Корецький районний суд Рівненської області

м. Корець, вул. Тітова, 7, 34700, (03651) 2-04-52

Справа № 2-а-54/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2010 року Корецький районний суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді Павловського В.К.

при секретарі Федичканич В.Ю.

з участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Корець адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Рівненській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

Встановив:

Постановою про адміністративне правопорушення від 13 січня 2009 року, старшим

інспектором Рівненської роти ДПС для ОДДЗ, л-т. міліції ОСОБА_3

Федоровичем, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності та

накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок)

гривень 00 копійок, за порушення п. 12.9 Правил Дорожнього Руху України за, пю

передбачена відповідальність відповідно за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Як слідує із позовної заяви, позивач дійсно 13.01.2010 року, приблизно о 12 год. 00 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1, в'їхав у с. Користь, К грецького району Рівненської області, рухаючись зі сторони м. Рівне зі швидкістю в межах 60-70 км/год., згідно приладу для вимірювання швидкості руху на його транспортному засобі, побачивши дорожній знак 3.29 "обмеження максимальної швидкості руху 50 км/год.", відразу ж розпочав гальмування свого транспортного засобу до відповідної швидкості руху, в транспортному потоці інших автомобілів, був зупинений працівником ДАІ. Після зупинення, попросив пояснити причину його зупинки. Зі слів працівника ДАІ, він перевиш;ив встановлену швидкість руху у населених пунктах на ділянці дороги, що позначена дорожнім знаком 3.29 "обмеження максимальної швидкості руху 50 км/год.".

Як зазначає позивач при складанні протоколу та постанови про адміністративне правопорушення, старшим інспектором Рівненської роти ДПС для ОДДЗ, л-т. міліції ОСОБА_3, були допущені ряд порушень. Зокрема, він не ознайомив його з правами та обов'язкам відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КупАП. Дану постанову було винесено без з'ясування обставин справи, не враховано як пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, наявність і ступінь його вини, не взято до уваги його пояснень з приводу даного правопорушення. Він рухався в транспортному потоці інших автомобілів і таким чином підтвердити, що швидкість заміряна приладом "Візир" 0812394, налелшть саме його транспортному засобу неможливо. Відповідач не надав йому документів на підтвердження сертифікації, своєчасного проходження перевірки та дерлсавної метрологічної атестації вимірювального приладу "ВІЗИР", а також не був обізнаний із характеристиками можливих похибок у вимірах. Таким чином заміри було проведено із недотриманням вимог ст.ст. 1, 2, 4, 9, 15, 17-20, 29-31 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 11.02.1998 року № 113/98-ВР, що виключає їх подальше використання в якості доказів у справі про адміністративне порушення.

В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю по аналогічних підставах та суду показав, ш;о дійсно 13 січня 2010 року він рухався в транспортному потоці у напрямку Гоща-Корець. В'їхавши в село Користь, знаючи про обмеження швидкості на цій ділянці, згідно з вимогами знаку 3.29 ПДР України "Обмеження швидкості 50 км/год." він рухався із швидкістю 50 км/год., працівників ДАІ він бачив і перед тим, був попереджений світловими сигналами зустрічних машин. Однак близько 12.30 години його було зупинено інспектором ДАІ ОСОБА_3 На його прохання пред'явити службове посвідчення та індивідуальний жетон йому було відмовлено. Причину зупинки пояснили - "перевипіення швидкості - 75 км/год, зафіксоване приладом "Візир". Проте прилад "Візир" знаходився в інспектора вруках та був без штатива і термочохла. Враховуючи те, що його транспортний засіб пройшов державний технічний огляд, що підтверджується талоном ТО, у його не було сумнівів щодо показів спідометра свого автомобіля.

Дану обставину підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 вважає, що сама фотографія, зроблена технічним приладом "Візир", не є доказом того, що автомобіль, який є у кадрі, перевищив встановлену швидкість. Згідно з технічними характеристиками приладу "Візир" максимальна дальність вимірювання швидкості дорівнює 400 метрів (перевірено на автомобілі марки "Жигулі"), проте його автомобіль був зафіксований на відстані 600-700 метрів, а відстань, на якій можна зафіксувати номерний знак, дорівнює не більше, як 80 метрів, тому на думку позивача прилад може фіксувати автомобіль, який перевищує швидкість на відстані більше ніж 80 метрів, а у кадр потрапляє автомобіль, який рухається ближче 80 метрів, але не порушує швидкість руху. Переконаний, що "Візир" зафіксував швидкість його автомобіля ще до знаку "Обмеження швидкості 50км/год", а підпустивши автомобіль на віддаль, де можна фотографувати, інспектор ДАІ сфотографував його автомобіль. Зазначає, що фотографії зроблено з інтервалом у 2 секунди, проте за технічними характеристиками, прилад "Візир" повинен робити фотографії з інтервалом З, 6,12 секунд. Виробником передбачено роботу приладу в режимі температур від 0-+60 градусів. У зимовий період прилад повинен працювати у термочохлі, який був відсутній на приладі, що недопустимо, при температурі -8 градусів, що підтверджується довідкою № 01-15/167 від 29.04.2010 року виданою Рівненським обласним центром з гідрометеорології. Зазначає, що це грубе порушення інструкції з користування приладом, а тому й з'явилося таке велике відхилення у швидкості автомобіля. Підтвердженням температури в день правопорушення є також газета "Вільне слово" № З від 12 січня 2010 року.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечує проти його задоволення, проте будь-яких вагомих аргументів в підтвердження заперечення позову не надав доводи позовної заяви не спростував.

Не спростував дані докази і допитаний в якості свідка інспектор ДПС ОСОБА_5

Ст. 280 КУпАП, стверджує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вислухавши думку позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Судом достовірно встановлено, що 13 січня 2009 року, старшим інспектором Рівненської роти ДПС для ОДДЗ, л-т. міліції ОСОБА_3, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень 00 копійок, за порушення п. 12.9 Правил Дорожнього Руху України за, що передбачена відповідальність відповідно за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Ст. 293 КУпАП стверджує, що орган (посадова особа) при розгляді скарги і протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та приймає рішення в тому числі про скасування постанови, закриття справи.

Викладені доводи представника відповідача по обставинах скоєного правопорушення в повній мірі не спростовують викладеного у позовній заяві.

Згідно зі ст. 70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказ'/вання правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач відповідно не довів правильність своїх дій, належних доводів та заперечень позовних вимог не надав.

Таким чином суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУАП, а постанова від 13 січня 2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУАП та стягнення штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень 00 копійок підлягає скасуванню як незаконна.

Керуючись ст.ст. 8-12, 14, 17, 70-72, 100, 104, 159-163 КАС України на підставі ч. З ст. 7, ст.ст. 256, 283, 287-289 КУпАП суд, -

Постановив:

Позов ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Рівненській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ВК № 063224 від 13 січня 2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП та стягнення з його штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень 00 копійок, винесеною старшим інспектором Рівненської роти ДПС для ОДДЗ, л-т. міліції ОСОБА_3 - визнати незаконною та скасувати її.

Постанова може бути оскаржена за заявою про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ з дня її складення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського окружного апеляційного суду через Корецький районний суд Рівненської області. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених законодавством залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку.