклала фіктивний договір дарування частки своєї квартири на користь свого рідного сину.

Суд, заслухавши сторони, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що у задоволені позову ОСОБА_1 необхідно відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.71 Житлового Кодексу України, при тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

У судовому засіданні встановлено, що 18 серпня 1997 року відповідачем ОСОБА_2 був отриманий ордер НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1. 16 жовтня 1999 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1. Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі до 31 травня 2006 року. У січні 2001 року ОСОБА_1, зі згоди відповідача ОСОБА_2, була зареєстрована по спірної житлової площі у його  квартирі, проте  фактично ОСОБА_1   у квартирі не проживала, оскільки

вказана квартира до 2004 року здавалася у найом квартирантам, а сторони проживали разом за адресою: АДРЕСА_2, що не оспорюється сторонами. Суд погоджується зі ствердженнями відповідача ОСОБА_2, що позивачка ОСОБА_1 ніколи до спірної житлової площі не заселялася та фактично у неї не проживала, оскільки це підтверджується поясненнями сторін та показаннями свідків.

У судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що вони є подругами ОСОБА_1, яка разом з ОСОБА_2 проживала до 13 січня 2005 року у квартирі на Мекензіевих горах ( квартира АДРЕСА_2 ). 13 січня 2005 року ОСОБА_2 зібрав речі та переїхав на свою квартиру по АДРЕСА_1 в м. Севастополі, у якої з 2001 до жовтня 2004 років проживали квартиранти. Зі слів ОСОБА_1, її відомо, що вона мала ключі від квартири по АДРЕСА_1. З пояснень у судовому засіданні свідка ОСОБА_9 убачається, що у травні-червні 2004 року ОСОБА_2 переїхав до своєї квартири по АДРЕСА_1, де проживає один до цього часу. У 2005 році ОСОБА_2 та ОСОБА_1 разом не проживали. З червня по грудень 2005 року вона приблизно 5-7 раз відвідувала з чоловіком ОСОБА_2 у його квартири по АДРЕСА_1. При цьому, самої ОСОБА_1 та будь-яких жіночих речей у квартирі не було. Свідки ОСОБА_11., ОСОБА_10 та ОСОБА_15 також пояснили, що починаючи з червня 2004 року систематично бували у гостях у квартирі ОСОБА_2 по АДРЕСА_1, проте не бачили ОСОБА_1 чи жіночих речей у квартирі. Аналогічні пояснення у судовому засіданні були дані свідком ОСОБА_8. З пояснень свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 убачається, що вони з 2000 по липень 2001 року та з травня 2002 по вересень 2003 року були квартирантами та проживали у квартирі АДРЕСА_1. З пояснень свідка ОСОБА_14 убачається, що він є дільничим інспектором міліції, обслуговує район "Мекензієви гори" та у грудні 2004 року був викликаний на сварку, що сталася між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у будинок по АДРЕСА_2. Крім цього, до січня 2005 року ОСОБА_2 періодично з'являвся по вказаної адресі на вигулював собаку. Не знає з якого часу ОСОБА_2 не проживає у будинку по АДРЕСА_2.

Таким  чином, суд дійшов  висновку,  що ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1   фактично   не   заселялася   та   не

проживала   у   неї, без поважних   причин, понад 6   місяців. Крім   цього,   у   судовому

засіданні не знайшли свого підтвердження та суду не доведені доводи Виноградової

Г.І. щодо створення ОСОБА_2 перешкод у її проживанні у спірному жилому

приміщенню   та   знаходження   у   квартирі   її   речей.   Суд не може   погодитися   зі

ствердженнями позивачки ОСОБА_1, що вона не втратила право проживання

у   вказаної  квартирі, оскільки  квартира  здавалася  у  найом  квартирантам,  а  вона  з

ОСОБА_2 проживала за іншою адресою, оскільки це, відповідно до ст.71 ЖК

України, не є поважною причиною відсутності у житловому приміщенні понад 6 місяців.

Суд також приймає до уваги фактичні відносини між сторонами після розірвання

шлюбу, існування   украй   неприязних відносин та фіктивне   погіршення   позивачкою

ОСОБА_1    власних   житлових   умов   під час   розгляду   справи   у   суді   -

укладення  23 грудня 2005  року договору дарування 6/75  часток житлового будинку

АДРЕСА_2 на користь сину ОСОБА_16, що

підтверджується копією відповідного договору.

Керуючись ст.ст. 64, 71,72, 123 Житлового Кодексу України, ст.ст. 10, 60, 81, 88, 185, 208, 212-215 Цивільного процесуального Кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення до квартири АДРЕСА_1, - відмовити.

Зустрічний позов  ОСОБА_2  задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 такої, що втратила право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2  державне  мито у сумі  08 гривень 50 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної  інстанції або в порядку  ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення надруковано власноручно у нарадчої кімнаті.