ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.11                                                                                           Справа № 5008/963/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів: Новосад Д.Ф.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м. Мукачево, б/н від 20.08.2011 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 10.08.2011 року

у справі № 5008/963/2011

за позовом: прокурора міста Мукачева в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, м.Ужгород та Мукачівської міської ради, м. Мукачево

до відповідача: фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, м. Мукачево

про стягнення 20 580,81 грн.,

за участю представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_4;

від Державної екологічної інспекції: не з’явився;

від Мукачівської міської ради: ОСОБА_5;

від відповідача: ОСОБА_6;

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Закарпатської області (суддя Швед С.Б.) від 10.08.2011 року у справі № 5008/963/2011 позов задоволено: стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Мукачево, в доход місцевого бюджету Мукачівської міської ради суму 20 580,81 грн. завданих порушенням водного законодавства збитків; в доход державного бюджету України суму 205,80 грн. державного мита; в доход державного бюджету суму 236,00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач –фізична особа –підприємець ОСОБА_3 з постановленим рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог прокурора міста Мукачева в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області та Мукачівської міської ради відмовити, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте за неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що на час проведення перевірки прокуратурою м. Мукачева, виявлення порушення та складення Акту від 18.02.2011 року, здійснення Розрахунку збитків від 28.02.2011 року та подання позову від 06.06.2011 року, можна застосовувати Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджену наказом Мінприроди України від 20.07.2009 року № 389 (надалі - Методика) лише до об’єму води, що використана починаючи з 25.08.2009 року. А до об’єму води, що використана до 25.08.2009 року необхідно застосовувати Наказ №37 Мінекобезпеки від 18.05.95 року. Окрім того, апелянт зазначає, що за період з 08.02.2007 року до 18.02.2011 року, об’єм використаної води із свердловини становить 725,72 м.куб. (726,72м.куб. згідно показників лічильника станом на 18.02.2011 року мінус 1 м.куб. початкового показника лічильника на час його встановлення та реєстрації ММКП «Мукачівводоканал»).

Заступник прокурора Закарпатської області у запереченні на апеляційну скаргу (№05/1-586вих.11 від 22.09.2011 року) зазначає, що відповідно до п.1.4. Методики, збитки, заподіяні державі внаслідок самовільного водокористування підземними водами без дозволу на спеціальне водокористування, нараховані правомірно, а вказаний в позові розрахунок проведено у відповідності до розділу ІХ Методики. Окрім того, апелянтом порушено норми ст. ст. 44, 111 Водного кодексу України. Також посилається на те, що факт правопорушення підтверджується протоколом та постановою Державної екологічної інспекції в Закарпатській області від 29.03.2011 року про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_3 за вчинення вищевказаних дій у вигляді штрафу, який сплачений суб’єктом адмінправопорушення. Враховуючи наведене, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду Закарпатської області від 10.08.2011 року залишити без змін.

В судовове засідання Державна екологічна інспекція не забезпечила явки повноважного представника, поважності причин неявки не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №8800009105960.

Колегія суддів вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, постановлення законного та обгрунтованого рішення і відсутність уповноваженого представника в даному судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті. Зважаючи на це, колегія прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представника Державної екологічної інспекції за наявними у справі матеріалами.

Представники сторін та прокурор в судовому засіданні підтримали доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а рішення господарського суду Закарпатської області від 12.08.2011 року у справі № 5008/963/2011 –змінити, виходячи з наступного.

В результаті дослідження матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 18.02.2011 року прокуратура міста Мукачева провела перевірку з питань дотримання фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3 вимог природоохоронного законодавства, в результаті якої встановлено факт самовільного використання відповідачем водних ресурсів на належному йому об’єкті за адресою: м. Мукачево, вул. Великогірна, 1б. Як зазначено в акті про участь державної екологічної інспекції в Закарпатській області у перевірці дотримання вимог природоохоронного законодавства, що проводиться прокуратурою м. Мукачево від 18.02.2011 року, відповідач порушив вимоги ст. ст. 48, 49, 110 Водного кодексу України та ст. 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Постанови про накладення адміністративного стягнення №001254 від 29.03.2011 року, гр. ОСОБА_3 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого п.9 ст. 44 Водного кодексу України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 136,00 грн., який сплачено відповідачем, що підтверджується квитанцією №11272.1083.1 від 18.04.2011 року.

В подальшому Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області на підставі нормативних правил, передбачених «Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року №389 (розділ ІХ, п. 9.1). проведено розрахунок суми завданих відповідачем збитків.

Згідно розрахунку розмірів збитків, заподіяних ФОП ОСОБА_3 при самовільному водокористуванні підземних вод із свердловини розташованої на території торгово-виробничого комплексу ПП ОСОБА_3 за адресою: м. Мукачево, вул. Великогірна, №1б, затвердженого начальником Державної екологічної інспекції в Закарпатській області 28.02.2011 року, сума завданих правопорушенням збитків становить 20 580,71 грн.

З акту від 18.02.2011 року вбачається, що лічильник на свердловині підземних вод встановлено, опломбовано та зареєстровано ММКП «Мукачівводоканал»08.02.2007 року з початковим показником 00001 м.куб., тобто ФОП ОСОБА_3 використовував воду із свердловини починаючи з 08.02.2007 року до моменту перевірки 18.02.2011 року. За цей період було використано 725,72 м.куб. води, а не 726,72 м.куб., як зазначено в розрахунку.

Аналізом матеріалів справи колегією суддів встановлено, що період, за який відповідач використав 725,72 м.куб. води становить 4 роки та 10 днів.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Заява про поновлення строку позовної давності в матеріалах справи відсутня.

Отже, прокурор був вправі звернутися з вимогою про стягнення збитків за останні три роки, тобто за період з 18.02.2008 року по 18.02.2011 року.

Крім того, об’єм води, використаний відповідачем за період з 18.02.2008 року по 18.02.2011 року, згідно проведених колегією суддів розрахунків, повинен становити 544,29 м.куб. (725,72 м.куб./4 роки х 3 роки).

Вказані обставини залишились поза увагою місцевого господарського суду при з’ясуванні обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що призвело до того, що господарський суд Закарпатської області без достатніх підстав дійшов висновку про задоволення позовних вимог прокурора в повному обсязі.

В силу ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обгрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров’я - в разі використання водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних. Спеціальне водокористування є платним.

Відповідно до п.1 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.02 №321, останній визначає процедуру погодження та видачі юридичним і фізичним особам (далі - водокористувачі) дозволів на спеціальне водокористування (забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання у водні об’єкти забруднюючих речовин, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів).

Згідно з п. 1.2. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів № 389 від 20.07.2009 року, встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)).

В п. 1.3. Методики зазначено, що вона встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб’єктами господарювання (фізичними і юридичними особами).

Відповідно до п. 9.1. Розділу IX Методики, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн, здійснюється за формулою

З сам = 100 х W х Тар,

де W –об’єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), куб.м;

Тар - розмір, грн/100 куб.м, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для морської води - розмір, грн/100 куб.м, аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника «Інші водні об’єкти», встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення).

Відповідно до п. 325.2 ст. 325 Податкового кодексу України, ставка збору за спеціальне використання підземних вод у Закарпатській області станом на день виявлення правопорушення (18.02.2011 року) становила 28,32 гривень/100 куб. метрів. (0,2838/1 куб.м.).

Таким чином, здійснивши розрахунки за вказаною вище формулою

З сам = 100 х 544,29 х 0,2832=15 414,30,

колегія суддів Львівського апеляційного суду, дійшла до висновку про те, що розмір збитків завданих фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3, які підлягають до стягнення, становить 15 414,30 грн.

Відповідно до ст. 110 Водного кодексу України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у: 1) самовільному захопленні водних об’єктів; 2) забрудненні та засміченні вод; 3) порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду; 4) руйнуванні русел річок, струмків та водотоків або порушенні природних умов поверхневого стоку під час будівництва і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій; 5) введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об’єктів без очисних споруд чи пристроїв належної потужності; 6) недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування; 7) самовільному проведенні гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин); 8) порушенні правил ведення державного обліку вод або перекрученні чи внесенні недостовірних відомостей в документи державної статистичної звітності; 9) пошкодженні водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушенні правил експлуатації та встановлених режимів їх роботи; 10) незаконному створенні систем скидання зворотних вод у водні об’єкти, міську каналізаційну мережу або зливну каналізацію та несанкціонованому скиданні зворотних вод; 11) використанні земель водного фонду не за призначенням; 12) неповідомленні (приховуванні) відомостей про аварійні ситуації на водних об’єктах; 13) відмові від надання (приховуванні) проектної документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об’єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які приймали об’єкт в експлуатацію; 14) порушенні правил охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення.

Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші правопорушення щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Згідно зі ст. 111 Водного кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни України зобов’язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Таким чином, апеляційний господарський суд на підставі належних та допустимих у даному випадку доказів та відповідно до положень чинного законодавства дійшов висновку про неправомірну поведінку відповідача, що полягає у здійсненні спеціального водокористування без наявності відповідного дозволу, що спричиняє обов’язок відшкодувати заподіяну цими неправомірними діями шкоду.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389 затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання природних ресурсів, розділом ХІ якої врегульовано розрахунок розмірів збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

З системного аналізу пунктів 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 та 1. 6 та розділу ІХ зазначеної Методики вбачається, що пункт 1.2 Методики вказує на застосування її для встановлення порядку визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок таких порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, що призвели до забруднення водних об’єктів, забруднення поверхневих та підземних вод, так і внаслідок порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування; тобто, за самостійних, окремих, підстав.

Відтак судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги у частині помилкового застосування господарським судом Закарпатської області наведеної вище Методики для розрахунку розміру збитків, завданих неправомірними діями відповідача, оскільки судом застосовувалася та Методика, яка діяла на момент вчинення правопорушення.

Слід відзначити, що апелянтом не долучено жодних доказів в порядку ст. 33 ГПК України, які б свідчили про те, що шкоду завдано не з його вини.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а рішення господарського суду Закарпатської області від 10.08.2011 року у справі № 5008/963/2011 змінити. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, і не розцінюються колегією як такі, що мають суттєве значення для вирішення даного спору, а тому до уваги не приймаються.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м. Мукачево, б/н від 20.08.2011 року задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 10.08.2011 року у справі № 5008/963/2011 змінити, виклавши у такій редакції:

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Мукачево на користь Мукачівської міської ради суму 15 414,30 грн. збитків, завданих порушенням водного законодавства, 154,14 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

3. Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути господарському суду Закарпатської області.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Новосад Д.Ф.

Суддя Михалюк О.В.