ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.10.11 Справа № 5015/2587/11
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Мельник Г.І.
суддів: Новосад Д.Ф.
ОСОБА_1
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Щирецький завод залізобетонних виробів», смт. Щирець Пустомитівського району Львівської області б/н від 18.08.2011 року
на рішення господарського суду Львівської області від 29.07.2011 року
у справі № 5015/2587/11
за позовом: Фізичної особи–підприємця ОСОБА_2, м.Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Щирецький завод залізобетонних виробів», смт. Щирець Пустомитівського району Львівської області
про стягнення 33 515, 18 грн.,
та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Щирецький завод залізобетонних виробів», смт. Щирець Пустомитівського району Львівської області
до відповідача: Фізичної особи–підприємця ОСОБА_2, м.Львів
про визнання недійсним договору,
за участю представників сторін(за первісним позовом):
від позивача: ОСОБА_3 (договір доручення від 06.05.2011 року);
від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність від 18.01.2011 року);
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 року у складі колегії: головуючого-судді Мельник Г.І., суддів: Новосад Д.Ф. та Михалюк О.В. відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду. У зв’язку з перебуванням судді Новосад Д.Ф. у відпустці, розпорядженням в. о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2011 року в склад колегії по розгляду даної справи введено суддю Мурську Х.В. У зв’язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні судді Мурської Х.В. та виходом із відпустки судді Новосад Д.Ф., а також у зв’язку із перебуванням у відпустці судді Михалюк О.В., розпорядженням в. о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 21.10.2011 року в склад колегії по розгляду даної справи введено суддю Данко Л.С.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Львівської області (суддя Кітаєва С.Б.) від 29.07.2011 року у справі №5015/2587/11 первісні позовні вимоги задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Щирецький завод залізобетонних виробів», смт. Щирець Пустомитівського району Львівської області, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів, 33 515,18 грн. заборгованості, 335,15 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1 500,00 грн. витрат на послуги адвоката; в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.
Відповідач за первісним позовом –Товариство з обмеженою відповідальністю «Щирецький завод залізобетонних виробів»з постановленим рішенням не погодилося, подало апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у первісному позові відмовити, а зустрічні позовні вимоги задоволити. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що при укладенні 08.12.2008 року додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 07.06.2008 року з позивачем за первісним позовом, директором ТзОВ «Щирецький завод залізобетонних виробів»ОСОБА_5, перевищено надані йому повноваження та порушено п.п. 7.5.4, 7.8, ст. 7, п. 6.2.12 ст. 6 Статуту товариства. Дії директора щодо здійснення оплати за договором визнані загальними зборами товариства незаконними та такими, що суперечать інтересам відповідача за первісним позовом. Покликається також на порушення норм ст.ст. 92, 207, 215, 241 ЦК України. Вказує, що у зв’язку із прийнятим рішенням Зборів учасників товариства не підписано Акт про прийняття наданих послуг за додатковою угодою №3 від 08.12.2008 року до договору про надання правової допомоги від 07.06.2008 року. Крім того, зазначає, що додаткова угода №3 від 08.12.2008 року до договору про надання правової допомоги від 07.06.2008 року є недійсною, оскільки позивач за первісним позовом знав про обмеження повноважень директора на укладення останньої.
Фізична особа–підприємець ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу (№б/н від 31.08.2011 року) зазначає, що обмеження повноважень директора ТзОВ «Щирецький завод залізобетонних виробів»п.п. 6.2.12, 7.5.4, 7.8 Статуту товариства не мають юридичної сили, оскільки він не знав і не міг знати про такі обмеження. Окрім того, сплативши у січні, вересні та жовтні 2009 року частково гонорар у сумі 26 761,00 грн., відповідач за первісним позовом схвалив укладений договір про надання правової допомоги від 07.06.2008 року та додаткову угоду №3 від 08.12.2008 року. Також зазначає, що відсутність акту наданих послуг не є підставою для сторони не виконувати взяті на себе договірні зобов’язання. Враховуючи наведене, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду Львівської області від 29.07.2011 року залишити без змін.
Представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши апеляційну скаргу з доповненнями та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 29.07.2011 року у справі № 5015/2587/11 слід залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення, виходячи з наступного.
В результаті дослідження матеріалів справи колегією суддів встановлено, що відносини між Фізичною особою–підприємцем ОСОБА_2 (Повірений) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Щирецький завод залізобетонних виробів»(Довіритель/Клієнт) з приводу надання правової допомоги виникли на підставі договору про надання правової допомоги від 07.06.2008 року (надалі - Договір), за умовами якого повірений зобов’язується від імені та за рахунок довірителя проводити правове обслуговування довірителя, представляти інтереси останнього в усіх справах пов’язаних з діяльністю товариства, а довіритель зобов’язується оплатити послуги повіреного (п.1.1. Договору).
Відповідно до п. 1.2. Договору, кожне доручення довірителя відображається в додатках до даного договору, які являються невід’ємною його частиною.
Сторони 08.12.2008 року уклали Додаток № 3 до Договору, згідно з яким позивач за первісним позовом зобов’язався представляти інтереси відповідача за первісним позовом у господарській справі за позовом ТзОВ «Щирецький завод залізобетонних виробів»до ТзОВ «БК «Прогрестехбуд»про стягнення боргу.
Досліджуючи матеріали справи колегія суддів встановила, що 02.06.2009 року господарським судом Львівської області, за участю представника ТзОВ «Щирецький завод залізобетонних виробів», прийнято рішення у справі № 23/12, яким позов ТзОВ «Щирецький завод залізобетонних виробів»до ТзОВ «БК «Прогрестехбуд»задоволено повністю та стягнуто з ТзОВ «БК «Прогрестехбуд»535 227,00 грн. боргу.
Згідно з п. 2 Додатку № 3 до Договору, оплата наданої позивачем за первісним позовом правової допомоги провадиться в розмірі 10% від стягнутої суми, зазначеної у рішенні суду.
Вищезазначену суму гонорару відповідач зобов’язаний був сплатити двома платежами: 6 000,00 грн. впродовж трьох робочих днів з дня підписання даного додатку № 3; решту суми –в день прийняття рішення господарським судом Львівської області, виходячи із 10% від задоволеної судом суми «мінус»6 000 попередньо сплаченого гонорару. (п. 2.1. Додатку № 3).
Пунктом 2.2 Додатку №3 до Договору встановлено, що суму гонорару Довіритель сплачує незалежно від того, в який спосіб врегульовано заборгованість ТОВ «БК «Прогрестехбуд»перед Довірителем, у судовому, чи позасудовому.
Отже, вартість наданої правової допомоги по справі №23/12 становить 53 522,70 грн.
Як встановлено в судовому засіданні з доводів представника позивача за первісним позовом, апелянт, в порушення умов укладеного договору та норм діючого законодавства, зобов’язання щодо оплати суми гонорару виконав частково, перерахував на рахунок позивача кошти на загальну суму 26 761,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи: меморіальним ордером №1748 від 05.01.2009 року; випискою із рахунків від 30.09.2009 року; випискою із рахунків від 26.10.2009 року. Решти суми гонорару в розмірі 26 761,70 грн. відповідач за первісним позовом не сплатив. Крім того, за порушення строків оплати наданої правової допомоги, позивач за первісним позовом на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення з відповідача за первісним позовом 5191,77 грн. інфляційних втрат та 1561,71 грн. 3% річних.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням положень ст. 901 ЦК України, Договір про надання правової допомоги від 07.06.2008 року за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.
Положеннями ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Із врахуванням положень п. 2 Додатку № 3 від 08.12.2008 року гонорар у розмірі 53 522,70 грн. відповідач за первісним позовом зобов’язаний був сплатити в день прийняття рішення господарським судом Львівської області, тобто 02.06.2009 року.
Колегія суддів, досліджуючи матеріали справи, встановила, що зобов’язань щодо оплати наданих послуг відповідач за первісним позовом належно не виконав та здійснив часткову оплату наданих йому послуг, на загальну суму 26 761,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на встановлений факт наявності основного боргу, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 щодо стягнення з ТзОВ «Щирецький завод залізобетонних виробів»5191,77 грн. інфляційних втрат та 1561,71 грн. 3% річних за період з 02.06.2009 року по 12.05.2011 року.
Окрім того, висновок господарського суду Львівської області щодо стягнення 1 500,00 грн. витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката, є обґрунтованим.
Щодо зустрічного позову апеляційна інстанція зазначає наступне.
Представник позивача за зустрічним позовом покликається на те, що при укладені Додатку № 3 до Договору про надання правової допомоги від 07.06.2008 року директором ОСОБА_5 перевищено надані йому повноваження передбачені п.п. 7.5.4, 7,8 ст.7, п. 6.2.12 ст. 6 Статуту товариства.
Пунктом 7.5.4 Статуту передбачено, що директор в межах своєї компетенції, за умови дотримання всіх обмежень, передбачених цим Статутом та законодавством України, укладає будь-які правочини, які скріплюються печаткою Товариства (п. 7.7 Статуту).
Згідно з п. 7.8 Статуту укладення договорів та вчинення правочинів Директором можливе лише за умови попередньої згоди Зборів учасників товариства щодо будь-якого договору або ряду пов’язаних між собою договорів, сумарна вартість яких перевищує еквівалент 50000,00 грн. (ч. 1 п. 7-8 Статуту).
Відповідно до п. 6.2.12 Статуту до виключної компетенції Зборів Учасників товариства належить - надання попередньої згоди на укладення договорів, вчинення правочинів та інших дій директором, у випадку передбаченому цим Статутом.
В силу п. 7.9 ст. 7 Статуту, будь-які договори та інші правочини, укладені Товариством або від його імені з порушенням вказаних у пункті 7.8 Статуту, є недійсними. Наступне схвалення таких правочинів Зборами учасників робить їх дійсними з моменту укладення.
Представник позивача за зустрічним позовом також стверджує, що рішення про надання згоди на підписання директором Додатку № 3 від 08.12.2008 року до договору про надання правової допомоги від 07.06.2008 року Загальними зборами ТзОВ «Щирецький завод залізобетонних виробів»не приймалось. Наступне схвалення вказаного правочину Загальними зборами товариства також не відбулося. На підтвердження покликається на наявний в матеріалах справи протокол № 9 загальних зборів учасників ТзОВ «Щирецький завод залізобетонних виробів»від 30.09.2009р., відповідно до якого на порядок денний зборів ставилось питання схвалення Договору № 3 від 08.12.2008 року, укладеного із Фізичною особою–підприємцем ОСОБА_2 на суму 53522,70 грн., з якого вбачається, що зазначений договір зборами учасників товариства схвалений не був.
З матеріалів справи вбачається, що у зв’язку з прийняттям цього рішення Зборів Учасників ТзОВ «Щирецький завод залізобетонних виробів», не підписано Акт про прийняття наданих послуг за додатком №3 до Договору про надання правової допомоги від 07.06.2008 року.
Одночасно, дослідивши покликання позивача за зустрічним позовом про те, що відповідачу за зустрічним позовом було відомо про відсутність повноважень директора ТзОВ «Щирецький завод залізобетонних виробів»на підписання спірного правочину, оскільки ФОП ОСОБА_2 був представником ТзОВ «Щирецький завод залізобетонних виробів»у справі №21/285, що розглядалася Господарським судом Львівської області за позовом позивача за зустрічним позовом до ТзОВ «Соломонове будівництво», господарським судом встановлено, що під час судового процесу, досліджувався Статут товариства та оцінювалися дії директора товариства на відповідність вимогам Статуту, зокрема п.п. 7.8-7.9, які стосуються вимог щодо укладення правочинів. Проте, ФОП ОСОБА_2 не знав та за всіма обставинами не міг знати про обмеження директора ТзОВ «Щирецький завод залізобетонних виробів»на підписання спірного правочину.
Водночас, як підставно зауважив місцевий господарський суд, із змісту рішення господарського суду Львівської області від 13.04.09 року у справі №21/285 вбачається, що провадження у зазначеній справі порушено ухвалою господарського суду Львівської області 22.12.2008 року та призначено розгляд справи на 21.01.2009 року, розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду по зазначеній справі. Тоді як договір про надання правової допомоги, додаток №3 до нього укладено до порушення провадження у справі №21/285.
Згідно з ч. 3 ст. 92 ЦК України, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
За таких обставин слід визнати обґрунтованим висновок господарського суду першої інстанції про те що, позивачем за зустрічним позовом не долучено жодних доказів в порядку ст. 33 ГПК України, які б свідчили про наявність обмеження директора ОСОБА_5 щодо представництва від імені ТзОВ «Щирецький завод залізобетонних виробів»на момент укладення спірної додаткової угоди.
У відповідності до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки з моменту вчинення цього правочину.
ТзОВ «Щирецький завод залізобетонних виробів»перерахувавши на поточний рахунок позивача за первісним позовом із свого поточного рахунку, у січні, вересні та жовтні 2009 року частину гонорару відповідно до договору та додатку до нього, тим самим схвалив вчинення правочину директором товариства та прийняв до виконання положення договору та додатку. При цьому, як встановлено аналізом доказів у справі, для прийняття до виконання, оплати, у директора товариства було достатньо повноважень.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Львівської області про відмову в задоволенні зустрічного позову.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 29.07.2011 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд –
П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення господарського суду Львівської області від 29.07.2011 року у справі № 5015/2587/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Щирецький завод залізобетонних виробів»б/н від 18.08.2011 року –без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.
Головуючий-суддя Мельник Г.І.
Суддя Новосад Д.Ф.
Суддя Данко Л.С.