ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" травня 2009 р. Справа № 60/59-09
вх. № 2419/1-60
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Фісатіді Г.Д. - довіреність б/н від 03.03.2009 року;
1-го відповідача - не з'явився;
2-го відповідача - не з'явився;
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста", м.Харків
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК", м. Харків
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янець-Подільський комбікормовий завод", с.Гуменці, Кам`янець-Подільський район, Хмельницька область
про стягнення 142621,67 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста" (позивач) звернулося до господарського суду з позовом щодо стягнення з відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" (1-й відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янець-Подільський комбікормовий завод" (2-й відповідач) заборгованості у сумі 142621,67 грн., яка складається з основної суми заборгованості - 84684,40 грн., інфляційних - 8468,44 грн., 3% річних від простроченої суми - 3698,6 грн., 15256,74 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами, 30513,49 грн. - пені. В обгрунтування позову позивач посилається на те, що 02 червня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “АПК “Надія” (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кам`янець-Подільський комбікормовий завод" (покупець за договором) було укладено договір поставки № 0206/2. На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" на адресу покупця було поставлено товару на загальну суму 734684,40 грн. Проте 2-й відповідач оплатив отриманий товар лише частково - в сумі 650000,00 грн. В зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 84684,40 гривень. 26 серпня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю “АПК “Надія” відступило позивачу права вимоги до другого відповідача, про що між сторонами було підписано Договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора в зобов'язанні) № 3 (0206/2). В той же день на адресу 2-го відповідача було направлено вимогу про сплату боргу на користь позивача.
30 вересня 2008 року між позивачем та 1-м відповідачем було укладено договір поруки, за яким 1-й відповідач поручився перед позивачем за виконання 2-м відповідачем своїх обов"язків за договором. Однак відповідачі своїх зобов"язань по договорам не виконали, внаслідок чого виникла вищезазначена сума заборгованості та нараховано індекс інфляції, 3% річних, пеню та проценти за користування чужими коштами.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 березня 2009 року було прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 08 квітня 2009 року о 12:40.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 квітня 2009 року було відкладено розгляд справи № 60/59-09 на 23 квітня 2009 року о 11:30.
23 квітня 2009 року 2-й відповідач через канцелярію господарського суду Харківської області надав документи згідно супровідного листа (вх. № 11988), які долучені судом до матеріалів справи.
23 квітня 2009 року позивач через канцелярію господарського суду Харківської області надав документи згідно супровідного листа (вх. № 11987), які долучені судом до матеріалів справи.
1-й відповідач в судове засідання 23.04.2009р. не з"явився, витребуваних судом документів не надав.
Позивач та 2-й відповідач надали суду узгоджене клопотання (вх. № 11984) про відкладення розгляду справи, в якому просили суд відкласти розгляд справи № 60/59-09, у зв"язку з можливістю мирного врегулювання спору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.04.2009р. розгляд справи № 60/59-09 був відкладений на 18 травня 2009 року о 15:30.
Позивач 18 травня 2009 року за супровідним листом (вх. №13989) надав до суду копії квитанцій про приймання вантажу №43131724 від 13.06.2008р. та №43131726 від 14.06.2008р.
Крім того, 18 травня 2009 року позивачем було надано відмову від позову (вх.13990) в частині позовних вимог, заявлених до 1-го відповідача, також позивач просить суд припинити провадження в цій частині та стягнути заборгованість з 2-го відповідача. Також, позивач 18 травня 2009 року надав відмову від позову (вх. №13991) в частині стягнення основної заборгованості в сумі 84 684,40 гривень і пені в розмірі 30 513,49 гривень, та просить припинити провадження по справі в цій частині, та стягнути з 2-го відповідача інфляційні в сумі 8 468,44 гривень, 3 698,60 гривень –3% річних та 15 256,74 гривень –проценти за користування чужими грошовими коштами.
В судовому засіданні 18.05.2009р. позивач просить суд прийняти відмову від позову в частині стягнення з 1-го відповідача солідарно заборгованості, відмову від позову в частині стягнення основної заборгованості в сумі 84 684,40 гривень і пені в розмірі 30 513,49 гривень, припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" та основної заборгованості в сумі 84 684,44 гривень і пені в розмірі 30 513,49 гривень, стягнути з 2-го відповідача інфляційні в сумі 8 468,40 гривень, 3 698,6 гривень – 3% річних та 15 256,74 гривень – проценти за користування чужими грошовими коштами.
Враховуючи, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог, а також те, що відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладається в адресованій суду письмовій заяві, суд перевіривши повноваження представника позивача на вчинення такої процесуальної дії, роз’яснивши наслідки відмови позивача від позову, вважає, що заявлена позивачем відмова від позову не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, у зв’язку з чим суд прийняв відмову позивача від позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" (1-ий відповідач) солідарно заборгованості в сумі 142621,67 гривень, а також відмову від позову в частині стягнення основної заборгованості в сумі 84 684,40 гривень і пені в розмірі 30 513,49 гривень.
1-ий відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.
Представник 2-го відповідача надав 18.05.2009р. через канцелярію суду заяву (вх. №198), в якій повідомляє суд, що 22.04.2009р. здійснив проплату суми основної заборгованості та надає факсимільну копію платіжного доручення №23 від 22.04.2009р. на суму 86228,62 грн.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено, що 02 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" (постачальник за договором) та 2-им відповідачем (покупець за договором) було укладено договір поставки № 0206/2.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" взяло на себе зобов’язання поставити, а 2-ий відповідач прийняти та оплатити товар: пшеницю 6 класу врожаю 2007 року в кількості 2000,00 тон +/- 10%, в розрізі: червень 2008р. – 1 000 тон, липень 2008 р. – 1 000 тон на умовах, передбачених даним договором.
В п.2.1. договору сторони передбачили, що ціна тони товару без ПДВ складає 1150,00 гривень, крім того ПДВ – 230,00 гривень, всього – 1380,00 гривень, відповідно до п.2.2. договору загальна вартість товару по даному договору без ПДВ складає 2 300 000,00 грн., ПДВ – 460 000,00 грн., загальна сума: 2 760 000,00 грн.
На виконання зазначених умов договору позивачем було поставлено 2-му відповідачу товар на загальну суму 734 684,4 гривень, що підтверджується видатковими накладними №№ РН-607 від 13.06.08р., РН-612 від 14.06.08р. та квитанціями про приймання вантажу № 43131724 від 13.06.2008р. та № 43131726 від 14.06.2008р.
Пунктом 2.5.1. договору встановлено обов’язок 2-го відповідача здійснити оплату за отриманий товар на протязі 35 календарних днів з моменту надання залізничних накладних покупцю, погруженого в залізничні вагони товару в українських гривнях шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника.
26 серпня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" відступило позивачу права вимоги до 2-го відповідача, про що між сторонами було підписано договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора в зобов’язанні) № 3(0206/2). В п.1.2. такого договору зазначено, що позивач стає кредитором в зобов’язаннях, які виникли на підставі договору поставки № 0206/2 від 02.06.2008р., і в зобов’язаннях, які спрямовані на забезпечення виконання зобов’язань 2-го відповідача за таким договором поставки. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" до позивача перейшли права в повному обсязі і на умовах, що передбачені договором поставки № 0206/2 від 02.06.2008р. Зокрема, до відступленого права включені права на отримання 634 684,40 грн., які 2-ий відповідач повинен був сплатити за отриманий товар за зазначеним договором поставки № 0206/2 від 02.06.08р. Такий договір про відступлення права вимоги було підписано в тому числі й 2-им відповідачем. Оригінал договору був наданий позивачем для огляду в судовому засіданні.
Поясненнями позивача та матеріалами справи підтверджується, що на момент відступлення права вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" позивачу, розмір заборгованості по договору поставки № 0206/2 від 02.06.08р. існував саме в зазначеному обсязі – 634 684,40 грн.
2-ий відповідач частково сплатив вартість поставленого товару, перерахувавши Товариству з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" 100 000,00 гривень, а після відступлення права вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" позивачу, на поточний рахунок позивача ще 550 000,00, всього – 650 000,00 гривень. В призначенні платежу при перерахуванні грошових котів на поточний рахунок позивача, 2-ий відповідач зазначав підставу для оплати – оплата за пшеницю згідно договору № 3(0206/2) від 26.08.08р.
2-ий відповідач в процесі розгляду справи сплатив позивачу суму основної заборгованості в повному обсязі.
У судовому засіданні позивач пояснив, що будь-яких інших правовідносин, крім тих, що виникли між сторонами за договором № 3(0206/2) від 26.08.08р. та договором поставки № 0206/2 від 02.06.2008р. у сторін не існувало.
Вищевикладені фактичні обставини свідчать про визнання 2-им відповідачем наявності заборгованості перед позивачем в повному обсязі.
30 вересня 2008 року між позивачем та 1-им відповідачем було укладено договір поруки, відповідно до умов якого 1-ий відповідач зобов’язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання 2-им відповідачем зобов’язань за договором поставки № 0206/2 від 02.06.2008р.
Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Зважаючи на це позивач звернувся з позовом до 1-го та 2-го відповідача про стягнення солідарно заборгованості в сумі 142 621,67 гривень. Однак, під час розгляду справи позивач відмовився від позову в частині стягнення з 1-го відповідача солідарно заборгованості в сумі 142 621,67 гривень та судом було прийнято відмову від позову в частині позовних вимог до 1-го відповідача як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, в зв’язку з чим суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в цій частині згідно п.4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, та відповідно задовольнити клопотання позивача про припинення провадження у справі в цій частині.
Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Згідно ч.3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.
В п.27.5. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 27.06.2007р. за № 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначено, якщо господарський суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, залучив іншого відповідача чи замінив неналежного відповідача і в зв’язку з цим справа стала підсудною іншому господарському суду, питання про підсудність визначається за правилом частини третьої статті 17 ГПК України, за винятком випадків, коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що в разі відмови позивача від позову в частині стягнення заборгованості з одного із відповідачів під час розгляду справи, справа повинна бути розглянута по суті тим судом, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності.
За таких обставин суд дійшов висновку, що дана справа повинна бути розглянута по суті господарським судом Харківської області.
Крім того, під час розгляду справи позивач відмовився від позову в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 84 684,44 гривень та пені в сумі 30 513,49 гривень та судом було прийнято відмову від позову в частині стягнення основної заборгованості та пені, як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, в зв’язку з чим суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в цій частині згідно п.4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, та відповідно задовольнити клопотання позивача про припинення провадження у справі в цій частині.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Названі норми передбачають, що господарські зобов’язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Згідно статті 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості 2-м відповідачем своєчасно не сплачена, 2-ий відповідач не надав на вимогу суду докази належного виконання своїх зобов’язань, та враховуючи доведеність факту порушення 2-им відповідачем умов договору та діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в частині стягнення з 2-го відповідача інфляційних в сумі 8 468,44 гривень, 3 698,6 гривень – 3% річних.
В ст. 536 Цивільного кодексу України закріплено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до Цивільного кодексу України користування чужими грошовими коштами покладено в основу кредитних відносин, у тому числі комерційного кредиту.
В ч. 1 ст. 1057 Цивільного кодексу України встановлено, що договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.
До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054 - 1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання (ч. 2 ст. 1057 Цивільного кодексу України).
В ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Інші у порівнянні з вимогами ст. 1054, 1057 ЦК України умови не були передбачені договором поставки № 0206/2 від 02.06.2008р.
В ч. 1 ст. 1048 параграфа "Позика" Цивільного кодексу України зазначено, що якщо договором не встановлений розмір процентів за користування грошовими коштами, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.
Саме такий розмір процентів повинен застосовуватися до умов комерційного кредиту, передбаченого договором поставки № 0206/2 від 02.06.2008р.
Сума процентів за користування чужими грошовими коштами, відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем та доданого ним до позовної заяви, складає 15 256,74 гривень.
Враховуючи доведеність факту порушення 2-им відповідачем умов договору та діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в частині стягнення з 2-го відповідача - 15256,74 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 274,28 гривень, та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 22,69 гривень слід покласти на 2-го відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 536, 543, 554, 610, 611, ч.2 ст. 625, ч.1 ст. 626, 712, ч.1 ст. 1048, 1054-1056, ч.1 ст.1057 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 15, 17, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 78, п.4 ст. 80, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення солідарно заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК".
Задовольнити клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" солідарно заборгованості в сумі 142 621,67 гривень.
В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" солідарно заборгованості в сумі 142 621,67 гривень провадження у справі припинити.
Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янець-Подільський комбікормовий завод" суми основного боргу в розмірі 84 684,40 гривень та пені в сумі 30 513,49 гривень.
Задовольнити клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янець-Подільський комбікормовий завод" суми основного боргу в розмірі 84 684,40 гривень та пені в сумі 30 513,49 гривень.
В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янець-Подільський комбікормовий завод" суми основного боргу в розмірі 84 684,40 гривень та пені в сумі 30 513,49 гривень провадження у справі припинити.
Решту частину позову задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янець-Подільський комбікормовий завод" (32325, Хмельницька область, Кам’янець-Подільський район, с. Гуменці, Вербецьке шосе, 1, ідентифікаційний код 34422333, п/р 260090100811 в ТОВ КБ "Фінансова ініціатива" м. Київ, МФО 380054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста" (61005, м. Харків, пл. Повстання, 7/8, ідентифікаційний код 35072676, п/р 26001136650300 в АКІБ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005) інфляційних в сумі 8 468,44 грн., 3 698,60 грн. – 3% річних, 15 256,74 грн. – проценти за користування чужими грошовими коштами, 274,28 грн. – витрати по сплаті державного мита, 22,69 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 20 травня 2009 року
Суддя