ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.12.11 Справа № 4/63/5022-1157/2011
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузя В.Л.
суддів Юркевича М.В.
ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Укрриба»за вих. № 11-09/938 від 24.10.11
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.10.11
у справі № 4/63/5022-1157/2011
за позовом Тернопільського міжрайонного природоохоронного прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі Державне агентство рибного господарства України (правонаступник Державного комітету рибного господарства України ) в особі Державного підприємства «Укрриба», м. Київ
до відповідача ОСОБА_2 особи –підприємця ОСОБА_3, с. Киданці, Збаразький район, Тернопільська область
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, м. Тернопіль
про визнання недійсним договору зберігання з правом користування № 13/09 від 14.04.09 і додаткової угоди до нього від 20.11.09 та зобов’язання повернути нерухоме державне майно
прокурор та представники сторін - не з’явилися (належно повідомлені про час та місце судового засідання);
від третьої особи –ОСОБА_5 –головний спеціаліст-юрисконсульт.
Представнику третьої особи роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 27 ГПК України, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 06.10.11 у справі № 4/63/5022-1157/2011 позов задоволено. Визнано недійсним договір зберігання з правом користування № 13/09 від 14.04.09 та додаткову угоду від 20.11.09 до договору зберігання з правом користування № 13/09 від 14.04.09, укладені між ДП «Укрриба»та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3; зобов’язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 повернути ДП «Укрриба»по акту прийому - передачі нерухоме державне майно, а саме гідротехнічні споруди ставу № 1 рибдільниці Лози –став Лози 1 (інв. № 0247), ставу «Вертелка –2»(інв. № 173), шлюз (інв. № 182), що розташоване за адресою: Тернопільська область, Збаразький район, с. Лози та Тернопільська область, Зборівський район, с. Вертелка, передане на підставі договору зберігання з правом користування № 13/09 від 14.04.09, додаткової угоди від 20.11.09 до договору зберігання з правом користування № 13/09 від 14.04.09 та акту приймання –передачі від 14.04.09.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДП «Укрриба» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.10.11 у справі № 4/63/5022-1157/2011 та постановити нове рішення, яким відмовити у позові в повному обсязі.
Скаржник зазначає про те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував те, що спірний договір не є договором оренди, так як його укладено відповідно до вимог глави 66 ЦК України, даний договір укладався ДП «Укрриба»з метою збереження державного майна, специфіка якого обумовлена необхідністю постійного користування ним.
Крім того, скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що Фонд державного майна України на запит щодо погодження такого спірного договору інформував скаржника листом від 06.04.04 № 10-25-4699 про відсутність необхідності такого погодження, а Міністерство аграрної політики України листом від 02.12.04 № 37-24-2-13/16354 висловило підтримку у роботі по збереженню державного майна та укладенню договорів зберігання з правом користування гідротехнічних споруд. Також, скаржник посилається на довідку Головного управління юстиції у м. Києві від 22.09.09 № 10531, якою, як зазначено скаржником, підтверджено відповідність договорів зберігання з правом користування вимогам Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України).
Прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду. Прокурор, зокрема, зазначає, що, оскільки передача такого державного майна у користування відбулась на підставі договору, який по своїй суті є договором оренди, без погодження як з Фондом державного майна України, так і з Державним комітетом рибного господарства України та без його дозволу, слід вважати, що договір зберігання з правом користування № 13/09 від 14.04.09 та додаткова угода від 20.11.09 до договору зберігання з правом користування № 13/09 від 14.04.09, укладено з порушенням вимог чинного законодавства.
Третя особа подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Зокрема, третя особа зазначає про те, що договір зберігання з правом користування від 14.04.09 має ознаки удаваного правочину і порушує права та охоронювані законом інтереси держави, оскільки фактично укладений з метою приховання справжнього предмета договору і уникнення відповідної процедури укладення договору оренди, та не передбачає перерахування коштів від оренди до Державного бюджету України. Крім того, третя особа зазначає, що документи, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, в матеріалах справи відсутні.
Сторони участі своїх уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 24.11.11).
07.12.11 на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшов лист від Тернопільського міжрайонного природоохоронного прокурора, в якому він повідомив, що у судовому засіданні будуть брати участь працівники прокуратури Львівської області.
Враховуючи те, що ухвалою суду від 24.11.11 участь представників сторін обов’язковою не визнавалась, розгляд справи відкладався у зв’язку з їхньою неявкою, у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для вирішення спору по суті, судова колегія дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги.
Представник третьої особи у судовому засіданні навів свої доводи та міркування, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Колегія суддів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника третьої особи , обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.10.11 у справі № 4/63/5022-1157/2011 відсутні, з огляду на наступне:
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України № 126/752 від 06.05.03 прийнято рішення щодо передачі до сфери управління Міністерства аграрної політики України гідротехнічних споруд, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства. Зазначене майно підлягало передачі на баланс ДП «Укрриба».
Крім того, п. 3 цього наказу було передбачено, що орендодавцем майна, переданого за цим наказом, виступає ДП «Укрриба»з дозволу Фонду державного майна України (регіональних відділень).
Відповідно до наказу Державного департаменту рибного господарства № 116 від 03.06.03 створено комісію, якою складено акт приймання - передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ «Тернопільський облрибкомбінат»від 03.07.03 на баланс ДП «Укрриба».
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 14.04.09 між ДП «Укрриба»(замовник) та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3 (надалі - зберігач) укладено договір зберігання з правом користування № 13/09, згідно з умовами якого замовник зобов'язувався передати, а зберігач прийняти на зберігання з правом користування, згідно акту приймання –передачі, нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди рибницьких ставів), яке знаходиться на балансі ДП «Укрриба», та розташоване за адресою: Тернопільська область, Збаразький район, с. Лози (далі по тексту –договір зберігання). Цей договір діє з 14.04.09 по 14.04.19, і набирає чинності з дня його підписання (п. 6.1. договору).
Відповідно до п. 1.3. договору зберігання, майно використовується з метою риборозведення згідно виробничої програми, погодженої із замовником, та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, які не суперечать цільовому використанню зазначеного майна.
Відповідно до підписаного між сторонами акту приймання-передачі державного нерухомого майна від 14.04.09 замовник передав, а зберігач прийняв на зберігання з правом користування нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди)–ставу № 1 рибдільниці Лози інв. № 0247, балансовою вартість 953 693,03 грн., яке розташоване за адресою: Тернопільська область, Збаразький район, с. Лози.
Згідно з п. 4.1 договору зберігання на замовника покладено обов'язок щомісячної оплати за відповідальне зберігання майна (згідно з додатком № 1 «Акт приймання –передачі державного майна») в розмірі 10 грн., в тому числі ПДВ, з врахування щомісячного індексу інфляції. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року.
Відповідно до підписаного між сторонами протоколу від 14.04.09 про договірну ціну за зберігання з правом користування державним майном, зазначену в договорі № 13/09 від 14.04.09, сторони домовилися, що щомісячна плата за користування майном складає 500 грн., у тому числі ПДВ, яку потрібно вносити щомісячно до 10 числа наступного за звітним. Розмір місячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Підставою для перерахування коштів є чинний договір (п. 2.2. договору).
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 20.11.09 між ДП «Укрриба»(замовник) та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3 (надалі зберігач) укладено додаткову угоду до договору зберігання з правом користування № 13/09 від 14.04.09 про наступне:
1. У зв’язку із заявою зберігача від 17.11.09 замовник передав, а зберігач прийняв на зберігання з правом користування гідротехнічні споруди ставу «Вертелка –2»(інв. № 173, 182), с. Вертелка, Зборівського району, Тернопільської області.
2. Пункт 2.2. Договору викладено в наступній редакції: «За користування майном (згідно з Додатком № 1 із змінами) розмір щомісячної плати складає 856 грн. 17 коп., в тому числі ПДВ, яку потрібно вносити щомісячно до 15 числа наступного за звітним. Розмір місячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Підставою для перерахування коштів є чинний договір».
3. Пункт 6.1. договору викладено в наступній редакції:
«6.1. Цей договір діє з 14.04.09 по 14.04.29 і набуває чинності з дня його підписання».
В обґрунтування своїх позовних вимог про визнання недійсним договору зберігання з правом користування № 13/09 від 14.04.09 і додаткової угоди до нього від 20.11.09 та зобов'язання повернути нерухоме державне майно гідротехнічні споруди, а саме: ставу № 1 рибдільниці Лози –став Лози 1 (інв. № 0247), ставу «Вертелка –2»(інв. № 173), шлюз (інв. № 182.), що розташоване за адресою: Тернопільська область, Збаразький район, с. Лози та Тернопільська область, Зборівський район, с. Вертелка, передане на підставі цих договорів та акту приймання-передачі від 14.04.09, позивач посилається на те, що даний договір зберігання є удаваним, оскільки його основною ознакою є користування майном за плату, яка є неспіврозмірною з платою за послуги зберігання, при цьому враховуючи приписи ст. 235 ЦК України відносини сторін за удаваним правочином регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили; в даному випадку об’єктом оренди є нерухоме державне майно, яке перебуває на балансі позивача, а відтак до вказаного правочину слід застосовувати положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», і оскільки такий правочин суперечить вимогам ст. 5 цього Закону, п. 30 ст. 6 Закону України «Про управління об’єктами державної власності», має бути визнаний судом недійсним, враховуючи ст. ст. 203, 215, 287 ЦК України.
В силу ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України та ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно із приписами ст. 944 ЦК України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.
Як вбачається з матеріалів справи, за умовами договору зберігання з правом користування № 13/09 від 14.04.09 та додаткової угоди до нього від 20.11.09 зберігач (ФО-підприємець ОСОБА_3М.) наділений правом користування переданим йому майном на платній основі з метою риборозведення згідно виробничої програми, погодженої із замовником (ДП «Укрриба»), та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, які не суперечать цільовому використанню зазначеного майна, з щомісячною оплатою у розмірі 856,17 грн.
Відтак, ознаками договору зберігання та додаткової угоди є користування фізичною особою майном за плату, яка є неспіврозмірною з платою ДП «Укрриба»за послуги зберігання за даним договором (п. 2.2. та 4.1. договору). Неспіврозмірність цих плат і визначає юридичну спрямованість оспорюваного договору.
Разом з цим, у договорі зберігання сторони передбачили право замовника розірвати в односторонньому порядку договір зберігання в разі невиконання замовником обов’язку щодо оплати за користування гідроспорудами, право зберігача передавати частину майна у користування іншій особі за згодою замовника (п. 6.6), обов’язок зберігача застрахувати майно, передане йому на зберігання (п. 2.11) та правові наслідки відсутності заяв однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку договору (п. 6.7.), що є істотними умовами договорів найму (оренди).
Таким чином, системний аналіз умов договору зберігання від 14.04.09 та додаткової угоди до нього від 20.11.09 (щодо предмету, прав та обов’язків сторін, розміру розрахунків, строку дії договору) свідчить, що вони притаманні для відносин найму і висновок місцевого господарського суду про те, що договір зберігання вчинено сторонами для приховання правочину оренди державного майна колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає правомірним.
Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.09 № 9, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені ст. 216 ЦК України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.
Суд першої інстанції встановив, що за своєю правовою природою прихованим правочином є правочин оренди майна (державного), на який розповсюджуються положення ст. 759 ЦК України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
З врахуванням приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним.
Статтею 287 ГК України та статтею 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна –майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення.
Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»уповноважені органи управління, зокрема, Фонд державного майна України відповідно до покладених на них завдань, надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна, пропозиції щодо умов договору оренди.
Проте, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, нерухоме майно, яке було передано за договором зберігання та додатковою угодою до нього ФО - підприємцю ОСОБА_3 без погодження як з Фондом державного майна України, так і з Державним комітетом рибного господарства України та без його дозволу, що підтверджується зокрема наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією листа Регіонального відділення Фонду держаного майна України по Тернопільській області № 10-14-02469 від 12.08.11.
Відповідно до ч. 3 ст. 207 ГК України у разі, якщо за змістом зобов'язання може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє. Фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами двосторонньої реституції, так як використання майна - послуга "спожита", безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо. Тому, такий договір повинен визнаватися недійсним і припинятися на майбутнє, а орендоване майно повертається орендодавцю за недійсним правочином.
Отже, враховуючи правову природу відносин, що виникають між сторонами на підставі договору оренди, та норми чинного законодавства (цивільного та господарського), яке регулює ці відносини, договір оренди визнається недійсним на майбутнє.
З огляду на встановлені обставини та наведені законодавчі приписи, Львівський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову про визнання недійсними договору зберігання з правом користування № 13/09 від 14.04.09 та додаткової угоди від 20.11.09 до цього договору та зобов'язання ФО - підприємця ОСОБА_3 повернути ДП «Укрриба»нерухоме державне майно передане на підставі цих договорів та акту приймання –передачі від 14.04.09.
Доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеними висновками суду та матеріалами справи та не слугують підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Посилання скаржника про те, що Фонд державного майна України надавав ДП «Укрриба»відповідь на запит щодо погодження такого договору, якою чітко інформував про відсутність необхідності погодження з фондом (лист від 06.04.04 № 10-25-4699), а Міністерство аграрної політики України листом від 02.12.04 № 37-24-2-13/16354 висловило підтримку у роботі по збереженню державного майна та укладенню договорів зберігання з правом користування гідротехнічних спору, та посилання скаржника на висновок науково-правової експертизи при Інституті держави і права імені ОСОБА_6 НАН України № 126/498 від 30.09.11, який підтверджує відповідність договору зберігання від 14.04.09 нормам чинного законодавства, є безпідставними та не знайшли свого документального підтвердження під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
Натомість, скаржник під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції участі свого уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив та вимог ухвали суду, якою витребовувалися від нього вище наведені документи, не виконав.
Крім того, зазначенні скаржником методи збереження майна, переданого на зберігання, які, на його думку є необхідними для запобігання заростанню очеретом, ерозію ґрунту, корозії металічних конструкцій, є тотожними щодо ведення господарської діяльності по вирощуванню риби.
Виходячи з вищенаведеного, Львівський апеляційний господарський суд встановив, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до норм ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.10.11 у справі № 4/63/5022-1157/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Кузь В.Л.
Суддя Юркевич М.В.
Суддя Желік М.Б.